вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2848/20
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Третьякової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 911/2848/20
За позовомКомунального підприємства “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 11)
До Житлово-будівельного кооперативу “Ірпінь-8” (08133, Київська обл., м. Вишневе, вул. Першотравнева, 8-А)
Про стягнення 54218,75 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Комунальне підприємство “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом №35/3 від 24.09.2020, заявивши вимоги про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу “Ірпінь-8” (далі - відповідач) 54218,75 грн, з яких 44635,71 грн основного боргу, 8231,53 грн пені, 994,42 грн 3% річних та 357,09 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про постачання теплової енергії №225 від 15.10.2008.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.10.2020 відкрито провадження у справі №911/2848/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у зв'язку з малозначністю справи в порядку п.1 ч.5 ст.12, ч.1 ст.247, ч.1 ст.250 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу - строк для подання відповіді на відзив та ін.
Згідно з ч.1 ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.2 ст.252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
У встановлений процесуальним законодавством та судом в ухвалі від 05.10.2020 строк відповідач відзив на позовну заяву не подав, про наявність заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, клопотання про розгляд справи у судовому засідання з повідомленням сторін не заявив. Про розгляд справи в господарському суді відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення №0103273997010 про вручення відповідачу 08.10.2020 копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вищеперелічених норм Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Справа розглядається після виходу судді із відпустки, зумовленої самоізоляцією контактної особи з хворим на COVID-19.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
15.10.2008 між Комунальним підприємством “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (позивач), в якості теплопостачальної компанії, та Житлово-будівельним кооперативом “Ірпінь-8” (відповідач), в якості споживача, укладено договір №225 про постачання теплової енергії (далі - договір), за яким теплопостачальна компанія зобов'язалась постачати споживачеві теплову енергію у вигляді перегрітої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язався оплачувати теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору).
Відповідно до п.2.1. договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді перегрітої води згідно температурного графіка 130-70С на такі потреби:
- на опалення в період опалювального сезону;
- на гаряче водопостачання протягом року (підігрів води).
Згідно з п. 2.2. договору користування тепловою енергією допускається лише на основі договору між теплопостачальною організацією та споживачем.
Умовами пп.3.2.1. п.3.2. договору обов'язки теплопостачальної організації: забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з договором.
Відповідно до п.п.4.2.1. п.4.2. договору споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої енергії за кожним параметром в обсягах і в терміни, які передбачені договором, додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в договорі, не допускаючи її перевищення.
У пункті 6.1. договору сторонами погоджено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами затвердженими Виконкомом м. Вишневе.
При зміні тарифів за теплову енергію нові тарифи обов'язкові для сторін по договору з моменту їх введення (п.6.2. договору).
Відповідно до п.6.3. договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Згідно з п.6.4. договору оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами в такому порядку:
- перша оплата в розмірі 50% від вартості запланованих місячних об'ємів проводиться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів від початку місяця поставки теплової енергії;
- остаточний розрахунок проводиться на підставі виставлених рахунків споживання теплової енергії за звітний місяць до 10 числа місяця наступного за звітним.
Відповідно до п.7.1. договору за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмови сторони.
Цей договір набуває чинності з дня його чинності та діє до 14.10.2009 (п.10.1. договору).
Згідно з п.10.3. договору припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної оплати спожитої теплової енергії.
Відповідно до п.10.4. договору договір вважається щорічно поновленим, якщо за місяць до закінчення його дії не надійде заява від однієї із сторін про розірвання договору, чи його перегляду.
Пунктом 11.3. договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу на опалення багатоквартирного житлового кооперативного будинку за адресою: м. Вишневе, вул. Першотравнева, 8-А.
Спір у справі виник у зв'язку з порушенням відповідачем, як споживачем теплової енергії, грошових зобов'язань за договором.
За твердженнями позивача, на виконання умов договору ним у період з листопада 2019 по квітень 2020 поставлено, а відповідачем прийнято теплову енергію на загальну суму 255935,71 грн, що підтверджується відповідними актами наданих послуг: за листопад 2019 на суму 26941,20 грн, за грудень 2019 на суму 71232,88 грн, за січень 2020 на суму 59233,90 грн, за лютий 2020 на суму 53854,33 грн, за березень 2020 на суму 34203,26 грн, за квітень 2020 на суму 10470,14 грн. Зазначені акти наданих послуг підписані в двохсторонньому порядку представниками сторін та скріплені печатками підприємств, завірені копії актів залучені до матеріалів справи.
До матеріалів позовної заяви додано засвідчені копії виставлених позивачем відповідачу рахунків: №1911225 від 29.11.2019 на суму 26941,20 грн, №1912225 від 28.1.2019 на суму 71232,88 грн, №2001225 від 31.01.2020 на суму 59233,90, №2002225 від 28.02.2020 на суму 53854,33 грн, №2003225 від 31.03.2020 на суму 34203,26 грн та №2004225 від 27.04.2020 на суму 10470,14 грн.
Також, позивач зазначає, що на початок опалювального періоду (станом на 31.10.2019) за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 6000,00 грн, на підтвердження чого надано акт звіряння розрахунків від 31.10.2019, який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.
Позивач в позові зазначає, що за період з листопада 2019 по вересень 2020 відповідач частково розрахувався за спожиті послуги у розмірі 217300,00 грн, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем в розмірі 44635,71 грн, що стало підставою для звернення до суду.
Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Нормами ст.173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, в силу ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні-покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у ст.712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оскільки, станом на час розгляду справи відповідач не надав доказів погашення основного боргу у повному обсязі, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 44635,71 грн правомірними, обґрунтованими, відповідачем не запереченими та не спростованими, а тому, такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за укладеним договором про постачання теплової енергії №225 від 15.10.2008 позивачем заявлено до стягнення з відповідача 8231,53 грн пені, 994,42 грн 3% річних 357,09 грн інфляційних втрат.
Пеня нарахована позивачем на суми заборгованості відповідача за загальний період прострочення з 11.12.2019 по 10.09.2020 у розмірі 8231,53 грн.
Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Неустойкою (штрафом, пенею) у розумінні ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” унормовано, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Судом досліджено умови договору про постачання теплової енергії №225 від 15.10.2008, за порушення якого позивачем нараховано відповідачу пеню, та встановлено, що такий вид забезпечення виконання грошового зобов'язання, як сплата неустойки у вигляді пені, сторони договору при його укладанні не визначили і як наслідок положення договору його не містять.
Вимоги позивача про стягнення пені за прострочення оплати відповідачем теплової енергії за укладеним договором є безпідставними, оскільки положеннями вказаного договору не встановлено настання такого правового наслідка, як сплата неустойки за порушення боржником грошового зобов'язання, а тому задоволенню не підлягають.
Також, в зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 994,42 грн 3% річних за загальний період прострочення з 11.12.2019 по 10.09.2020 та 357,09 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 11.04.2020 по 10.09.2020.
Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За розрахунком суду, з врахуванням сум заборгованості та періоду нарахувань 3% річних, заявлених позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 994,38 грн. В решті позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 0,04 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.
Згідно з розрахунком, зробленим судом з врахуванням сум заборгованості та періоду нарахувань інфляційних втрат, заявлених позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 138,35 грн. В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в розмірі 218,74 грн суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.
Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 44635,71 грн основного боргу, 994,38 грн 3 % річних та 138,35 грн, як правомірні, обґрунтовані, документально підтверджені, відповідачем не заперечені та належним чином не спростовані. В інших вимогах позов задоволенню не підлягає.
Також, позивач просить покласти на відповідача понесені ним судові витрати.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
До складу судових витрат за ст.123 Господарського процесуального кодексу України відноситься судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. При цьому, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
На підтвердження понесених судових витрат позивачем подано до суду платіжне доручення №1784 від 17.09.2020 про сплату 2197,00 грн судового збору, договір №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 09.09.2020, додаткову угоду №3 до договору №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 11.09.2020, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8779/10, ордер, звіт №3 про надані адвокатські послуги від 15.09.2020 та платіжне доручення №1818 від 23.09.2020 на суму 10000,00 грн.
З наявних в матеріалах справи документів суд встановив, що 09.09.2020 між Комунальним підприємством “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області, в якості клієнта, та Адвокатським бюро “Юрій Коваленко” укладено договір №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг, за яким бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати правову допомогу - адвокатські послуги щодо: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (претензій, позовних заяв, відзивів, заперечень, клопотань, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та всіх інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративне правопорушення, в органах державної виконавчої служби, в органах нотаріату, в органах Національної поліції України, прокуратури та усіх інших правоохоронних органах, в органах Державної податкової служби України, в органах Державної реєстраційної служби України Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань (п.1.1 договору).
Відповідно до п.2.2 вказаного договору бюро може залучати до виконання укладених ним договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. При цьому зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Згідно з п. 3.1 договору сторони погодили, що загальний розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану правову допомогу в межах цього договору становить 49000,00 грн. Вказана сума гонорару розподіляється в залежності від обсягу наданої правової допомоги в кожній справі, про що сторони складають окремі додаткові угоди, які є невід'ємними частинами цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін.
Цей договір діє з моменту погодження сторонами усіх істотних умов та підписання сторонами тексту договору (п.4.1 договору).
Відповідно до п.4.2 договору дія цього договору припиняється через один рік з дня його укладення.
Додатковою угодою №3 до договору №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 11.09.2020 (далі - додаткова угода) сторонами погоджено, що у зв'язку з виникненням спору між клієнтом та Житлово-будівельним кооперативом “Ірпінь-8” (код 23585517) з приводу стягнення заборгованості за спожиті послуги за договором про постачання теплової енергії №225 від 15.10.2008, клієнт доручає бюро здійснити всі необхідні дії для захисту інтересів клієнта (п.1 додаткової угоди).
Згідно з п.7 додаткової угоди безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Карандюк Марина Вікторівна, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №8779/10 від 7 лютого 2020 року, видане Радою адвокатів Київської області на підставі рішення №78 від 7 лютого 2020 року.
Відповідно до п.8 додаткової угоди по закінченню виконання доручень клієнта за цією додатковою угодою, бюро надає клієнту звіт про виконання доручення, який є актом виконаних робіт за договором.
Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цієї додаткової угоди правову допомогу, становить 10000,00 (десять тисяч) грн.
В матеріалах справи міститься звіт №3 про надані адвокатські послуги від 15.09.2020, відповідно до якого надані наступні адвокатські послуги (виконані наступні роботи):
- опрацювання первинних бухгалтерських послуг документів по взаємовідносинам клієнта із Житлово-будівельним кооперативом “Ірпінь-8” (код 23585517);
- аналіз судової практики та законодавства, що регулює відносини з надання комунальних послуг;
- розрахунок суми основного боргу за договором про постачання теплової енергії №225 від 15.10.2008 року;
- розрахунок суми трьох відсотків річних;
- розрахунок суми пені за неналежне виконання грошового зобов'язання;
- підготовка та складення позовної заяви до Господарського суду Київської області про стягнення коштів з Житлово-будівельним кооперативом “Ірпінь-8” (код 23585517).
Позивачем сплачено за надані послуги (роботи) відповідно до договору №20/09-09 про надання правової допомоги - адвокатських послуг від 09.09.2020 суму 10000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1818 від 23.09.2020, копія якої додана до матеріалів справи.
Згідно з ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову судові витрати у справі №911/2848/20 покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених вимог відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з огляду на часткове задоволення позову, на користь позивача з відповідача підлягають присудженню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1926,77 грн та 8441,44 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Інших судових витрат, для їх покладення на відповідача, позивач не заявив.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 14, 18, 20, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Комунального підприємства “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до Житлово-будівельного кооперативу “Ірпінь-8” про стягнення 54218,75 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Ірпінь-8” на користь Комунального підприємства “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області 44635 (сорок чотири тисячі шістсот тридцять п'ять) грн 71 коп основного боргу, 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн 38 коп 3% річних, 138 (сто тридцять вісім) грн 35 коп інфляційних втрат, 1926 (одну тисячу дев'ятсот двадцять шість) грн 77 коп витрат зі сплати судового збору та 8441 (вісім тисяч чотириста сорок одну) грн 44 коп витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області до Житлово-будівельного кооперативу “Ірпінь-8” про стягнення 8231,53 грн пені, 0,04 грн 3% річних та 218,74 грн інфляційних втрат відмовити.
Позивач - Комунальне підприємство “Вишнівськтеплоенерго” Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Київська, 11, ідентифікаційний код 19417197).
Відповідач - Житлово-будівельний кооператив “Ірпінь-8” (08133, Київська обл., м. Вишневе, вул. Першотравнева, 8-А, ідентифікаційний код 23585517).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23.12.2020.
Суддя О.О. Третьякова