16.12.2020 Справа № 920/697/20
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Гордієнко Ж.М., розглянувши матеріали справи № 920/697/20
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Українські вертольоти” (04080, м. Київ, вул. Кирилівка, 19-21, код 31792885),
до відповідача: Державного підприємства “Конотопський авіаремонтний завод “Авіакон” 6 (41601, Сумська область, м. Конотоп, вул. Рябошапка, 25, код ЄДРПОУ 12602750)
про повернення майна
за участю представників сторін:
від позивача - Мога, посвідчення № 4592/10 від 14.07.2011;
ордер № 350879 від 01.07.2020,
від відповідача - Рибець В.М., наказ № 197 від 03.03.2012, наказ № 88 від 28.02.2020.
Суть спору: позивач в позовній заяві просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу комбіновані агрегати керування КАУ-30Б заводські №№ НОМЕР_1 та Н197470586.
Ухвалою суду від 15.07.2020 відкрито провадження у справі № 920/697/20 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.07.2020.
29.07.2020 позивач надав до суду заяву від 24.07.2020 № 14/20-юр про уточнення позовних вимог, відповідно до якої зазначає, що під час написання позовної заяви була допущена описка в заводському номері одного з гідро підсилювачів КАУ-30Б , в зв'язку з чим просить суд в позовній заяві рахувати замість заводського номеру Н197470586 заводський номер гідро підсилювача КАУ- 30Б Н107470586.
30.07.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 28.07.2020 № 2261, в якому зазначив, що вимога про витребування КАУ-30Б №№Н115440648 та Н107470586 не узгоджується із складеними сторонами Договору документами та заявлена поза межами строків давності, а тому не підлягає задоволенню.
В судовому засіданні 30.07.2020 судом було оголошено перерву до 03.09.2020, 11:20.
02.09.2020 позивач надіслав до суду відповідь на відзив № 22/20-юр від 01.09.2020.
03.09.2020 відповідач подав до суду доповнення до відзиву № 2561 від 01.09.2020.
03.09.2020 представник позивача подав заяву б/н (вх.№ 7717/20) про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів.
Ухвалою суду від 03.09.2020 заяву представника позивача задоволено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з 12.09.2020 по 11.10.2020.
08.09.2020 позивачем надано до суду відповідь на відзив від 01.09.2020 № 22/20-юр.
01.10.2020позивачем надано до суду доповнення до відповіді на відзив від 30.09.2020 № 28/20-юр.
01.10.2020 відповідачем надано до суду заперечення на відповідь на відзив від 29.09.2020 № 2863.
01.10.2020 протокольною ухвалою оголошено перерву в судовому засіданні до 08.10.2020, 11:50.
08.10.2020 позивачем надано Заяву про сумнів щодо достовірності доказів № 34/20-юр від 07.10.2020, відповідно до змісту якої просить суд витребувати у відповідача оригінал Комплектувальної відомості агрегатів, переданих в ремонт з цеху № 3 в цех №4(2) із Справи ремонту вертольоту № 94914.
08.10.2020 відповідачем надано до суду Доповнення до заперечень на відповідь на відзив від 07.10.2020 № 2944.
08.10.2020 позивачем надано до суду Заяву про зміну предмету позову від 07.10.2020 № 33/20-юр. Відповідно до даної заяви позивач заявляє про зміну предмету позову та просить суд стягнути з відповідача 220140 грн на відшкодування збитків, завданих втратою (нестачею) комбінованих агрегатів керування КАУ-30Б заводські №№Н115440648 та Н197470586.
08.10.2020 протокольною ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, витребувано у відповідача оригінал Комплектувальної відомості для огляду в судовому засіданні, а також оголошено перерву до 12.10.2020,12:00.
12.10.2020 судове засідання не відбулося через перебування судді Заєць С.В. на лікарняному.
Ухвалою суду від 26.10.2020 призначено підготовче засідання у справі на 29.10.2020, 12:00.
Ухвалою суду від 29.10.2020 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства “Авіакомпанія “Українські вертольоти” про зміну предмета позову від 07.10.2020 № 33/20-юр (вх.№ 8975/20 від 08.10.2020 року) у справі №920/697/20 - відмовлено.
Ухвалою суду від 29.10.2020 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 24.11.2020, 11:50.
Протокольною ухвалою від 24.11.2020 (з урахуванням ухвали суду від 04.1.2020) розгляд справи відкладено на 09.12.2020.
09.12.2020 судове засідання не відбулося через перебування судді Заєць С.В. у відпустці.
Ухвалою суду від 11.12.2020 призначено розгляд справи по суті на 16.12.2020, 11:30.
В судовому засіданні 16.12.2020 представник позивача надав усні пояснення в обґрунтування своєї позиції по справі, в свою чергу просив позов задовольнити.
В судовому засіданні 16.12.2020 представник відповідача надав усні пояснення в обґрунтування свої позиції, проти задоволення позовних вимог заперечував.
Враховуючи час, наданий сторонам для подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 16.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Матеріали справи свідчать, що 14.04.2014 року між Приватним акціонерним товариством «Авіакомпанія «Українські вертольоти» (далі - Позивач») та Державним підприємством «Конотопський авіаремонтний завод «АВІАКОН» (далі - Відповідач) укладено договір №232-14
Відповідно до п.1.1. Договору Відповідач зобов'язувався виконати роботи по капітальному ремонту вертольоту Мі-8МТВ-1 (реєстраційний номер UR-CDF, заводський номер 95224) (Вертоліт).
Згідно з п.1.3 Договору, вертоліт (всі його агрегати (комплектувальні)), після закінчення Робіт, повинен бути переданий Замовнику з повним міжремонтним ресурсом.
Відповідно до п.2.4 Договору, у випадку виявлення Сторонами під час виконання Робіт неремонтопридатності окремих агрегатів (обладнання, апаратури) Вертольоту, а також, якщо відповідні агрегати , обладнання та апаратура були відсутні під час здачі Вертольоту в Ремонт або були передані Виконавцем Замовнику під час ремонту, такі агрегати (обладнання, апаратура) повинні бути замінені Замовником на ремонтопридатні (поставлені Замовником Виконавцю) не пізніше, ніж на 240 (двісті сороковий) календарний день з дня передання Замовником Вертольоту Виконавцю в ремонт.
Пунктом 2.6 Договору передбачено, що приймання-передача агрегатів, обладнання та апаратури Вертольоту від Замовника Виконавцю та/або, у разі виникнення такої необхідності, від Виконавця Замовнику, оформлюється відповідними накладними або Актами приймання-передачі майна, які належить підписати уповноваженими представниками обох Сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до Приймально-здавального акту від 16.04.2014 року Вертоліт № 95224 був переданий Відповідачу для проведення капітального ремонту (а.с .24-34, том1).
Також за Актом прийому-передачі майна №675 від 26.06.2014 Відповідачу передано Позивачем 2 (два) гідропідсилювачі КАУ-30Б, заводські номери: Н078480705 та Н069490880; за накладною №08/10/02 від 08.10.2014 Відповідачу передано Позивачем 2 (два) гідропідсилювачі КАУ-30Б, заводські номери: НІ 15440648 та Н107470586; за накладною №29/12/01 від 29.12.2014 Відповідачу передано Позивачем 2 (два) гідропідсилювачі КАУ-30Б, заводські номери: Н078480701 та Н048480213.
Акти та накладні підписані представниками обох сторін.
Відповідно до п. 2.11 Договору, приймання Вертольоту після виконання Робіт здійснюється на території Виконавця й оформлюється відповідним Актом приймання-передачі майна (вертольоту) після виконання робіт, який належить підписати уповноваженим представника обох Сторін.
Згідно з п.2.12 Договору, приймання виконаних Виконавцем Робіт здійснюється шляхом підписання Сторонами Акту приймання-передачі виконаних робіт.
