21 грудня 2020 р. № 400/4076/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Міністерства освіти і науки України, пр-т Перемоги, 10, м.Київ, 01135
про:визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 (далі-позивач, ОСОБА_3 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства освіти і науки України (далі-відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо видачі позивачу за його запитом на інформацію від 26.08.2020 року, нормативно-правового акту, яким передбачена видача дубліката диплома спеціаліста особі, яка втратила диплом, отриманий до 1991 року;
- зобов'язати відповідача видати позивачу, за його запитом на інформацію від 26.08.2020 року, нормативно-правовий акт, яким передбачена видача дубліката диплома спеціаліста особі, яка втратила диплом, отриманий до 1991 року.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не надавши йому нормативно-правовий акт, який він просив у запиті від 26.08.2020 року порушив його право на отримання нормативно-правового акту, відповідно до якого йому можна отримати дублікат диплома спеціаліста за умови, що диплома спеціаліста в нього не було.
Ухвалою від 25.09.2020 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивача листом від 30.10.2019 №1/11-9517 надано обґрунтовану відповідь щодо питань видачі дубліката документа про вищу освіту та додатка до нього Миколаївським національним університетом імені В.О. Сухомлинського, тому Міністерством прийнято рішення про припинення розгляду звернень ОСОБА_1 щодо питань, пов'язаних з можливістю, підставами, процедурою, законністю отримання диплома (дубліката диплома) про вищу освіту (бакалавра, або спеціаліста, або магістра), здобуту позивачем у 1981 році.
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 2 ст. 262 КАС України).
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд,-
26.08.2020 р. позивач направив відповідачу запит на інформацію, в якому просив видати йому нормативно-правовий акт, яким передбачена видача дубліката диплома спеціаліста, тому хто втратив диплом отриманий в Українській РСР.
Відповідач на звернення позивача від 26.08.2020 р. листом-відповіддю від 04.09.2020 року, повідомило заявника про наступне:
"Відповідно до ст. 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації", публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Таким чином, суттєвою ознакою публічної інформації відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" є її попередня фіксація. Тобто даний закон регулює відносини щодо доступу до інформації, яка вже існує і не вимагає у відповідь на запит створювати певну інформацію.
З метою дотримання вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" та Закону України "Про інформацію" у випадку звернення до МОН із запитом в якому буде міститись конкретні реквізити документу міністерство забезпечить доступ до такої інформації.
Разом з тим, надсилаємо Порядок замовлення на створення інформації, що відтворюється в документах про вищу освіту, та обліку документів про вищу освіту в Єдиній державній електронній базі, з питань освіти затверджений наказом Міністерства освіти і науки України 06.03.2015 №249 (у редакції наказу Міністерства освіти і науки від 23.10.2016 №1280) зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.05.2015 за №494/26939."
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
В свою чергу, частинами 1, 2 та 4 ст.20 Закону Закон України "Про доступ до публічної інформації" (надалі - Закон №2939-VI) встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №2939-VI, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» кожна особа має право доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Відповідно до ч.4 ст.13 Закону №2939-VI, усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Своєю чергою, за приписами ч.2 ст.2 Закону №2939-VІ цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2016 року №10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» зазначено, що аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у ст.13 Закону №2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону №2939-VІ); інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VІ); інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (п.3 ч.1 ст.13 Закону №2939-VІ); інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб'єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (п.4 ч.1 ст.13 Закону №2939-VІ); інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (ч.2 ст.13 Закону №2939-VІ).
Як пояснював відповідач, задовольнити вимоги позивача щодо направлення йому нормативно-правового акта, який регулює правовідносини видачі дубліката диплома спеціаліста замість втраченого диплома, отриманого в Українській РСР до 1991 року, неможливо за його відсутністю.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Тобто, суб'єкт владних повноважень, в особі Міністерства освіти і науки України, у процесі виконання своїх обов'язків такий продукт не створив.
Суд зауважує, що, зважаючи на зміст запиту на інформацію ОСОБА_4 від 26.08.2020 року, запитувана ним інформація за своєю природою не є публічною та не може бути надана в порядку, передбаченому Законом №2939-VІ, про що Міністерство освіти і науки України повідомило позивача листом від 04.09.2020.
Також, у відзиві, що надійшов від Міністерства освіти і науки України міститься, інформація відносно звернень позивача, які надходили до Міністерства освіти і науки України, щодо питань, що стосуються видачі дубліката документа про вищу та додатка до нього Миколаївським національним університетом імені В.О. Сухомлинського, листом МОН від 30.10.2019 року № 1/11-9517 позивачу було надано обгрунтовану відповідь, порушені питання вирішені по суті, а тому Міністерством прийнято рішення про припинення розгляду звернень ОСОБА_4 щодо питань, пов'язаних з можливістю, підставами, процедурою, законністю отримання диплома (дубліката диплома) про вищу освіту (бакалавра, або спеціаліста, або магістра), здобуту позивачем у 1981 році.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності, та не порушив прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, позов задоволенню не підлягає.
Разом з тим, позивач звільнений від сплати судового збору як інвалід ІІ групи, таким чином розподіл судових витрат у даній справі не передбачено, оскільки позивач при розгляді справи не поніс судові витрати.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (пр-т Перемоги, 10, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 38621185) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В. С. Брагар