Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м.Харків
22 грудня 2020 р. справа №520/15716/2020
Харківський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Мар'єнко Л.М.,
розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) № 5098 від 08 жовтня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 06 жовтня 2020 року у справі № 5098 із зарахуванням до стажу (вислуги років) періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 25.12.2014 по 13.04.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, а також із зарахуванням до часу роботи на посадах прокурорів часу роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистом, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах офіцерського складу Збройних Сил України та на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, а також військову службу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за вислугу років, на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ, починаючи з 06.10.2020 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати без обмеження граничного розміру.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру". Проте йому було відмовлено та прийнято рішення відповідачем № 5098 від 08 жовтня 2020 року про відмову у призначенні пенсії, з посиланням на те, що у позивача відсутній необхідний стаж роботи. З вказаним рішенням відповідача позивач не погоджується, через що звернувся до суду з даним позовом.
Від представника відповідача - Баєвої Г., через канцелярію суду, надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача зазначила, що відповідач під час спірних правовідносин діяв у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
З 07.12.2020 року по 18.12.2020 року суддя перебувала в учбовій відпустці.
Враховуючи положення ч.11 ст.126 КАС України, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Харківській області 06.10.2020 подано заяву (номер звернення 174) про призначення пенсії за вислугою років, яка передбачена ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
За результатами розгляду заяви, за допомогою електронних сервісів Веб-порталу Пенсійного фонду України, 09.10.2020 позивача повідомлено Головним управлінням ПФУ в Харківській області про відмову у призначенні вказаної пенсії, а також надано Рішення № 5098 від 08 жовтня 2020 року відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким відмовлено позивачу в призначенні та виплаті вказаної пенсії з мотивів відсутності на день звернення вислуги років, передбаченої ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Як вбачається з матеріалів справи - ОСОБА_1 , був призваний на військову службу 23.07.1997 Залізничним районним військовим комісаріатом міста Києва, військову присягу прийняв 13.09.1997 року (підтверджується витягом із послужного списку, записом у військовому квитку та записом у трудовій книжці).
Військову службу в Збройних Силах України у період з 23.07.1997 по 29.10.2004 проходив на наступних посадах:
з 23.07.1997 по 21.06.2002 - курсант військового інституту Київського національного університету імені Т. Шевченка;
з 21.06.2002 по 09.10.2002 - юрисконсульт військового інституту керівного інженерного складу Національної академії оборони України;
з 09.10.2002 по 16.07.2003 - юрисконсульт юридичної групи Національної академії оборони України;
з 16.07.2003 по 30.07.2003 - юрисконсульт юридичного відділу Національної академії оборони України;
з 30.07.2003 по 29.10.2004 - юрисконсульт редакційно-видавничого комплексу Центрального друкованого органу Міністерства оборони України «Народна армія».
Звільнений з військової служби у запас за пунктом 63, підпункт «Г» (у зв'язку зі скороченням штатів) Наказ МО України № 812 від 18.10.2004 року.
Виключений із списків особового складу Центрального друкованого органу МО України і направлений на військовий облік до Шевченківського районного у м. Києві військового комісаріату. Наказ Головного редактора ЦДО МО України «Народна армія» № 71 від 29.10.2004 року.
Після звільнення з військової служби працював у ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ», обіймаючи наступні посади (підтверджуються записом у трудовій книжці):
З 01.12.2004 по 01.11.2005 - юрисконсульт юридичного відділу ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ»;
з 01.11.2005 по 01.02.2006 - начальник сектору адміністративно-правової роботи юридичного відділу ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ».
з 01.02.2006 по 01.06.2007 - заступник начальника юридичного відділу - начальник сектору договірно-правової роботи ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ».
з 01.06.2007 по 25.01.2010 - заступник начальника юридичної служби - начальник відділу адміністративно-правової роботи.
25.01.2010 - звільнений з посади за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України.
Стаж роботи у ЗАТ «Холдингова компанія «Бліц-Інформ» склав: 5 років 1 місяць 25 днів.
У подальшому позивач працював у Апараті Ради національної безпеки і оборони України, обіймаючи наступні посади, що підтверджується записом у трудовій книжці:
з 26.01.2010 по 18.04.2011 - завідувач юридичного сектору департаменту організаційно технічного забезпечення Апарату Ради національної безпеки і оборони України.
Присягу державного службовця складено 26.01.2010 року.
Розпорядженням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України № 40/2010-к від 08.02.2010 позивачу присвоєно п'ятий ранг державного службовця.
Звільнений з роботи в Апараті РНБОУ у зв'язку із змінами в організації праці та скороченням чисельності працівників Апарату РНБОУ, п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Тобто, стаж роботи в Апараті Ради національної безпеки і оборони України склав: 1 рік 2 місяці 23 дні.