Вертоліт був переданий відповідачем та прийнятий позивачем після капітального ремонту за Договором згідно Приймально-здаточного акту від 04.06.2015 (а.с. 202-204, том. 1).
Факт прийняття робіт за договором підтверджує Акт виконаних робіт по Договору № 232-14 від 14.04.2014 датований 04.06.2015 (а.с. 208, том. 1).
Акти підписані та скріплені печатками обох сторін.
Як зазначає позивач в обґрунтування позовних вимог, враховуючи результатами отриманих Позивачем відомостей в ході інвентаризації активів підприємства у 2019 році, Позивач звернувся до Відповідача листом за вих. №1168/19 від 25.06.2019 (а.с.209, том 1) щодо встановлення місцезнаходження та повернення Позивачу агрегатів, які в рамках договорів капітального ремонту вертольотів були передані Позивачем Відповідачу та не були використані/встановлені на вертольоти при капітальному ремонті повітряних суден чи повернуті Позивачу. До таких неповернутих агрегатів відносилися і гідропідсилювачі КАУ-30Б за заводськими номерами Н115440648 та Н107470586.
Як вказує позивач, 17.10.2019 року спільними зусиллями представників Позивача та Відповідача було здійснено огляд авіаційно-технічного майна, яке належить Позивачу, на підприємстві Відповідача, про що складено Акт огляду (а.с.210-211, том.1) Гідропідсилювачів КАУ-30Б із заводськими номерами НІ 15440648 та НІ07470586 виявлено не було. Інформацію щодо таких агрегатів, як і іншого майна Позивача, місцезнаходження якого проведеним спільним оглядом встановити не вдалося, Відповідач зобов'язався надати в найкоротший термін.
Листом за вих. №3360е від 03.12.2019 року (а.с 212, том 1) Відповідач повідомив, що станом на 29.09.2019 місце перебування гідропідсилювачів КАУ-30Б за заводськими номерами №Н115440648 та №Н107470586 не встановлено та, що у зв'язку із великим обсягом документів, які потребують вивчення, Відповідачем буде проводитись подальша службова перевірка. Про результати службової перевірки щодо визначення місця перебування агрегатів КАУ за заводськими номерами №Н115440648 та №Н107470586 Відповідачем не повідомлялося.
09 грудня 2019 року, листами за вих.№№ 2113/19 та 2114/19 (а.с. 217-218, том 1) Позивач повторно звернувся до Відповідача з проханням про сприяння визначення місцезнаходження та повернення агрегатів Позивачу.
Листом від 12.12.2019 за вих. №6998 (а.с.219, том1) Відповідач, посилаючись на відповідні положення договорів на виконання робіт, що встановлюють обов'язок Відповідача нести відповідальність за збереження вертольоту і прийнятого від Позивача майна протягом всього періоду перебування вертольоту на підприємстві Відповідача, обставини видачі вертольотів Позивачу після ремонту та підписання Сторонами актів приймання виконаних робіт, повідомив Позивача про повне та належним чином виконання підприємством взятих на себе договірних зобов'язань.
16.03.2020 року Позивачем була направлена Відповідачу претензія за вих. №582/20 (а.с. 228, том.1), в якій була висловлена вимога повернути Позивачу гідропідсилювачі КАУ-30Б за заводськими номерами №Н115440648 та №Н107470586.
Відповіддю за вих. №1235 від 07.04.2020 (а.с. 231, том. 1) на претензію Позивача Відповідач, повідомив що вимога Позивача про повернення гідропідсилювачів КАУ-30Б за заводськими номерами НІ 15440648 та Н107470586 задоволена Відповідачем не буде, так як заявлена поза межами строків давності та не узгоджується із діями Позивача про приймання виконаних ремонтних робіт за Договором (підписання акту виконаних робіт).
