Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 грудня 2020 р. № 520/13567/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Шляхової О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови застосувати при проведенні розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 показник середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки, починаючи з 14.09.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що пенсія за вислугу років призначається за Законом України "Про пенсійне забезпечення", а пенсія за віком - за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 14 вересня 2020 року позивач вперше звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за призначенням їй пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тому при обчисленні розміру пенсії за віком, відповідач мав застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки. Однак, відповідач в порушення норм діючого законодавства відповідних дій не вчинив, що призвело до порушення прав позивача на вільне володіння його майном у вигляді пенсії.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене провадження в порядку передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач надано відзив на позовну заяву, в якому адміністративний позов не визнав, зазначив, що згідно з особистою заявою від 23.12.2014 позивачу первинно призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти, яка безпосередньо працювала вчителем історії Пархомівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області. Отже, ОСОБА_1 отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 23.12.2014 року по 02.02.2015 року. Відповідно до наказу Відділу освіти Краснокутської районної державної адміністрації за №24-к від 28.01.2015 року, ОСОБА_1 з 02.02.2015 року знову призначена вчителем історії Пархомівської ЗОШ І-ІІІ ступенів Краснокутської районної ради Харківської області. Отже, оскільки позивачу первинно призначена пенсія за вислугу років з 23.12.2014 року, при зверненні із заявою від 14.09.2020 року ОСОБА_1 здійснено не нове призначення пенсії, а переведення на інший вид пенсії - пенсію за віком. Тому пенсія відповідно до норм законодавства перераховується із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, та 2016 роки, (на рівні 3764,40 грн.) із застосуванням двох коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії, в розмірі 1,17 та в розмірі 1,11. Таким чином, пенсія перераховується із заробітної плати 4888,83 грн. (3764,40 грн. х 1,17 х 1,11=4888,83 грн.).
Представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV. Таким чином, при первинному призначення пенсії позивачу за віком, відповідач повинен застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2017-2019 роки, а не за 2014-2016 роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії трудової книжки звільнена у зв'язку із виходом на пенсію за вислугою років з 22.12.2014 наказом №241-к від 18.12.2014.
З матеріалів справи встановлено, що в період з 23.12.2014 по 02.02.2015 позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримувала пенсію за вислугу років.
Згідно записів в копії трудової книжки ОСОБА_1 на підставі наказу №24-к від 28.01.2015 прийнята на роботу на посаду вчителя історії Пархомівської загальноосвітньої школи I-III ступенів з 02.02.2015.
14 вересня 2020 року позивач через Богодухівський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за призначенням їй пенсії за віком та подала відповідну заяву про переведення її з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за формою, наданою працівниками Пенсійного фонду України.
15 вересня 2020 року позивачем подано до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області заяву, в якій остання просила при обчисленні та призначенні їй розміру пенсії за віком застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки.
Як зазначила позивач у своєму позові, 21 вересня 2020 рок упри усному спілкуванні з працівниками Пенсійного фонду України їй повідомлено, що пенсія за віком призначена, а її розмір є меншим, оскільки ОСОБА_1 з 22.12.2014 по 02.02.2015 перебувала на пенсії за вислугу років, у зв'язку з чим застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки, згідно чинного законодавства, немає правових підстав.
24 вересня 2020 року відповідачем листом №2000-0307-8/70105 повідомлено позивача, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком та відповідно при розрахунку розміру пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, відтак загальний розмір пенсії становить 2645,57 грн. Разом з тим вказав, що пенсія перерахована згідно чинного законодавства, застосувати показник середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 не має законних підстав.
Позивач вважаючи таку відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки протиправною, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Положеннями частини першої статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV врегульовано, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за цим Законом призначаються: трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно з частиною 2 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Як передбачено положеннями пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до положень частини 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Системно аналізуючи вищевказані норми права, суд доходить висновку, що частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Отже, суд зауважує, що позивач за призначенням пенсії відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV звернулась вперше.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 22 лютого 2018 року у справі №310/3774/17 та від 22 січня 2019 року у справі №577/2457/17, а тому суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України застосовує її до спірних правовідносин.
Суд вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин рішення Європейського Суду з прав людини. Так, відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови застосувати при проведенні розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за віком, з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2017-2019 роки, починаючи з 14.09.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ14099344) суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Шляхова