ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2020Справа № 910/15879/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемент»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 444 927, 75 грн
Суддя Карабань Я.А.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемент» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 679 702, 66 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України, ст. 22, 23, 41, 116 Статуту залізниць України, обґрунтовані порушенням відповідачем терміну доставки вантажу, що стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про стягнення з відповідача штрафу в сумі 679 702, 66 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/15879/20, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
16.11.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній здійснив власний перерахунок заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій. Згідно розрахунків відповідача обґрунтованим розміром штрафних санкцій є 445 324, 74 грн, а в іншій частині (на суму 234 377, 90 грн) заявлені до стягнення штрафні санкції, за твердженнями відповідача нараховані невірно (з невірним визначенням строків доставки та суми, від якої має здійснюватися нарахування штрафу). У поданому відзиві представник відповідача зазначив, що приймаючи до уваги, що позивач не зазнав жодних збитків у зв'язку з несвоєчасною доставкою вантажу та спірний вантаж доставлено відповідачем вантажоодержувачу без втрат, відповідач керуючись приписами статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України просить суд зменшити розмір штрафу на 50% до 222 662, 38 грн.
Крім цього, відповідачем до відзиву додано заяву про поновлення процесуального строку для подання відзиву, у зв'язку з необхідним часом для витребування документів та письмових пояснень із структурних підрозділів відповідача.
За приписами ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Дослідивши наведені відповідачем обставини в обґрунтування пропуску процесуального строку для подання відзиву, суд визнає їх поважними, у зв'язку з чим клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню, а наданий відповідачем відзив прийняттю до розгляду.
25.11.2020 від позивача надійшли заперечення проти заяви щодо зменшення штрафних санкцій.
24.11.2020 представником позивача подано клопотання про повернення судового збору в розмірі 3 521, 62 грн.
25.11.2020 від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач просить стягнути суму грошових коштів у розмірі 444 927, 75 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши надану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.
25.11.2020 від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 1, 2 ст. 114 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2020 судом встановлено позивачу строк - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов (якщо його буде подано) для подання суду: відповіді на відзив на позов та доказів її направлення на адресу відповідача, з дотриманням приписів статті 166 Господарського процесуального кодексу України.
З наявної в матеріалах справи накладної №6504801792570 та інформації з сайту «Укрпошти» вбачається, що відзив на позовну заяву отриманий позивачем - 16.11.2020, таким чином позивач мав право на подання відповіді на відзив до 23.11.2020.
Вказана відповідь на відзив подана позивачем до суду 25.11.2020.
Враховуючи той факт, що позивачем подано відповідь на відзив поза межами встановленого судом процесуального строку, не наведено відповідних доказів причини пропуску встановленого строку та відсутнє клопотання про продовження процесуального строку, суд залишає без розгляду відповідь на відзив.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
20.11.2019 за залізничною накладною №32843542 відповідачем було прийнято до перевезення вагони №97236400, 97254601, 97149439, 59470518, 93525749, 97259436, 12.11.2019 за залізничною накладною №36699429 - вагон №65476954, 09.11.2019 за залізничною накладною №32710188 - вагони №55162093, 61488805, 58585936, 55120752, 55533319, 09.11.2019 за залізничною накладною №32711210- вагон №53126058, 04.11.2019 за залізничною накладною №36568343 - вагони № 60251220, 60398542, 66577651, 67572982, 13.11.2019 за залізничною накладною №32766073- вагони №63251375, 58583972, 61911103, 63251359, 63893002, 58583907, 54038955, 60521184, 63115984, 55551139, 62079272, 53188389, 19.11.2019 за залізничною накладною №36817088 - вагони №63374169, 65349128, 60231545, 60405230, 26.11.2019 за залізничною накладною №32919581 - вагони №97253231, 97272785, 26.11.2019 за залізничною накладною №32919573 - вагони № 93524155, 97150577, 58955352, 58969502, 59475863, 97181317, 97205314, 93645406, 58955071, 97267207, 97206213, 97207989, 97207641, 97265078, 05.12.2019 за залізничною накладною №46611612 - вагони №63263636, 62509666, 04.12.2019 за залізничною накладною №46599056 - вагони №62509666, 61827788, 63397145, 61135166, 63686281, 61219663, 61542148, 65223711, 63093173, 65294852, 61515961, 63717870, 63399661, 63920045, 63091771, 60249570, 65887119, 61518007, 63006670, 61528741, 63064059, 63197339, 65722118, 63197289, 63516439, 62396312, 63663652, 63196505, 63197370, 67887968, 63196786, 63093181, 61516761, 63404230, 63177943, 63026447, 61525176, 63920144, 61520250, 63091730, 62235809, 61667465, 61322103, 63051759, 62924584, 61671756, 65944852, 67180018, 62487004, 63196117, 63515829, 62624200, 63026603, 06.12.2019 за залізничною накладною №42989491 - вагон №19992551, 31.10.2019 за залізничною накладною №32610172 - вагон №53186821, 10.12.2019 за залізничною накладною №33092396 - вагони № 93018661, 97186563, 59343509, 59312652, 93028629, 93016375, 93008407, 93023364, 58952011, 97128003, 97127849, 59363218, 59335224, 59326355, 59312611, 93038123, 93032670, 93022762, 93022465, 59343368, 59335349, 93007839, 93038115, 93032688, 10.12.2019 за