22 грудня 2020 р. № 400/3420/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т. О. розглянув заяву про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Командування військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 Командування військової частини НОМЕР_2 , АДРЕСА_3
про:визнання протиправними та скасування наказів від 24.04.2020 № 61, від 03.06.2020 № 486,
У провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до командування військової частини НОМЕР_2 , командування військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів від 24.04.2020 року № 61, від 03.06.2020 року № 486.
21 грудня 2020 року позивач надав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу командира військової НОМЕР_3 від 03.06.2020 року № 486 щодо притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення грошових коштів до прийняття рішення по справі.
Клопотання обгрунтоване тим, що на заробітну плату утримує сім'ю, інших коштів для забезпечення сім'ї немає. Тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення по справі та унеможливить поновлення порушених прав позивача.
Суд розглянув заяву про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Системний аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 року по справі № 826/10936/18.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, установити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якої можливо запобігти.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може ускладнити виконання рішення суду.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими, репутаційними, службовими та професійними наслідками.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18 та від 30 вересня 2020 року у справі № 640/1305/20.
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та доводів, наведених заявником на обґрунтування вказаної заяви дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та відсутності підстав для її задоволення.
Заявник просить зупинити дію спірного наказу № 486 від 03.06.2020. Але підстав для застосування заходів забезпечення позову не навів. Підставою для отримання коштів з позивача може бути тільки рішення суду про стягнення цих коштів, яке набрало законної сили. Але це неможливо до вирішення питання правомірності наказу про притягнення позивача до матеріальної відповідальності, яке розглядається в даній справі.
Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 24.11.2020 року по справі № 640/9636/20.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 150, 152, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко