Справа № 500/1956/20
17 грудня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Подлісної І.М.
за участю:
секретаря судового засідання Павловського Ю.Б.
представника позивача Вітів В.А.
представника відповідача Костова Н.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгороднянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення,зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Підгороднянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, керуючись ст..12,33,116,118,121 Земельного кодексу України, та ст..26,33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а відповідач вирішив відмовити у наданні дозволу згідно з тим, що на дану територію сесією сільської ради прийнято рішення про розробку детального плану території для влаштування групи індивідуальних житлових будинків. Ознайомившись із змістом рішення, позивач вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою від 04.08.2020 судом прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Відповідачу надано п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду із відповідними письмовими доказами 25.08.2020. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.
Рішенням Підгородняннської сільської ради від 26 грудня 2012 р. №172 затверджено Генеральний план села Підгороднє Тернопільського району.
Плану зонування територій с. Підгороднє наразі не затверджено (ні у складі Генерального плану, ні як окремий документ).
Разом з тим, з метою встановлення режиму забудови території на підставі ст. 25 Закону №3038-VI, уточнення положення генерального плану населеного пункту та визначення планувальної організації і розвитку окремої частини території села Підгороднє, Підгороднянською сільською радою вирішено розпочати роботи з розробки Детального плану території орієнтовною площею 3,0 га в районі вулиць Вербицького та Б. Лепкого.
Рішенням 43 сесії сьомого скликання Підгороднянської сільської ради №724 від 30 червня 2020 р. вирішено надати дозвіл на розробку детального плану території земельної ділянки орієнтовною площею 3,0 га для облаштування групи індивідуальних житлових будинків над річкою в АДРЕСА_1 , площею по 0,08 га.
Цим же рішенням виконавчому комітету Підгороднянської сільської ради доручено забезпечити проведення громадських слухань для розгляду та узагальнення пропозиції громадськості; подання завершеного проекту містобудівної документації на засідання сесії для затвердження.
Земельна ділянка, стосовно якої позивач подав заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, знаходиться в межах території щодо якої вирішено надати дозвіл на розробку детального плану території.
Водночас, відповідно до ч. З ст. 24 Закону №3038-VI, яка визначає особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності, встановлено, то у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:
1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об'єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв'язку);
5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об'єктів.
Отже, місце розташування обраної позивачем земельної ділянки не відповідає вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме ч. 3 ст. 24, що і стало підставою для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою згідно з абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
З огляду на наведене вище, представник відповідача просив в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 31.08.2020 ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання та призначено судове засідання на 23.09.2020 о 11:30 год.
07.09.2020 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.
Ухвалами суду від 23.09.2020, від 20.10.2020 відкладено розгляд справи на 12.11.2020 о 11:15 год.
Ухвалою суду від 12.11.2020, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати, згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) оголошено перерву до 17.12.2020 о 11:00 год. для підготовки до надання нових пояснень по справі.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних, просила в позові відмовити.
Суд, розглянувши адміністративну справу, вивчивши зміст відзиву на позов і відповіді на відзив, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що 25 травня 2020 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено заяву про відведення земельної ділянки площею до 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (далі по тексту - Заяви, копія додається).
У заяві було викладено прохання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га., для передачі Позивачу безоплатно у приватну власність даної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Також, у заяві зазначалось орієнтовне місце розташування даної земельної ділянки (с. Підгородне, Тернопільського району, Тернопільського району). Окрім того, до позивачем було долучено графічні матеріали, на яких зазначалось бажане місце розташування земельної ділянки (копія графічних матеріалів додається), копія паспорта та РНОКПП Позивача.
В приміщенні Підгороднянської сільської ради, 30 червня 2020 року Позивачу надали прийнятий суб'єктом владних повноважень індивідуальний акт - рішення №734 43 сесії 7 скликання Підгороднянської сільської ради від 30.06.2020 року «Про відмову гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» (далі по тексту - рішення, копія додається).
Відповідно до рішення, сесія Підгороднянської сільської ради, розглянувши та обговоривши заяву вх №.-131 від 25.05.2020 року, у якій Позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, керуючись ст..12,33,116,118,121 Земельного кодексу України, та ст..26,33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішила відмовити у наданні дозволу згідно з тим, що на дану територію сесією сільської ради прийнято рішення про розробку детального плану території для влаштування групи індивідуальних житлових будинків.
Вважаючи такі дії суб'єкта владних повноважень протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частина 2 статті 22 Земельного кодексу України передбачає, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
При цьому, п. "а" ч.3 ст.22 Земельного кодексу України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно з пунктом в ч.3 ст. 116 Земельного кодексу України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту б ч.І ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Частинами 6, 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно ч. 8 ст. 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 186-1 Земельного кодексу України).
Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Частина 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України визначає, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Згідно до ч. 6 ст. 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.7 ст. 118 Кодексу).
Відповідно до частин 9,10 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
У відповідності до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських рад у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать, в т.ч. делеговані повноваження: організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою (пункт 9).
Згідно із ст.ст. 12,42 Закону України "Про місцеве самоврядування" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста; забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з державним и органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства.
Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
В силу норм Земельного кодексу України, передача земельної ділянки, без її формування, шляхом розроблення документації із землеустрою неможлива, оскільки законодавством встановлений чіткий механізм передачі земельних ділянок у власність із земель державної чи комунальної власності у власність громадян, якому передує процедура формування земельної ділянки та її державна реєстрація шляхом присвоєння кадастрового номера.
Частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
За правилами ч.2-3 ст.50 цього Закону, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Водночас, відповідно до статті 2 КАС, суд перевіряє, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, наявні підстави для захисту прав позивача шляхом визнання протиправним та скасування рішення сорок третьої сесії сьомого скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №734 від 30.06.2020 року "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність". Зобов'язати Підгороднянську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 травня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Підгороднянської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, є обґрунтованими та доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
У відповідності ст. 139 КАС України, відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 841 грн. згідно квитанції №ПН3027149 від 30.07.2020.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення сорок третьої сесії сьомого скликання Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області №734 від 30.06.2020 року "Про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність".
Зобов'язати Підгороднянську сільську раду Тернопільського району Тернопільської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 травня 2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 841 (вісімсот сорок одну) гривню понесених ним судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Підгороднянської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 грудня 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Підгороднянська сільська рада (місцезнаходження/місце проживання: вул. Зелена, 2,с. Підгородне,Тернопільський район,Тернопільська область,47737 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14029197).
Головуючий суддя Подлісна І.М.