залізничною накладною №33092404 - вагони №63802417, 63679617, 63928212, 64168321, 59468371, 60454253, 64167737, 62890975, 63802367, 63110126, 64169436, 64232531, 60789005, 60790987, 62298781, 64167646, 61739280, 63892871, 64232457, 60790912, 62305404, 62890850, 63125967, 63820450, 31.10.2019 за залізничною накладною №32600041 - вагон №62649314, 03.11.2019 за залізничною накладною №36549236 - вагони № 67883843, 66378670, 66923756, 67852210, 03.11.2019 за залізничною накладною №36549251 - вагон №66521238, 04.11.2019 за залізничною накладною №36563336 - вагони № 60318243, 63080683, 63642995, 04.11.2019 за залізничною накладною №36568418 - вагони № 58331091, 66228800, 67192682, 28.10.2019 за залізничною накладною №36466258 - вагон №62559745, 12.11.2019 за залізничною накладною №36699411 - вагон №65302085, 12.11.2019 за залізничною накладною №36699387 - вагони № 60436573, 67359976, 13.11.2019 за залізничною накладною №32765760 - вагон №55548473, 17.10.2019 за залізничною накладною №36308203 - вагон №67389163, 17.10.2019 за залізничною накладною №36308229 - вагон №67184713, 17.10.2019 за залізничною накладною №36308195 - вагони №61868006, 65257214, 04.11.2019 за залізничною накладною №36568558 - вагон №67611921, 19.11.2019 за залізничною накладною №32832040 - вагони №55959258, 59953307, 05.12.2019 за залізничною накладною №33042367 - вагони № 97267785, 58995309, 58955550, 05.12.2019 за залізничною накладною №33042375 - вагони № 59470286, 97207906, 97271910, 97236913, 97182380, 97245872, 97178826, 97181382, 97250989, 97270862, 97181754, 97265441, 05.12.2019 за залізничною накладною №33042383 - вагон №97257083.
Як убачається з копій вказаних залізничних накладних, долучених позивачем до позовної заяви, одержувачем вантажу вказаний позивач, накладні містять відомості про дату відправлення вантажу та дату прибуття вантажу у відповідних вагонах, розмір провізної плати та відстань перевезення вантажу.
У позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем усупереч встановленим Правилам обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086 було прострочено термін доставки вантажу у вказаних вагонах зі станцій відправлення, в зв'язку з чим позивачем нараховано штраф за несвоєчасну доставку вантажу залізницею в розмірі 444 927, 75 грн (10%, 20% та 30% від провізної плати).
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 909 ЦК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
Приписами ст.307 ГК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Частиною 1 ст.919 ЦК України передбачено, що перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч.1 ст.313 Господарського кодексу України).
Згідно приписів ст.920 ЦК України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Так, постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту поміж іншого передбачено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 п.23 Статуту закріплено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до п.41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (п. 41 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п.2.1. Правил).
Згідно з п.2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п.2.9 Правил).
Пунктом 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до п.116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Згідно п.8 Правил видачі вантажів, зареєстрованих наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083 оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Судом встановлено, що відповідно до залізничних накладних №№32843542, 36699429, 32710188, 32711210, 36568343, 32766073, 36817088, 32919581, 32919573, 46599056, 42989491 , 32610172, 33092396, 33092404, 32600041, 36549251, 36563336, 36568418, 36466258, 36699411, 32765760, 36308203, 36308229, 36568558, 32832040, 33042367, 33042375, 33042383 залізницею у жовтні - грудні 2020 року було прийнято до перевезення вагони, які були доставлені одержувачу з порушенням строку доставки, визначеного, підпунктом 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів.
Як установлено судом, відповідно до наявних в матеріалах справи документів залізницею було прострочено доставку вантажу за вказаними накладними на 2 та більше діб.
При цьому судом перевірено розрахунок штрафу за прострочення доставки залізницею вантажу за вказаними залізничними накладними, який долучений позивачем до позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог, та встановлено, що останні є обґрунтованими, такими, що здійснені з урахуванням Правил обчислення термінів доставки вантажів, в тому числі з урахуванням відстані доставки, кількості повних діб доставки вантажу та провізної плати.
У поданому контррозрахунку разом з відзивом відповідач підтвердив порушення строків доставки вантажу.
З урахуванням викладеного вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 444 927, 75 грн штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно з приписами ч.1 ст.230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 444 927, 75 грн штрафу за прострочення доставки вантажу.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Також, позивач, в зв'язку зі зменшенням позовних вимог, просить суд повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3 521, 62 грн.
Зі змісту ст. 3 Закону України „Про виконавче провадження" вбачається, що рішення суду не є виконавчим документом, у зв'язку з чим, питання про повернення судового збору буде вирішено окремою ухвалою суду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, місто Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Цемент» (65055, місто Одеса, вулиця Хуторська, будинок 70, ідентифікаційний код 31519010) 444 927 (чотириста сорок чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім) грн 75 коп. штрафу та 6 673 (шість тисяч шістсот сімдесят три) грн 92 коп. судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань