22 грудня 2020 року м. Рівне №460/7787/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила суд визнати протиправною відмову відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1997 по 01.09.2007; зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1997 по 01.09.2007.
В обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що твердження відповідача про відсутність підстав для призначені пенсії за віком, через відсутність необхідно стажу, не відповідає дійсності. Наголосив, що при звернення за призначенням пенсії подано всі необхідні документи, на підставі яких можна призначити пенсію за віком. Однак, відповідачем не враховано всі документи, та як наслідок безпідставно не зараховано до страхового стажу період підприємницької діяльності. З підстав наведених у позові, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі(а.с.1-4).
Ухвалою суду від 26.10.2020 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/7787/20, розгляд якої вирішено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказує на те, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1997 по 01.09.2007, через відсутність доказів про сплату страхових внесків (ОК-5) та перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, згідно із документами доданими до заяви про призначення пенсії № 5/273-5118 від 17.06.2020 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 25 років 5 місяців 33 дні. Таким чином, враховуючи положення ст.26 Закону № 1058, немає підстав для призначення позивачу пенсії за віком через відсутність страхового стажу 27 років. Вважає дії пенсійного органу щодо відмови у призначені пенсії позивачу - правомірними та обґрунтованими, а тому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, за безпідставністю(а.с.39-41).
Враховуючи, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до відповідача 17.06.2020 із заявою за № 5/273-5118 про призначення пенсії за віком(а.с.42).
До заяви про призначення пенсії позивач подала наступні документи:
копію паспорта НОМЕР_1 від 01.0.1999;
копія трудової книжки дата заповнення б/н від 01.10.1979;
копія довідки про присвоєння ідентифікованого номера від 25.06.2012;
копію свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 від 12.07.1980;
копію диплома про навчання №3711 від 16.07.1979;
довідку про прийняття на роботу № 14 від 16.06.2020 та № 01-40/734 від 12.06.2020;
копію свідоцтво про народження дітей НОМЕР_3 від 11.10.1980 та НОМЕР_4 від 04.06.1987.
Подання вказаних документів підтверджується переліком документів приєднаних до заяви від 17.06.2020 та заявами по суті сторін (а.с.39-41).
Відповіддю від 26.06.2020 № 1700-0301-8/18541 відповідач повідомив позивача, що згідно із документами доданими до заяви про призначення пенсії № 5/273-5118 від 17.06.2020 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 25 років 5 місяців 13 днів, страховий стаж для визначення права на призначення пенсії становить 25 років 8 місяців 9 днів. Таким чином, враховуючи положення ст.26 Закону № 1058, немає підстав для призначення позивачу пенсії за віком, через відсутність страхового стажу 27 років (а.с.9-10).
Так, відповідно до матеріалів пенсійної справи, страховий стаж позивача, обрахований відповідачем, та становить 25 років 5 місяців 13 днів(а.с.12).
Не погоджуючись із висновками відповідача щодо відсутності підстав для зарахування підприємницької діяльності, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.1 Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закону від 05.11.1991 №1788-XII), громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію (ст.7 Закону від 05.11.1991 №1788-XII).
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV від 09.07.2003) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.
Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч.3 ст. 4 Закону №1058-ІV від 09.07.2003).
Частиною 1 ст.9 цього Закону передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закон України від 09.07.2003 № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до положення ст.48 КЗпП України, ст.62 Закону №1788 та п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника.
Також, у п.1-3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка; за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами; у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків; за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з ч.1 ст.26 Закону Закон №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.
Відповідач у відповіді на заяву від 17.06.2020 про призначення пенсії та у відзиві на позовну заяву вказує про те, що відсутні підстави для зарахування до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.04.1997 по 01.09.2007, через відсутність доказів про сплату страхових внесків (ОК-5) та перебування позивача на спрощеній системі оподаткування. Таким чином, згідно із документами доданими до заяви про призначення пенсії № 5/273-5118 від 17.06.2020 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 25 років 5 місяців 33 дні. Враховуючи положення ст.26 Закону № 1058, немає підстав для призначення позивачу пенсії за віком через відсутність страхового стажу 27 років.
Відтак, на його думку, відсутні підстави для зарахування періоду здійснення підприємницької діяльності до загального страхового стажу.
Відповідно до ст.1 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003).
Частиною 4 ст.24 Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1(у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/118461.1 (далі - Порядок від 25.11.2005 № 22-1).