Після звільнення з державної служби позивач працював у Прокуратурі Київської області (підтверджується записом у трудовій книжці):
з 16.12.2011 по 14.06.2012 - стажист на посаді помічника Іванківського міжрайонного прокурора;
з 14.06.2012 по 11.09.2012 - стажист на посаді Іванківської міжрайонної прокуратури Київської області;
з 11.09.2012 по 27.12.2012 - стажист на посаді прокурора прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області;
з 27.12.2012 по 25.03.2013 - Прокурор прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області;
з 25.03.2013 по 06.10.2014 - Старший прокурор прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області.
06.10.2014 року звільнений з посади старшого прокурора прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в Київській області в порядку переведення до військової прокуратури Південного регіону України, (п.5 ст. 36 КЗпП України).
Вислуга років позивача склала: 2 роки 9 місяців 21 день.
З 08.10.2014 по 17.12.2014 позивач працював старшим прокурор Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України.
17.12.2014 звільнений займаної посади у зв'язку із вступом на військову службу (п.3 ст. 36 КЗпП України). Вислуга років склала: 2 місяці 10 днів.
В подальшому, відповідно до статей 20 та 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» позивач проходив військову службу в Збройних Силах України та був одночасно відряджений до Генеральної прокуратури України для призначення на відповідні посади в органах військової прокуратури (підтверджуються витягом з послужного списку, записами у військовому квитку та у трудовій книжці):
з 18.12.2014 по 28.04.2015 - старший прокурор Військової прокуратури Запорізького гарнізону Південного регіону України;
з 28.04.2015 по 21.07.2015 - начальник відділу забезпечення виконання функцій військових прокуратур в районах проведення антитерористичної операції управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України;
з 21.07.2015 по 17.08.2015 - начальник відділу забезпечення виконання функцій військових прокуратур в районах проведення антитерористичної операції управління нагляду за додержанням законів об'єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України;
з 17.08.2015 по 13.04.2017 - заступник військового прокурора сил антитерористичної операції.
Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, звільнений з військової служби у запас за пунктом «Г», наказ МОУ № 250 від 13.04.2017 року.
Календарна вислуга років в органах військової прокуратури склала: 2 роки З місяці 20 днів, а також, враховуючи безпосередню участь у цей період в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей (підтверджується витягами з наказів керівника АТЦ, довідкою про безпосередню участь в АТО, розрахунком вислуги років військовослужбовця на пенсію), строк, що зараховується на пільгових умовах - один місяць за три місяці: 4 роки б місяців 10 днів.
Також, позивач працював у Генеральній прокуратурі України (підтверджуються записами у трудовій книжці):
з 14.04.2017 по 22.08.2018 - заступник начальника управління особливо важливих справ - начальник відділу пріоритетних доручень Департаменту міжнародно-правового співробітництва;
з 22.08.2018 по 16.11.2018 - заступник начальника управління особливо важливих справ - начальник процесуально- аналітичного відділу Департаменту міжнародно-правового співробітництва;
з 16.11.2018 по 19.07.2019 - заступник начальника управління особливо важливих справ Департаменту міжнародно-правового співробітництва;
з 19.07.2019 по 13.11.2019 - заступник начальника четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням Другого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудових розслідувань кримінальних проваджень підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у вказаних провадженнях.
Позивач, 13.11.2019, звільнений з посади та органів прокуратури на підставі п. 9 ч.1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру».
Вислуга років позивача у Генеральній прокуратурі України склала: 2 роки 7 місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача за призначенням пенсії регулюється правилами ст.86 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.
Згідно ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у Тренінговому центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Частиною 4 статті 83 Закону України Про прокуратуру передбачено, що на військовослужбовців військової прокуратури поширюються усі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та іншими законодавчими актами про військову службу соціальні і правові гарантії.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру № 1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року.
Частиною 5 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній до 08.07.2011 передбачалося зарахування до вислуги років часу роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі; стажистами в органах прокуратури; слідчими; суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строковавійськова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ під поняттям "прокурор" у статті 8, частині четвертій статті 9, частинах першій, другій, третій статті 12, частині першій статті 20, статтях 34, 35, 36, 44, 45, частинах першій, четвертій і шостій статті 46, частині першій статті 46-1, частині першій статті 47, статтях 48, 49, 50, 50-1, частині п'ятій статті 52 і статті 55 цього Закону слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за N 1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.
Пунктом 2.24 Порядку № 22-1 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України для визначення розміру пенсії за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу.
Відповідно до пунктів 2 та 3 пункту 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пенсії надаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Частинами 1, 3 ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з пунктом 4.2. Порядку 22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Пунктом 4.7 Порядку передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Слід також зазначити, що відповідно до п. 7 ч. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління пенсійного фонду України 22 грудня 2014 року за № 28-2 (далі положення), серед основних завдань управління є, зокрема, завдання призначати (здійснювати перерахунок) і виплату пенсії, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства.
Відтак, тільки Пенсійний фонд (та його структурні підрозділи) наділені повноваженнями щодо призначення/відмови у призначенні пенсії з прийняттям відповідного рішення з повним мотивуванням періодів зарахування або відмови у зарахуванні стажу роботи до вислуги років.
Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, після отримання заяви позивача про призначення пенсії, відповідач повинен був розглянути її та прийняти вмотивоване рішення із наданням оцінки кожному періоду навчання, роботи, служби.
Судом встановлено, що вислуга років, станом на 06.10.2020, складає 26 років 01 місяць 02 дні, з яких 16 років 4 місяці 27 днів - в органах прокуратури на посадах прокурора та на посадах, які відповідно до частини шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» зараховуються до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, а також 4 роки 6 місяців 10 днів пільгова вислуга відповідно до ч. 3 постанови КМУ N393 від 17.07.1992, що дає право на пенсію за вислугу років (згідно ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийняв рішення №5098 від 08.10.2020 (а.с.16), однак, не навів в ньому обґрунтування відмови у зарахуванні до стажу всіх періодів навчання, роботи, служби.
Зокрема, в спірному рішенні відсутній аналіз причин відмови у зарахуванні стажу (вислуги років) періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 25.12.2014 по 13.04.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, а також із зарахуванням до часу роботи на посадах прокурорів часу роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистом, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах офіцерського складу Збройних Сил України та на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, а також військову службу.
Зазначено, що до загального страхового стажу неможливо зарахувати період проходження військової строкової служби, згідно військового квитка серії НОМЕР_2 та період навчання, згідно диплому серії НОМЕР_3 , оскільки позивачем надано копії документів.
Отже рішення не містить всіх обґрунтувань відмови у зарахуванні конкретних періодів служби, роботи позивача.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про прокуратуру», до системи прокуратури України належать військові прокуратури.
Згідно ч. 1 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», прокурори та слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років на період з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі до стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Відповідно до ч.8 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокуратури перед зверненням за призначенням пенсії.
Закон України «Про прокуратуру», не містить жодної норми про врахування страхового стажу в одинарному чи кратному розмірі, а ч. 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», чітко визначено який час зараховується до вислуги років, що дає право на право на пенсію згідно цієї статті, і ця норма не має жодного посилання на страховий стаж, який визначається у відповідності до 7 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини шостої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах офіцерського складу Збройних Сил України, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; а також військова служба.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінетом Міністрів України пільгові умови зарахування до вислуги років військової служби, як різновиду державної служби, визначено п. З «Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07.1992, яким регламентується, що до стажу державної та військової служб включається у трикратному розмірі (один місяць служби за три місяці):
Пунктом 3 «Порядку обчислення стажу державної служби», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2016 №229 зазначено, що документами для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квіток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, данні, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, тощо).
Статтею 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Право на пенсію за вислугу років мають особи, які безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії працюють в органах прокуратури чи в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, а також особи, звільнені з прокурорських посад органів прокуратури за станом здоров'я, у зв'язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому особа обіймає посаду, або у зв'язку із скороченням кількості прокурорів, у зв'язку з обранням їх на виборні посади в органах державної влади чи органах місцевого самоврядування. Ветеранам війни, які мають необхідний стаж роботи для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається незалежно від того, чи працювали вони в органах прокурату ри перед зверненням за призначенням пенсії.
Окрім того, відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За п. 3.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 № брп/2007, утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року. Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Таким чином, скасовуючи пенсійне забезпечення прокурорів, збільшуючи вимоги для призначення пенсії або зменшуючи розмір призначуваної пенсії, державою звужується право на соціальний захист (ст. 46 Конституції України).
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Зарахування строку участі в антитерористичній операції в особливий період до стажу роботи відповідно до ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, що визначається п.3 Постанови КМУ від 17.07.1992 № 393.
Час проходження військової служби, протягом якого військовослужбовець брав участь в антитерористичній операції, зараховується до стажу державної служби на пільгових умовах. Зокрема, один місяць стажу зараховується за три, тобто в трикратному розмірі.
Зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, відповідно.
Частиною 6 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; на посадах офіцерського складу Збройних Сил України, а також військова служба.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу роботи, який дає право прокурорам і слідчим на пенсію за вислугою років, слід виходити із того, що визначальною підставою у цьому випадку є наявність законодавчого регулювання, яке передбачає включення зазначеного періоду (строку) до стажу роботи працівника певної категорії для реалізації цими особами права на призначення різних видів пенсій, щомісячного грошового утримання чи інших соціальних виплат. Основними актами, на підставі яких здійснюється таке регулювання є, зокрема Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про прокуратуру».
Можливість пільгового обчислення періоду проходження військової служби є похідною від визначальної підстави і має пов'язуватися не з категорією працівника, що реалізує своє право на пенсію за вислугою років, а за спеціальним статусом, якого особа набула в результаті проходження військової служби в певний, визначений у законодавчому порядку період часу.
Аналогічні висновки висловив і Верховний Суд України в постанові від 27 травня 2008 року в справі за скаргою особи 3 на рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Рівному про відмову у призначенні пенсії, а також Донецький апеляційний адміністративний суд у справах №2а-1670/10/0503 від 15.03.2011, №242/2182/17 від 13.03.2018.
З огляду на викладене відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладенні в постановах Верховного Суду.
Пунктами 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус судів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, ч. 5 ст. 17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
В абз. 2 п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) зазначено, що положення ч. 5 ст. 17 Конституції України поширюються і на службу в органах прокуратури.
Конституційний Суд України зазначає, що багато таких «пільг», встановлених Законами України «Про прокуратуру» тощо, є не пільгами, а гарантіями та іншими засобами забезпечення професійної діяльності окремих категорій громадян, ефективного функціонування відповідних органів.
Також, в абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа шодо права на пільги) зазначено, що правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій військовослужбовців та працівників правоохоронних органів у зазначених рішеннях Конституційного Суду України полягає в тому, що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлений особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, жорсткими вимогами до дисципліни, професійної придатності, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру доходів цих осіб чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Ці гарантії не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації.
Таким чином, скасування пенсійного забезпечення прокурорів, встановлення їм додаткових умов для призначення пенсії не допускається, оскільки це не лише звужує конституційні права прокурора як громадянина, а й посягає на його незалежність (порушує ст. 16 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014).
За ч. 2 ст. З Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В абз.3 п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 № 8-рп/2005 (справа щодо права на пільги) зазначено, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом ст.ст. 1, 3, 6 (ч.2), 8, 19 (ч.2), 22, 23, 24 (ч.І) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і пов'язану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Відповідно до положень ст. 86 Закону України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ, який чинний на час звернення заявника з заявою про призначення пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2020 року і пізніше) - вислуга - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Водночас, згідно абз.6 ч. 6 ст. 86 Закону України “Про прокуратуру”, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується половина строку навчання вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.
На час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років, відповідно до наданих документів загальний стаж позивача роботи на посадах в прокуратурі становить понад 16 років, а стаж роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, за ст.86 Закону України "Про прокуратуру" - більше 26 років.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що право позивача на призначення та виплати пенсії, підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності" і що їх можна вважати "майном" у значені цього положення, отже, не призначення та невиплата пенсії є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Зазначена правова позиція, викладена в рішенні ЄСПЛ по справі "Сук проти України" від 10.03.2011 (за заявою №10972/05), згідно якої, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
В даному випадку є підстави стверджувати про наявність "законних сподівань", оскільки наявний стаж роботи позивача на посадах прокуратури передбачає право на призначення та виплату пенсії за вислугою років.
Водночас, суд зазначає, що друге речення першого пункту ст. 1 Першого протоколу до Конвенції "Захист прав власності", яке дозволяє позбавити майна лише "на умовах, передбачених законом", а другий пункт зазначає, що держава має право здійснювати контроль за використанням майном шляхом введення в дію "законів" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки втручання у право позивача не може бути визнано таким, що відповідає закону.
Таким чином, суд вважає, що позивач мав "законні сподівання" на призначення та виплату пенсії.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФ України в Харківській області № 5098 від 08 жовтня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІ, підлягають задоволенню.
Водночас, задля відновлення порушеного права позивача в сфері пенсійного забезпечення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 06 жовтня 2020 року у справі № 5098 із зарахуванням до стажу (вислуги років) періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 25.12.2014 по 13.04.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, а також із зарахуванням до часу роботи на посадах прокурорів часу роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистом, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах офіцерського складу Збройних Сил України та на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, а також військову службу та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) призначити, нарахувати та виплачувати - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за вислугу років, на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ, починаючи з 06.10.2020 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати без обмеження граничного розміру.
Таким чином, позовна заява про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - підлягає задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 247, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) № 5098 від 08 жовтня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) від 06 жовтня 2020 року у справі № 5098 із зарахуванням до стажу (вислуги років) періоду безпосередньої участі в антитерористичній операції з 25.12.2014 по 13.04.2017 з розрахунку один місяць служби за три місяці служби, а також із зарахуванням до часу роботи на посадах прокурорів часу роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистом, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; на посадах офіцерського складу Збройних Сил України та на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою, а також військову службу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію за вислугу років, на підставі ст.86 Закону України “Про прокуратуру” від 14.10.2014 № 1697-VІІ, починаючи з 06.10.2020 та виходячи з розміру 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати без обмеження граничного розміру.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, з урахуванням ч. 3 Розділу VІ Прикінцевих положень КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Мар'єнко Л.М.