Справа № 819/447/17
23 грудня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
15.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі ГУ НП в Тернопільській області), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Тернопільській області №422 від 14.02.2017 «Про посилення дисциплінарного стягнення, накладеного на капітана поліції ОСОБА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ НП в Тернопільській області №32 о/с від 14.02.2017 «По особовому складу» в частині звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого Слідчого відділення Тернопільського районного відділення поліції Тернопільського відділу поліції ГУ НП в Тернопільській області (далі - СВ Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області);
- стягнути з ГУ НП в Тернопільській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15.02.2017 по день прийняття рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про протиправність оскаржуваних наказів, оскільки жодних порушень не вчиняв та не мав будь-якого відношення до обставин, які стали підставою для видання цих наказів, а відповідача допустив порушення порядку та процедури його звільнення з посади. Також позивач зазначив про наявність підстав, у випадку скасування оскаржуваних наказів та поновлення на роботі, для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2017, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Поставною Верховного Суду від 21.10.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.05.2017 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 в справі №819/447/17 скасовано та ухвалено нове рішення в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування наказів ГУ НП в Тернопільській області від 14.02.2017 №422, від 14.02.2017 №32 о/с і поновлення ОСОБА_1 на посаді. Визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Тернопільській області від 14.02.2017 №422 «Про посилення дисциплінарного стягнення, накладеного на капітана поліції ОСОБА_1 », визнано протиправним і скасовано наказ ГУ НП в Тернопільській області від 14.02.2017 №32 о/с у частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 , поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого СВ Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області з 15.02.2017.
В іншій частині позовних вимог справу направлено на новий судовий розгляд до Тернопільського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.11.2020 справу прийнято до провадження в частині позовних вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), запропоновано сторонам подати письмові пояснення з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у цій справі, витребувано у відповідача довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці, що передували звільненню його з посади, із зазначенням усіх складових грошового забезпечення, які враховуються для обчислення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, та визначенням суми середньоденного грошового забезпечення, а також надати розрахунок суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу із зазначенням кількості днів вимушеного прогулу.
До суду 23.11.2020 надійшли письмові пояснення представника відповідача, у яких звернута увага на те, що з дня звільнення позивача минуло більше трьох років, за цей час позивач ймовірно перебував на обліку в центрі зайнятості або працював, а тому необхідно такі обставини з'ясувати та врахувати при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Також відповідачем надано довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці, що передували звільненню його з посади, і розрахунок суми грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу.
Інших пояснень від учасників справи не надходило.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Наказом ГУ НП в Тернопільській області від 09.12.2016 №296 о/с ОСОБА_1 призначений на посаду старшого слідчого СВ Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області.
Наказом ГУ НП в Тернопільській області від 06.02.2017 №327 за грубе порушення службової та транспортної дисциплін, вимог керівництва Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, ГУ НП у Тернопільській області щодо суворого дотримання законності та службової дисципліни; вимог статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460-IV, що виразилося у вживанні алкогольних напоїв у громадському місці, керуванні транспортним засобом без посвідчення водія та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, старшого слідчого СВ Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області, капітана поліції ОСОБА_1 попереджено про неповну службову відповідність.
Наказом ГУ НП в Тернопільській області від 14.02.2017 №422 скасовано наказ ГУ НП у Тернопільській області від 06.02.2017 року №327 та вирішено звільнити ОСОБА_1 зі служби в поліції на підставі пункту 6 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку з грубим порушенням службової та транспортної дисциплін, вимог керівництва Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, ГУ НП у Тернопільській області щодо суворого дотримання законності та службової дисципліни, порушення статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виразилося у вживанні алкогольних напоїв у громадському місці, керуванні транспортним засобом без посвідчення водія та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Наказом ГУ НП в Тернопільській області від 14.02.2017 №32 «По особовому складу» звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 .
Протиправність наказів ГУ НП в Тернопільській області від 14.02.2017 №422 «Про посилення дисциплінарного стягнення, накладеного на капітана поліції ОСОБА_1 » та від 14.02.2017 №32 о/с у частині звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 встановлена постановою Верховного Суду від 21.10.2020 у цій справі, якою такі накази скасовані та поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого СВ Тернопільського РВП Тернопільського ВП ГУ НП в Тернопільській області з 15.02.2017. Спірною вимогою, що підлягає вирішенню при новому розгляді справи залишилася позовна вимога про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Лише в межах цього питання суд надає оцінку доводам сторін.
Приписами частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) обумовлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок № 100).
Згідно з пунктом 1 Розділу І Порядку № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, серед іншого, у випадках вимушеного прогулу.
Абзацом 3 пункту 2 Розділу ІІ Порядку № 100 визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац 1 пункту 8 Порядку №100).
Разом з тим, відповідно до статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
На виконання статті 94 Закону України «Про Національну поліцію», постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» Міністерством внутрішніх справ України прийнятий наказ №260 від 06.04.2016 «Про затвердження Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських». Цим наказом затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (надалі - Порядок № 260).
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно з пунктом 9 розділу І Порядку № 260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення спірних правовідносин, слідує, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Отже, розрахунок середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача має проводитись шляхом множення розміру середньоденного заробітку на кількість календарних днів (за період вимушеного прогулу), а не робочих днів.
Зазначене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 12.12.2018 у справі № 821/966/16, від 30.01.2019 у справі № 806/2164/16.
У цій справі період з 15.02.2017 (наступний день після звільнення) по 21.10.2020 (дата прийняття судом рішення про поновлення позивача на посаді) є періодом вимушеного прогулу, за який ГУ НП в Тернопільській області повинне виплатити позивачу середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу та який у підсумку становить 1344 календарних днів.
Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення та середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2016 по 31.01.2017 грошове забезпечення за два місяці перед звільненням з посади складає 15380,05 грн, середньоденне грошове забезпечення становить 407,62 грн (том 2 а.с.86).
Таким чином, грошове забезпечення позивача за час вимушеного прогулу з 15.02.2017 по 21.10.2020 складає 547841,28 грн. (407,62 грн. х 1344 календарних днів).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.02.2019 у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника, як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів. Крім того, справляння і сплата відповідних податків і внесків є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, а суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів.
Отже, стягненню підлягає сума заробітної плати за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов'язкових платежів.
Щодо мотивації представника відповідача про те, що з'ясуванню судом підлягають обставини можливого працевлаштування позивача та перебування на обліку в центрі зайнятості з отриманням відповідно заробітної плати чи сум допомоги по безробіттю під час вимушеного прогулу, то суд вказує на відсутність підстав для відрахування із грошового забезпечення за час вимушеного прогулу будь-яких коштів, які отримав позивач як заробіток чи допомогу по безробіттю у цей час з огляду на таке.
Дійсно у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.
Разом з тим, висновки, викладені у цьому роз'ясненні, які передбачали таке відрахування, були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема частини третьої статті 117 КЗпП України, яку було виключено на підставі Закону України від 20.12.2005 № 3248- IV «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», а положення статті 235 КЗпП України відповідних застережень не містять.
Вказані висновки суду узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 20.06.2018 по справі № 826/808/16 та Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.01.2020 у справі №340/1218/19.
З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 в частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу підлягає до задоволення.
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 72-77, 90, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити повністю.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 15 лютого 2017 року по 21 жовтня 2020 року у сумі 547841,28 грн (п'ятсот сорок сім тисяч вісімсот сорок одна гривня 28 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Валова, 11, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 40108720).
Повний текст рішення складено та підписано 23 грудня 2020 року.
Суддя Чепенюк О.В.