У пункті 2.1. розділу II Порядок від 25.11.2005 № 22-1 встановлено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Долученими до матеріалів справи доказами підтверджується, що позивач ОСОБА_1 12.09.1994 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, номер запису 2 608 001 0001 008771, що стверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію Серії В00 № 7338868(а.с.18).
Вказані обставини також підтверджуються копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, видом діяльності позивача була роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (47.89)(а.с.15-17).
Відтак, період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року, у зв'язку із наданням довідки про реєстрацію позивача як суб'єкта підприємницької діяльності, зараховуються до страхового стажу ОСОБА_1 та для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у відповідності до пункту 2.1. розділу II Порядок від 25.11.2005 № 22-1.
В межах даної справи, суду також варто звернути увагу на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України №794 від 04.06.1998 затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - Положення №794), згідно пункту 1 якого, персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов'язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до п.5 Положення №794, персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган).
Пунктом 6 цього Положення передбачено, що уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України «Про інформацію» має право своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цієї Постанови.
Згідно п.7 Положення №794, уповноважений орган створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб.
Пунктами 9.1-9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №16-6 від 19.10.2001 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.11.2001 за №998/6189 (далі-Інструкція) визначено поняття організації персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
З аналізу наведених вище норм убачається, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Персональна облікова картка застрахованої особи - документ, що централізовано зберігається у вигляді електронної таблиці Державного автоматизованого банку відомостей про застрахованих осіб у Пенсійному фонді України.
Відкривається картка після реєстрації застрахованої особи в місцевому відділі Пенсійного фонду. У цій картці накопичуються та зберігаються всі відомості про доходи, перераховані внески застрахованої особи до Пенсійного фонду, а також інші відомості (про стаж, умови праці), які необхідні для правильного призначення пенсії. Зазначені відомості доповнюються щорічно відомостями від усіх роботодавців з урахуванням випадків трудової міграції та роботи за сумісництвом.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII від 03.10.2017, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» доповнено пунктом 3-1, яким встановлено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку, зокрема з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності
Згідно п.6 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Системний аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).
Разом з тим, органи Пенсійного фонду України наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії і реалізація такого обов'язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення.
У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу з 1998 по 2000 рік займалася підприємництвом, для його страхового стажу є достатнім наявність довідки про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Водночас, вказаній законодавчій прерогативі кореспондують вищенаведені норми спеціального Порядку № 22-1, яким керується у своїй діяльності Пенсійний фонд України та його структурні підрозділи.
Таким чином, перевіряючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його підприємницької діяльності з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року.
З урахуванням встановлених судом обставин та відповідно до наведених вище правових норм, позивач набув право на зарахування до підприємницької діяльності спірного періоду з 01.01.1998 по 30.06.2000 до його страхового стажу, який був не врахований внаслідок протиправних дій відповідача.
У свою чергу відсутність інших належних та допустимих доказів на підтвердження сплати позивачем страхових внесків (єдиного внеску) у базі даних реєстру застрахованих осіб з 01 липня 2000 року по 09 вересня 2007 року, унеможливлює задовольнити позовні вимоги позивача за вказані періоди. А тому позовні вимоги про визнання відмову протиправною та зобов'язання зарахувати період здійснення підприємницької діяльності з 01 липня 2000 року по 01 вересня 2007 року, - не підлягають задоволенню.
Поряд з цим, відповідно до абзацу 4 статті 26 Закону № 1058 до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Перевіряючи доводи сторін суд звертає увагу на те, що позивач на момент звернення із заявою від 17.06.2020 про призначення пенсії, 30.05.2020 вже досягнула віку 59 років 6 місяців. Для призначення пенсії, позивачу потрібно мати 27 років страхового стажу. З врахуванням періодів підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000, у ОСОБА_1 наявний необхідний страховий стаж - 27 років.
Згідно із пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, вихід за межі позовних вимог можливий, але повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, на захист яких поданий позов.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення". Так, відповідно до пункту 3 цієї Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та відновити порушене право позивача шляхом зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 за віком з 31.05.2020.
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то адміністративний позов слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи наведене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати на суму 420,40грн., сплачені згідно з квитанцією від 21.10.2020 № 2120-3275-6677-0057 (а.с.6).
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7,м. Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період здійснення підприємницької діяльності з 01.01.1998 по 30.06.2000.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 31.05.2020, відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м.Рівне,33028, код ЄДРПОУ 21084076) судові витрати на суму 420,40грн. (чотириста двадцять гривень сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 22 грудня 2020 року.
Суддя Д.П. Зозуля