23 грудня 2020 р. Справа №480/7340/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Воловика С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області
про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 28.09.2020 №18-29807/16-20-СГ;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Гринцівської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населених пунктів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства. Не зважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, визначені законом, наказом від 28.09.2020 №18-29807/16-20-СГ відмовлено позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з таких підстав: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів відповідно до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, а саме - бажана до відведення земельна ділянка відноситься до категорії земель водного фонду. Позивач не погоджується із такими діями відповідача у зв'язку із чим звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою суду від 30.10.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін у письмовому провадженні з 8 грудня 2020, про що сторони повідомлені належним чином.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що оскаржуваним наказом позивачу відмовлено у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту, оскільки згідно інформаційної довідки Відділу у Лебединському районі Головного управління від 08.09.2020 № 3716/406-20 бажана до відведення земельна ділянка відноситься до категорії земель водного фонду. Відповідно ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України, землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність. Крім того, у відзиві також зазначив, що вимога зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Суд не вправі зобов'язати відповідача до вчинення тих дій, які згідно із земельним законодавством України можуть здійснюватися лише за його розсудом. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 19-20).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 26.08.2020 (зареєстрована відповідачем 31.08.2020 р. за №Ш-29720/0/94-20) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Гринцівської сільської ради Лебединського району Сумської області (а.с. 7).
Наказом від 28.09.2020 №18-29807/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" Головне управління Держгеокадастру у Сумський області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Гринцівської сільської ради Лебединського району Сумської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів відповідно до частини 7 статті 118 Земельного Кодексу України, а саме - бажана до відведення земельна ділянка відноситься до категорії земель водного фонду (а.с.9).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
За приписами статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 Земельного кодексу України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.
Так, наказом від 28.09.2020 № 18-2980716-20-СГ позивачу відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв'язку з тим, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до категорії земель водного фонду.
Проте, суд наголошує, що у вказаному наказі ГУ Держгеокадастру у Сумській області не зазначає про невідповідність місця розташування земельної ділянки, що планується до відведення, вимогам законів, прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, чи генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку.
При цьому, стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, як зазначена у спірному наказі.
Крім того, належних доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належить до вказаних категорій земель та в яких частинах, не надано. Також відповідачем не надано суду доказів того, що було проведено візуальне обстеження земельної ділянки та висновків таких обстежень.
Натомість, з наданого позивачем листа Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області Державного агенства водних ресурсів України від 20.08.2020 № 1156, встановлено, що на запит ОСОБА_1 18.08.2020 фахівцями Регіонального офісу водних ресурсів у Сумській області було проведено виїзне обстеження вказаної в запиті земельної ділянки, розташованої поблизу с. Яснопілля на території Гринцівської сільської ради Лебединського району. За результатами обстеження повідомлено, що обстежувана земельна ділянка знаходиться в природному пониженні рельєфу і вкрита лучною вологолюбною та болотяною рослинністю. По контуру ділянки наявна деревна та чагарникова рослинність, характерна для зволожених територій. Характерна болотна та вологолюбна лучна рослинність на даній ділянці імовірно живиться за рахунок близького до поверхні рівня залягання грунтових вод. Оскільки земельна ділянка знаходиться в пониженні рельєфу, то на ній в періоди весняного водопілля та значних дощових паводків можуть спостерігатись процеси підтоплення та затоплення. На момент обстеження відкритих ділянок води не було виявлено. Виходячи з вищевикладеного можна стверджувати, що на вказаній земельній ділянці переважають фації вологих та заболочених лук, утворення яких напряму пов'язане із рівнем залягання ґрунтових вод та кількості атмосферних опадів, тобто дана земельна ділянка на момент проведення обстеження за наявними ознаками не відноситься до боліт і відповідно до статей 3, 4 Водного Кодексу України не відноситься до земель водного фонду (а.с. 10).
Щодо інформаційної довідки Відділу у Лебединському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 08.09.2020 № 3716/406-20, наданої відповідачем разом з відзивом, суд зазначає.
Так, в даній довідці зазначено, що землі за рахунок яких планується формування земельної ділянки, відносяться до категорії земель водного фонду (болото). Разом з тим в даній довідці також вказано, що землі, за яких планується відвести земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства - не відносяться до категорії тих, які не можливо передавати у приватну власність (а.с. 25).
Водночас, суд зазначає, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку вказаного проекту, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог Земельного кодексу України.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 року у справі № 360/2334/17.
Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення ОСОБА_1 , не дотримався вимог Земельного кодексу України, суд дійшов висновку, що наказ від 28.09.2020 № 18-29807/16-20-СГ не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України та є протиправним.
Отже, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 28.09.2020 № 18-29807/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Гринцівської сільської ради Лебединського району Сумської області, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується вимоги позивача про зобов'язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Гринцівської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населених пунктів, суд зазначає, що вони не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розроблення проектів землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Гринцівської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населених пунктів, з огляду на втручання в дискреційні повноваження відповідача, виходять за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як уже зазначено, суд не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу (у даному випадку ГУ Держгеокадастру у Сумській області), оскільки, відповідно до статей 121 і 122 Земельного кодексу України виключно до компетенції відповідача віднесено право надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або відмова у наданні такого дозволу, а тому позовні вимоги у частині зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Гринцівської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населених пунктів, не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Отже, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 09 січня 2020 року у справі №812/1264/17 (№К/9901/46454/18).
Відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 840,80 грн. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією від 28.10.2020 р. № 0.0.1886309314.1 (а.с.5).
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" від 28.09.2020 №18-29807/16-20-СГ.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2020 (зареєстровану 31.08.2020 р. за №Ш-29720/0/94-20) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Гринцівської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населених пунктів.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40021, м.Суми, вул. Г.Кондратьєва, 25, код ЄДРПОУ 39765885) судовий збір в сумі 840 грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Воловик