Справа № 420/4011/19
21 грудня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Глуханчука О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправною відмови щодо призначення (перерахунку) довічного грошового утримання судді та зобов'язання здійснити перерахунок,
04 липня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, у якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 25 січня 2017 року № 848540;
- визнати протиправною відмову Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, викладену в листі № 220/П-01 від 29 травня 2019 року, у призначенні (перерахунку) та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90 % грошового утримання судді, у відповідності до грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді;
- зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі прийняти Розпорядження, яким зарахувати ОСОБА_1 до судового стажу роботи за вислугою років, який дає право на призначення та отримання щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці у розмірі 90 відсотків, виходячи із стажу 29 років 3 місяці 22 дні;
- здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді, у відповідності до грошового утримання працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із стажу 29 років 3 місяці 22 дні, відповідно до довідки Апеляційного господарського суду Одеської області про заробітну плату, починаючи з 21 грудня 2016 року, з врахуванням фактично виплачених сум.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Вищої ради юстиції від 19 грудня 2016 року він був звільнений з посаді судді Одеського апеляційного господарського суду у відставку, 21 грудня 2016 року відрахований зі штату суду. Для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 23 грудня 2016 року звернувся до районного управління Пенсійного фонду України. 14 вересня 2017 року Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі надало лист, яким повідомило про розмір призначеного грошового утримання, а також розпорядження управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 25 січня 2017 року № 848540, відповідно до якого призначене щомісячне довічне грошове утримання складає 88 % від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
З 01 лютого 2019 року був збільшений розмір призначеного довічного грошового утримання. В травні 2019 року, виявивши невірність обчислення розміру довічного грошового утримання, позивач звернувся до відповідача із заявою про збільшення розміру довічного грошового утримання. Так, позивач зазначив, що до стажу роботи під час розрахунку довічного грошового утримання не було включено проходження строкової військової служби тривалістю 2 роки 28 днів, а також навчання на денній формі в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті - 2 роки 5 місяців. На підставі викладеного позивач просив здійснити перерахунок довічного грошового утримання, проте відповідач відмовив у здійсненні перерахунку, мотивуючи відсутністю законодавчих норм, які передбачають зарахування до стажу роботи на посаді судді період навчання та проходження строкової військової служби.
Позивач не погоджується з відмовою відповідача, з огляду на наступне.
Так, позивач зазначає, що відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, наданого Одеським апеляційним господарським судом, та трудової книжки, загальний стаж роботи становить 29 років 03 місяці та 22 дні, до яких враховується проходження строкової військової служби та половина строку навчання на денній формі. Правильність цього розрахунку підтверджується нормами законодавства, яким регулюються спірні правовідносини.
Отже, позивач вважає, що відповідно до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та за наявності стажу 29 років 03 місяці та 22 дні, йому повинно бути призначено щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 90 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду із цим позовом, оскільки незарахування до стажу судді часу проходження строкової військової служби та половини строку навчання на денній формі призводить до зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке розраховується у відсотках від заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. Замість належних 90 відсотків, позивачу нараховано 88 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, чим порушені його права.
На підтвердження цих обставин позивач надав до суду копії диплома про здобуття вищою юридичної освіти, військового квитка, трудової книжки, довідок про заробітну плату, розрахунку стажу судді, а також документи управління Пенсійного фонду України щодо призначення та нарахування пенсії та листування щодо здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії.
Ухвалою суду від 09 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом сторін.
22 липня 2019 року відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву (а.с. 51-52).
Відповідно до відзиву, відповідач проти позову заперечує. Зазначає, що статтею 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено перелік посад, робота на яких зараховується до стажу роботи на посаді судді, який не передбачає зарахування до цього стажу проходження строкової військової служби та половини строку навчання. У зв'язку із викладеним позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку через відсутність законних підстав при обчисленні довічного грошового утримання позивача включати до спеціального стажу період проходження строкової військової служби та половини строку навчання.
Відповідач зазначив, що страховий стаж для обчислення грошового утримання позивачу становить 24 роки 9 місяців 26 днів, відтак щомісячне довічне грошове утримання становить 88 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
Крім того, у відзиві відповідачем заявлено клопотання про залишення без розгляду позовних вимог щодо скасування розпорядження управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 25 січня 2017 року № 848540, а також щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання за період з 21.12.2016 року по 29.05.2019 року.
25 липня 2019 року позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 56-61).
Ухвалою від 03 вересня 2019 року суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року поновлено провадження у справі №420/4011/19.
Ухвалою від 21 жовтня 2020 року суд допустив заміну відповідача по справі з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41248812; місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4-а) на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83).
Розгляд адміністративної справи № 420/4011/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправною відмови щодо призначення (перерахунку) довічного грошового утримання судді та зобов'язання здійснити перерахунок, розпочатий спочатку зі стадії відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 6 ст. 48 КАС України, після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.
У судове засідання, призначене на 08 грудня 2020 року, учасники справи не з'явились, про місце, дату і час судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно.
07 грудня 2020 року до суду через канцелярію засобами електронної пошти від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.
Інші клопотання, заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
За приписами ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням вищенаведеного, суд ухвалив рішення розглянути справу в порядку письмового провадження 21 грудня 2020 року за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з липня 1992 року по грудень 1995 року працював арбітром арбітражного суду Одеської області, з грудня 1995 року по липень 2001 року - суддею господарського суду Одеської області, з липня 2001 року - суддею Одеського апеляційного господарського суду (а.с. 18-23).
Постановою Верховної Ради України від 12 липня 2001 року був обраний на посаду судді безстроково.
Рішенням Вищої ради юстиції від 19 грудня 2016 року №3280/5/15-16, ОСОБА_1 звільнений з посади судді Одеського апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку (а.с. 24-25).
Наказом Одеського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2016 року №240-к, ОСОБА_1 відрахований зі штату Одеського апеляційного господарського суду 21 грудня 2016 року (а.с. 26-27).
Відповідно до розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданого Одеським апеляційним господарським судом, станом на 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 має загальний стаж роботи 29 років 3 місяці 22 днів (а.с. 29).
До вказаного стажу роботу зараховано:
- проходження строкової військової служби з 22.10.1977 року по 20.11.1979 року - 2 роки 28 днів;
- навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті денної форми навчання з 01.09.1980 року по 01.07.1985 року - 2 роки 5 місяців (половина строку навчання);
- робота на посадах в.о. арбітра, арбітра, судді в Арбітражному (господарському) суді Одеської області з 27.02.1992 року по 30.09.2001 року - 9 років 7 місяців 4 дні;
- суддя, Одеський апеляційний господарський суд з 01.10.2001 року по 21.12.2016 року - 15 років 2 місця 20 днів.
Розпорядженням УПФУ у Київському районі м. Одеси від 25 січня 2017 року №848540, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено з 22 грудня 2016 року довічне грошове утримання судді у розмірі 88 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді (а.с. 31).
Відповідно до вказаного розпорядження та розрахунку стажу, здійсненого управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси, повний стаж складає 39 років 12 днів, стаж судді 24 роки 9 місяців 26 днів, військова служба 2 роки 29 днів, страховий стаж з 01.07.2000 року - 16 років 5 місяців 1 день (а.с. 31-32).
Листом Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 14 вересня 2017 року №335/П-01, позивачу повідомлено, що за наслідками розгляду його заяви про призначення довічного грошового утримання судді у відставці, йому призначено довічне грошове утримання судді у відставці за нормами ст. 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якою не передбачено, що період проходження строкової військової служби та навчання у вищому навчальному закладі, зараховуються до стажу роботи на посаді судді. Довічне грошове утримання судді призначено при стажі роботи на посадах, що надає право на даний вид пенсії - 24 роки 9 місяців 26 днів (а.с. 34-35).
Отже, управлінням Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді, виходячи з розрахунку стажу судді 24 роки 9 місяців 26 днів у розмірі 88 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.
На звернення позивача щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 90 відсотків грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі листом від 29 травня 2019 року №220/П-01 повідомило, що стаж для обчислення грошового утримання судді у відставці становить 24 роки 9 місяців 26 днів та до нього не включаються, заявлені позивачем, періоди проходження строкової військової служби з 22.10.1977 року по 20.11.1979 року та навчання у вищому навчальному закладі з 01.09.1980 року по 01.07.1985 року, оскільки це не передбачено Законом. Відсоток розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці складає 88 відсотків та не підлягає збільшенню до 90 відсотків (а.с. 37-38).
Отже, позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, шляхом зарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строку проходження строкової військової служби з 22.10.1977 року по 20.11.1979 року - 2 роки 28 днів, а також половини строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті денної форми навчання з 01.09.1980 року по 01.07.1985 року - 2 роки 5 місяців.