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що приймаючи до уваги той факт, що гідропідсилювачі КАУ-30Б із заводськими номерами НІ 15440648 та Н107470586, які, були передані Позивачем Відповідачу за накладною №08/10/02 від 08.10.2014 для виконання робіт за Договором, не були знайдені Відповідачем та фактично не повернуті, Позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав з даним позовом.
Вирішуючи спір у даній справі суд керується наступним:
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Аналізуючи умови укладеного між сторонами Договору від 14.04.2014 № 232-14 суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою це є договір підряду.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Відповідно до ст. 840 ЦК України, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне використання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матеріалу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків.
Підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.
Підрядник зобов'язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна (ст. 841 ЦК України).
Матеріалами справи встановлено та підтверджується поданими доказами, що укладенням договору сторони передбачили виконання ремонтних робіт по капітальному ремонту вертольоту з наданням замовником агрегатів та комплектуючих до нього, що підтверджується п.п. 1.3,2.4, 2.6, 2.11 Договору та актами прийому-передачі та накладними (а.с. 24-37, том.1).
Відповідно до п. 2.8. Договору, Виконавець несе повну відповідальність за збереження Вертольоту та прийнятих агрегатів, обладнання та апаратури протягом всього періоду перебування вертольоту на підприємстві відповідача.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 1.3. Договору сторонами унормовано, що вертоліт (всі його агрегати (комплектувальні)), після закінчення робіт, повинні бути передані Замовнику з повним міжремонтним ресурсом.
З матеріалів справи вбачається, що роботи по ремонту вертольоту були закінчені відповідачем та прийняті позивачем 04.06.2015, про що свідчить прийомно-здаточний акт від 04.06.2015, яким прийняли вертоліт Мі-8МТВ-1(№95224) та Акт виконаних робіт по Договору № 232-14 від 14.04.2014, який замовник (позивач) прийняв самі виконані роботи.
В той же час в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження повернення разом з вертольотом агрегатів (комплектувальних) - міжремонтний ресурс, зокрема спірні комбіновані агрегати керування КАУ-30Б заводські №№Н115440648 та Н107470586.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2, 3 ст. 80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно своєчасного повернення комплектуючих та відповідно наявність порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся з даним позовом до суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними та обґрунтованими.
Проте, відповідач просить суд застосувати позовну давності при вирішенні спору щодо заявлених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (стаття 252 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За змістом п. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Нормами статті 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Сторонами в спірному договорі не передбачено збільшення позовної давності.
Як встановлено судом раніше, відповідно до п. 1.3. Договору, що кореспондується з положенням ст. 840 ЦК України, вертоліт (всі його агрегати (комплектувальні) після закінчення робіт повинні бути передані замовнику (позивачу) з мовним міжремонтним ресурсом.
З огляду на те, що сторонами укладені та підписані: акт про повернення вертольоту та акт про виконані роботи 04.06.2015 року, то позивач про порушення свого права, міг та мав бути обізнаним 04.06.2015.
Позивачем позовну заяву подано до поштового відділення 07.07.2020 р., що підтверджується накладною Укрпошти Експрес на конверті, в якому надійшла позовна заява з доданими документами до господарського суду Сумської області.
Отже, строк позовної давності до вимоги про повернення комбінованих агрегатів керування КАУ-30Б заводські №№ НОМЕР_1 та Н107470586 за договором від 14.04.2014№ 232-14 сплинув 05.06.2018, тобто до звернення позивача з даним позовом, який було надіслано до господарського суду 07.07.2020 р., про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В ч. 5 цієї статті встановлено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Проте, за вищенаведених обставин щодо спливу позовної давності 05.06.2018 та подачі позову 07.07.2020, тобто більше ніж через два роки після спливу позовної давності, позивачем не надано доказів поважності причин пропущення позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про повернення позивачу комбінованих агрегатів керування КАУ-30Б заводські №№ НОМЕР_1 та Н107470586 не підлягає задоволенню, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні позову - відмовити.
Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.
Повний текст рішення складено 23.12.2020.
Суддя С.В. Заєць