справа №380/7743/20
23 грудня 2020 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» про визнання протиправними і скасування постанов, -
встановив:
22.09.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Клітченко Оксани Анатоліївни місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4А, офіс 35А (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправними та скасувати постанову від 11.11.2019 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни виконавче провадження №60557506 на примусове виконання виконавчого напису, виданого 29.10.2019 в реєстрі №25769 приватним нотаріусом КМНО Хара Наталія Станіславівна Номер свідоцтва 6685 01032, АДРЕСА_2 , про стягнення з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1 на користь АТ «ПУМБ» ЄДРПОУ 14282829 заборгованості в розмірі 46919,51 грн. та про стягнення із боржника основної винагороди в сумі 4691,95 грн.
Ухвалою від 13.10.2020 суддя прийняла позовну заяву до розгляду, а також залучила до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «Перший Український Міжнародний Банк»; третя особа).
Ухвалою від 23.12.2020 суд відмовив у задоволенні заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду та заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, з порушенням правил територіальної юрисдикції відкрила виконавче провадження, оскільки позивач не зареєстрований та не проживає у місті Києві. Позивач зазначив, що не має коштів та майна на території виконавчого округу міста Києва. Крім цього, кредитний договір не посвідчений нотаріально, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості на підставі такого договору шляхом вчинення виконавчого напису.
28.10.2020 відповідач подала до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що місцезнаходження коштів позивача (майна) є м. Київ, вул. Андріївська, 4, оскільки у нього відкритий рахунок в АТ «Перший Український Міжнародний Банк», який знаходиться за вказаною адресою. Вважає, що виконавчий напис на підставі якого винесено оскаржену постанову є виконавчим документом, який відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Крім цього, такий виконавчий напис не визнано таким, що не підлягає виконанню, не скасовано у судовому порядку.
У судове засідання позивач не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі сторони позивача.
У судове засідання відповідач явку не з'явилася, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
У судове засідання третя особа явку представника не забезпечила, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило.
Враховуючи те, що всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, суд вважає, що немає перешкод для розгляду справи у письмовому провадженні.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
29.10.2019 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна вчинила виконавчий напис №25769 про стягнення з позивача на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 46919,51 грн.
08.11.2019 АТ «ПУМБ» звернулося до відповідача із заявою № 121266 про примусове виконання рішення, в якій просило відкрити виконавче провадження щодо виконання виконавчого напису нотаріуса від 29.10.2019 № 25769.
11.11.2019 відповідач винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №60557506 про стягнення з позивача на користь АТ «ПУМБ» заборгованості в розмірі 46919,51 грн.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За змістом приписів пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частин першої - третьої, шостої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ. Інформація про приватних виконавців виконавчого округу та реквізити їхніх офісів розміщуються у всіх судах та в органах державної виконавчої служби, розташованих у межах відповідного виконавчого округу. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Згідно із частиною другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Таким чином з аналізу наведених норм законодавства видно, що Закон України «Про виконавче провадження» і Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначають вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження.
При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Положення частини другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що у разі якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджуються відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.
Частиною п'ятою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі необхідності проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець доручає проведення перевірки або здійснення опису та арешту майна відповідному органу державної виконавчої служби. Порядок надання доручень, підстави та порядок вчинення виконавчих дій на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби, передачі виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого, від одного державного виконавця до іншого визначаються Міністерством юстиції України. Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.
Згідно з відомостями Єдиного реєстру приватних виконавців України, приватний виконавець Клітченко Оксана Анатоліївна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва.
Суд встановив, що позивач (боржник у виконавчому провадженні №60557506) проживає за адресою: 79000, м. Львів, вул.Плужника, буд. 2 (гурт), що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта позивача (арк. справи 44-45).
Таким чином місце проживання позивача (боржник у виконавчому провадженні №60557506) не відноситься до виконавчого округу, на території якого відповідач здійснює діяльність.
З наведеного видно, що виконавчий документ у виконавчому провадженні №60557506 прийнято до виконання приватним виконавцем не за місцем проживання, перебування боржника - позивача.
Надаючи оцінку аргументам відповідача, як на підставу правомірності оскарженої постанови, про те, що місцезнаходження коштів позивача (майна) є м. Київ, вул.Андріївська, 4, оскільки у нього відкритий рахунок в АТ «ПУМБ», який знаходиться за вказаною адресою, суд зазначає таке.
Як слідує з матеріалів виконавчого провадження, стягувач АТ «ПУМБ» надав відповідачу лист від 07.11.2019 за вих. № 1_01, в якому повідомив, що у позивача є рахунок НОМЕР_2 від 31.01.2014 у валюті гривня, відкритий в АТ «ПУМБ».
Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення від 08.11.2019 № 121266, зазначено або надано докази, які б підтверджували, що позивач дійсно має власні грошові кошти (майно) на вказаному вище картковому рахунку.
З цього приводу необхідно зазначити, що наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов'язки. Сам рахунок, без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошових коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів. Тільки матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об'єктом стягнення, а не рахунки у банку. Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність у боржника банківських рахунків не є тотожнім наявному у боржника майна у такому банку.
За наведених мотивів, суд вважає, що твердження відповідача про те, що виконавчий документ прийнято ним до виконання за місцезнаходженням майна боржника є безпідставними та необґрунтованими.
Отже оскаржена постанова прийнята відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки приватний виконавець прийняв виконавчий документ до виконання не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи (позивача).
Разом з тим, суд не надає оцінки аргументам позивача про протиправність виконавчого напису нотаріуса від 29.10.2019 № 25769, оскільки такий не є предметом судового розгляду в межах цієї справи.
З огляду на викладене, суд вважає, що прийнята відповідачем постанова про відкриття виконавчого провадження №60557506 від 11.11.2019 не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Стаття 132 КАС України встановлює, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Суд при розгляді справи враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц.
Суд встановив, що позивач на підтвердження витрат на правову допомогу надав акт приймання наданих послуг від 20.10.2020, детальний опис робіт (наданих послуг) від 20.10.2020, товарний чек від 20.10.2020 № 20110/20.
Суд зауважує, що у вказаних документах відсутнє посилання на конкретний договір про надання правової допомоги.
Крім цього, суд звертає увагу на те, що позивач не долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги.
Таким чином, суд вважає, що відсутність договору про надання правової допомоги унеможливлює встановлення прав та обов'язків довірителя та повіреного за таким договором, його предмета, а відтак і юридичних підстав надання позивачу правових послуг адвокатом Винниченком Михайлом Петровичем у межах цієї адміністративної справи.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 08.10.2020 №0.0.1862318051.1.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни про відкриття виконавчого провадження №60557506 від 11.11.2019.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клітченко Оксани Анатоліївни місцезнаходження: 02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси, 4, корп. А, оф. 35А на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Мричко Н.І.