Як вбачається з наведеного, спірні правовідносини виникли з приводу зарахування до стажу, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, строку проходження строкової військової служби та навчання у вищому юридичному навчальному закладі.
Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
30.09.2016 року набув чинності Закон України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 р. №2453-VI “Про судоустрій і статус суддів”, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, пунктом 34 (абз. 4) розд. ХІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Враховуючи, що позивач обіймав посаду в.о. арбітра та арбітра в Арбітражному суді Одеської області з 27.02.1992 року, визначення стажу роботи на посаді судді здійснюється на підставі положень Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків.
За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років (ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII).
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
У частині першій статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII було передбачено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. N 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», пункт 3-1, також було передбачено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Матеріалами справи встановлено, що на момент звернення до ВРП із заявою про звільнення з посади судді у відставку позивач мав стаж роботи на посаді судді 24 роки 9 місяців 24 дні.
Також з матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах СРСР з 22.10.1977 року по 20.11.1979 року, що підтверджується даними військового квитка серія НОМЕР_1 від 04 лютого 1987 року (а.с. 14-17).
У період з вересня 1980 року по червень 1985 року ОСОБА_1 навчався в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті денної форми навчання, що підтверджується даними диплому серії НОМЕР_2 від 26 червня 1985 року, реєстраційний номер № 801 (а.с. 13).
Отже, за встановлених вище обставин справи та нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на зарахування до стажу його роботи на посаді судді стажу проходження строкової військової служби з 22.10.1977 року по 20.11.1979 року та половини строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті денної форми навчання з 01.09.1980 року по 26.06.1985 року.
Таким чином, невключення до відповідного стажу роботи на посаді судді, зокрема, періоду проходження строкової військової служби, половини строку навчання на юридичному факультету вищого навчального закладу і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 686/23450/16-а, від 6 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 26.03.2019 у справі №720/454/17, від 30.05.2019 у справі №592/2569/17.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді та в зарахуванні до стажу роботи, що дає судді право на відставку календарного періоду проходження строкової військової служби у період з 22.10.1977 року по 20.11.1979 року та половини строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті денної форми навчання з 01.09.1980 року по 26.06.1985 року.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне також покласти на відповідача обов'язок зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку: календарний період проходження строкової військової служби у період з 22.10.1977 року по 20.11.1979 року та половину строку навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті денної форми навчання з 01.09.1980 року по 26.06.1985 року.
З приводу дати, з якої слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати позивачу до стажу роботи, що дає судді право на відставку календарний період проходження позивачем строкової військової служби та половини строку навчання за денною формою навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті, та провести перерахунок і виплату позивачу, як судді у відставці вищевказаного щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням раніше виплачених сум, слід зазначити таке.
Позивач просить здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з 21 грудня 2016 року, тобто з дати призначення йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Суд зазначає, що ні Закон № 2453-VI, ні Закон № 1402-VIII не визначають процедуру здійснення перерахунку такого утримання.
Відтак, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосувати норми статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, яка регулює питання виплати пенсії за минулий час.
Так, відповідно до частин першої та другої статті 46 вказаного Закону нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності з ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи судом встановлено, що розпорядженням УПФУ у Київському районі м. Одеси від 25 січня 2017 року №848540, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено з 22 грудня 2016 року довічне грошове утримання судді, з розрахунку стажу судді 24 роки 9 місяців 26 днів.
Наведені правові норми дозволяють дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія та щомісячне грошове утримання судді, зокрема.
Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.
Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.
Протиправна невиплата пенсії або протиправне невідновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган Пенсійного фонду України - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його/її право на соціальних захист - пенсійне забезпечення.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.
Таким чином, норми статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають застосуванню до спорів, які виникли у зв'язку виплатою недоплаченої суми пенсії. Зважаючи на те, що не проведення виплати належної суми пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів, виплати недоплаченої суми пенсії має проводитися без обмеження будь-яким строком.
Аналогічний правовий висновок щодо статей 122 та 123 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), які за змістом є аналогічними статтям 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року (справа №815/1226/18).
За таких обставин, суд відхиляє викладене відповідачем у відзиві клопотання про залишення без розгляду позовних вимог щодо скасування розпорядження управління Пенсійного фонду України у Київському районі м. Одеси від 25 січня 2017 року № 848540, а також щодо здійснення перерахунку довічного грошового утримання за період з 21.12.2016 року по 29.05.2019 року, обґрунтоване пропуском строку звернення позивача до суду з цими вимогами.
Таким чином, право на перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивач має з моменту призначення такого щомісячного довічного грошового утримання, тобто з 22 грудня 2016 року, і при цьому позивач не пропустив строк звернення до суду з позовною заявою в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням спеціального стажу з 22 грудня 2016 року.
Для розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у процентному відношенні пенсійним органом враховано стаж роботи позивача на посаді судді, а саме 24 роки 9 місяців 26 днів, з дня призначення на посаду арбітра в Арбітражному (господарському) суді Одеської області з 27.02.1992 року та до відрахуванням зі штату Одеського апеляційного господарського суду з 21.12.2016 року, що підтверджується розпорядженням УПФУ у Київському районі м. Одеси від 25 січня 2017 року №848540.
Враховуючи, що до стажу роботи позивача на посаді судді 24 роки 9 місяців 26 днів, за рішенням суду, слід зарахувати також календарний період проходження строкової військової служби та половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, то загальний стаж позивача на посаді судді для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 22 грудня 2016 року становить 29 років 3 місяці 22 дні, який в свою чергу дає йому право на отримання щомісячного грошового утримання у розмірі 90 %, починаючи з 22 грудня 2016 року.
Що стосується позовних вимог щодо перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в розмірі 90% грошового утримання судді відповідно до довідки Апеляційного господарського суду Одеської області про заробітну плату, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, в редакції, чинній на момент виходу у відставку позивача, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
До матеріалів справи позивачем надано Довідку №08-38/2534/2016 від 22 грудня 2016 року, про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, видану Одеським апеляційним господарським судом (а.с. 28).
Водночас, матеріали справи не містять інформації щодо відмови відповідача здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Апеляційного господарського суду Одеської області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи, що предметом спірних правовідносин стала відмова позивачу в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді та в зарахуванні до стажу роботи, що дає судді право на відставку, календарного періоду проходження строкової військової служби та половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, зарахування яких в свою чергу дає йому право на отримання щомісячного грошового утримання у розмірі 90 %, суд вважає, що позовні вимоги в частині здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідно до довідки Апеляційного господарського суду Одеської області про заробітну плату, є передчасними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність відмови в зарахуванні до стажу позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання за денною формою навчання у вищому юридичному навчальному закладі і календарний період проходження строкової військової служби - починаючи з дати призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 21 грудня 2016 року.
Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог у цій частині, та не були спростовані відповідачем.
Крім того, в прохальній частині позовної заяви позивач просить звернути рішення суду до негайного виконання.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Суд погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для негайного виконання рішення суду в межах суми стягнення за один місяць.
З огляду на зазначене, задовольняючи позовні вимоги, суд вважає за необхідне звернути рішення до негайного виконання в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці з 21 грудня 2016 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, із урахуванням раніше виплачених сум - у межах суми стягнення за один місяць.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі викладеного, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає частковому задоволенню, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 9 КАС України.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1536, 80 грн. (3073,60/2, де 3073,60 грн. - розмір судового збору сплачений позивачем за звернення до суду із цим позовом).
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72, 74, 76-77, 90, 132, 139, 194, 205, 243-246, 250, 255, 295, 297, 371 КАС України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, визнання протиправною відмови щодо призначення (перерахунку) довічного грошового утримання судді та зобов'язання здійснити перерахунок - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (правонаступник Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі) щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді та в зарахуванні до стажу роботи, що дає судді право на відставку календарного періоду проходження строкової військової служби у період з 22.10.1977 року по 20.11.1979 року та половини строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті денної форми навчання з 01.09.1980 року по 26.06.1985 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає судді право на відставку: календарний період проходження строкової військової служби у період з 22.10.1977 року по 20.11.1979 року та половину строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І. Мечникова на юридичному факультеті денної форми навчання з 01.09.1980 року по 26.06.1985 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці з 22 грудня 2016 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, із урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1536, 80 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять шість гривень 80 коп.).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного грошового утримання судді у відставці з 21 грудня 2016 року в розмірі 90% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, із урахуванням раніше виплачених сум, - у межах суми стягнення за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя О.В. Глуханчук
.