Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" грудня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3296/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Смірнової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківського міського центру зайнятості, м. Харків
до Головного управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків
про стягнення 25714,98 грн.
без виклику учасників справи
Харківський міський центр зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просить стягнути з останнього 25714,98 грн. Позов обґрунтовано скасуванням наказу про звільнення ОСОБА_1 , у зв'язку з чим сплачені позивачем ОСОБА_1 кошти у якості допомоги по безробіттю підлягають поверненню за рахунок відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3296/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Заяв чи клопотань, відповідно до ст. 80 ГПК України, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою господарського суду Харківської області від 19.10.2020 року, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
28.10.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 25166), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, які мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
04.11.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 25776), в якій вказав, що ОСОБА_1 не може відноситися до категорії осіб, які мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
З'ясувавши всі фактичні обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд установив такі обставини.
04.09.2019 року наказом ГУНП в Харківській області № 32167с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено із служби в поліції згідно пункту 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".
01.10.2019 року ОСОБА_1 надав до Харківського міського центру зайнятості заяву про призначення та виплату йому допомоги по безробіттю в розмірі передбаченому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Харківський міський центр зайнятості розглянув заяву ОСОБА_1 та призначив йому допомогу по безробіттю в розмірі відповідно до частини 1 статті 23 Закону № 1533-ІІІ.
Так, згідно з даними Харківського міського центру зайнятості Порфир'єву В.А. було виплачено допомогу по безробіттю у наступному розмірі: у жовтні 2018 року - 6449,55 грн.; у листопаді 2019 року - 6241,50 грн.; у грудні 2019 року - 6366,33 грн.; у січні 2020 року - 5159,64 грн.; у лютому 2020 року - 1497,96 грн. Загальна сума виплачена у розмірі 25714,98 грн.
ОСОБА_1 був поновлений на службі в поліції на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року у справі №520/9929/19, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2020 року.
У зв'язку з поновленням ОСОБА_1 на службі, Харківський міський центр зайнятості звернувся до ГУНП в Харківській області з претензією щодо повернення грошових коштів, виплачених ОСОБА_1 , як допомогу по безробіттю.
ГУНП в Харківській області листом від 03 вересня 2020 року № 3300/119-29/01-2020 відмовило Харківському міському центру зайнятості у поверненні коштів у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування від МВС України.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (далі - Закон) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Страховим випадком є подія, через яку застраховані особи втратили заробітну плату (грошове забезпечення) або інші передбачені законодавством України доходи внаслідок втрати роботи з незалежних від них обставин та зареєстровані в установленому порядку як безробітні, готові та здатні приступити до підходящої роботи і дійсно шукають роботу (пункт 8 статті 1 Закону).
Фонд має право: стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу (частина 1 статті 34 Закону).
Із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю (частина 4 статті 35 Закону).
Стаття 43 Закон України "Про зайнятість населення" передбачає, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи (частина 1 статті); статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування (частина 2 статті).
Частина 5 статті 11 Цивільного кодексу України встановляє, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Суд наголошує, що положеннями частини 4 статті 35 Закону визначено, що саме судове рішення про поновлення працівника на роботі може бути правовою підставою для стягнення з працедавця суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному.
Отже, обов'язок працедавця відшкодувати фонду соціального страхування суму виплат по безробіттю та наданих соціальних послуг виникає за наслідком прийняття судового рішення про поновлення працівника на роботі.
Законодавцем передбачено тільки три правові підстави згідно з частиною 4 статті 35 Закону щодо виникнення обов'язку з відшкодування фонду соціального страхування понесених ним витрат на оплату працівнику по безробіттю чи наданих йому соціальних послуг (за судовим рішенням про поновлення працівника на роботі; незаконна виплата безробітному суми забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 921/220/17-г/16.
Як вже було зазначено, ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості та подав заяви про надання йому статусу безробітного від 01.10.2019 року та призначення виплати допомоги по безробіттю.
Відповідно до п. 2 Розділу VI Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності № 613 від 15.06.2015 року допомога по безробіттю виплачується центром зайнятості, у якому зареєстрований безробітний, через банківські установи в установленому порядку.
На підставі поданих заяв та у відповідності до Закону України "Про зайнятість населення" йому був наданий статус безробітного з 24.09.2019 року та у відповідності до Закону призначена допомога по безробіттю з 01.10.2019 року по 09.02.2020 року.
За період з 01.10.2019 року по 09.02.2020 року ОСОБА_1 Харківським міським центром зайнятості було перераховано матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 25714,98 грн.
На підтвердження цього факту Харківським міським центром зайнятості надано довідку про нараховане та перераховане матеріальне забезпечення ОСОБА_1 за підписом головного бухгалтера та директора Харківського міського центру зайнятості скріплених печаткою. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у персональній картці безробітного ОСОБА_1 містяться рішення прийняті центром зайнятості по особі де внесено записи про призначення, відкладення, початок та припинення виплати допомоги по безробіттю поряд з якими наявний підпис ОСОБА_1 , що підтверджує отримання останнім зазначених виплат.
Таким чином, Харківськім міським центром зайнятості в сукупності надано достатньо доказів які мають взаємний зв'язок, а тому в цілому підтверджують факт перерахування коштів ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та зобов'язання вчинити певні дії - було задоволено частково та скасовано наказ Головного управлінця Національної поліції в Харківській області про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, у відповідача виникає обов'язок відшкодувати позивачу суму виплат по безробіттю в розмірі 25714,98 грн.
Щодо тверджень відповідача про те, що ОСОБА_1 відноситься до категорії осіб, які мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, суд зазначає таке.
На виконання вимог п.4 та п. 17 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого Постановою КМУ від 19.08.2018 року № 792, під час реєстрації в Харківському міському центрі зайнятості ОСОБА_1 пред'явлено необхідні документи, в тому числі і трудову книжку. Оскільки згідно з п.3 IV розділу "Порядок зберігання та ведення трудової книжки" Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.05.2016 року № 377, відомості про службу в поліції вносяться до трудової книжки шляхом здійснення записів про прийняття на службу до поліції та звільнення зі служби в поліції з посиланням на дату та номер відповідного наказу органу поліції, ОСОБА_1 було також надано витяг з наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 04.09.2020 року № 321 о/с, в якому зазначено підставу звільнення - п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Частиною 2 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачений виключний перелік застрахованих осіб, визнаних в установленому порядку безробітними, які мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, а саме:
1) які звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтями Кодексу законів про працю України:
- ст. 37 (виключена на підставі Закону № 1254-VI від 14.04.2009 року);
- ст. 40 - розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадках:
п.3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
п.4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
п.7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
п.8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;
- ст.41 - додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов щодо звільнення керівника підприємства, установи, організації всіх форм власності;
- ст. 45 - розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника);
2) звільнені з аналогічних підстав, визначених іншими законами;
3) зазначені у ч.2 ст. 6 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (молодь, яка закінчила або припинила навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце);
4) зазначені в абз.3 ч.4 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб".
Таким чином, у наведеному переліку осіб відсутні особи, які звільнені у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення.
Крім того, у своєму відзиві відповідач зазначає, за які саме порушення службової дисципліни до ОСОБА_1 було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, а саме за порушення вимог, передбачених абзацами 7, 8, 10 ч. 1 розділу II, абзацами 1-3 ч.2. ч.3, ч.4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, п.3, 6, 7 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.1 ч.1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію".
Жодне з порушень службової дисципліни, за які до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, не є аналогічним порушенням, встановленим пунктами 3, 4 ,7, 8 ст.40, ст.41, ст.45 Кодексу законів про працю України.
Таким чином, враховуючи зміст вказаних вище норм, ОСОБА_1 не відноситься до категорії осіб, які мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.
Отже, позивачем правомірно призначено ОСОБА_1 допомогу по безробіттю як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу від 6 до 10 років (60% середньої заробітної плати) відповідно до ч.1 ст. 22, ч.1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", яка підлягає поверненню відповідачем в сумі 25714,98 грн.
Таким чином, з урахуванням всіх обставин справи, позивач подав суду належні докази, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію щодо позовних вимог, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 25714,98 грн. коштів, виплачених у якості допомоги по безробіттю, визнаються судом правомірними, обґрунтованими, тому підлягають задоволенню повністю.
З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки господарського суду щодо повного задоволення позову, судовий збір зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн. у даному разі покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області (61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5, код ЄДРПОУ 40108599) на користь Харківського міського центру зайнятості (61013, м. Харків, вул. Шевченка, 137А, код ЄДРПОУ 36224721) 25714,98 грн. коштів, виплачених у якості допомоги по безробіттю та судові витрати у сумі 2102,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено 18 грудня 2020 року.
Суддя О.В. Смірнова