ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.12.2020Справа № 910/15631/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськпреса»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпромінвест АГ»
про стягнення 73 103, 96 грн.
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськпреса» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандпромінвест АГ» про стягнення 73 103, 96 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
09.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськпреса» надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
13.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськпреса» надійшла відповідь на відзив.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-
12.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськпреса» (позивач/орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грандпромінвест АГ» (відповідач/орендар) було укладено договір оренди № 374/5/19 (договір).
Відповідно до умов договору оренди відповідач передав позивачу у строкове плвтне користування нежитлове приміщення на 1-му поверсі корпусу (літери «Т») за адресою м. Київ, проспект Степана Бандери(Московський), що підтверджується Актом приймання-передачі об'єкта оренди від 31.12.2018.
Згідно п. 4.1 договору за користування об'єктом оренди орендар оплачував орендну плату в базовому розмірі 42 864, 00 грн. та у відповідності до п. 4.5 орендар оплатив забезпечення у вигляді завдатку по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги в розмірі 42 864, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.12.2018 № 189.
В подальшому, у зв'язку із закінченням строку дії даного Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «ГРАНДПРОМІНВЕСТ АГ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІСЬКПРЕСА» було укладено інший Договір оренди № 374/5/20 від 01.10.2019 року, за умовами якого:
Відповідно до п.4.5. Договору оренди № 374/5/20 від 01.10.2019 року, зобов'язання Орендаря по сплаті компенсації витрат на комунальні послуги та інших платежів за цим Договором забезпечується у вигляді завдатку в розмірі - 59 533,33 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ 20% - 11 906,67 грн., разом з ПДВ - 71 440,00 грн.
Орендар сплачує суму завдатку на рахунок Орендодавця в термін до 20.10.2019 року. При цьому:
а) Частина завдатку сплаченого Орендарем згідно Договору Оренди № 374/5/19 від 12.12.2018 року в сумі - 35 720,00 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ 20% - 7 144,00 грн., разом з ПДВ - 42 864,00 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят чотири грн. 00 коп.) гривень зараховується в якості завдатку' по даному Договору.
б)Друга частина завдатку, в розмірі - 23 813,33 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ 20% - 4 762,67 грн., разом з ПДВ - 28 576,00 (двадцять вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість грн.. 00 коп.) гривень, яка сплачується в термін до 20.10.2019 року.
Згідно з ч. 2 п. п. 4.5.1. Договору, залишок завдатку повертається Орендарю на підставі Акту звірки розрахунків за цим Договором не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання такого Акту. Такий Акт повинен бути підписаний Сторонами не пізніше 15 календарних днів з моменту припинення строку дії цього Договору.
Відповідно до п. п. 4.5.2. Договору, незалежно від інших умов цього Договору завдаток і авансові платежі Орендаря за цим Договором залишаються у Орендодавця при достроковому розірванні цього Договору з ініціативи Орендаря. При цьому Орендар зобов'язується також компенсувати Орендодавцю витрати на комунальні послуги за час фактичного користування Об'єктом оренди.
Відповідно до п.3.1. Договору, цей Договір діє з дати його підписання сторонами до «31» грудня 2020 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором.
Таким чином, з урахуванням положень, Договір оренди № 374/5/20 від 01.10.2019 року укладений на термін до 31.12.2020 року із внесенням Орендарем завдатку у розмірі 71 440,00 грн., який згідно умов Договору повертається Орендарю після припинення строку дії цього Договору.
Додатковою угодою від 01.04.2020 №4 підписаною уповноваженими особами позивача та відповідача Договір 374/5/20 від 01.10.2019 розірвано з 08.04.2020.
Відповідач за твердженням позивача у порушення умов договору оренди належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми завдатку за договором у розмірі 71 440, 00 грн. основного боргу, 1 021, 00 грн. - 3% річних та 642, 96 грн. втрат від інфляції, що і стало підставою для звернення з даним позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.
Частина 1 ст. 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідачем не спростовано, що позивачем у відповідності до умов договору оренди нежилих приміщень належним чином виконувались взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів та платежів за комунальні послуги.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 546 ЦК визначено, що завдаток є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання. Згідно з частиною першою статті 570 ЦК завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Основною умовою повернення завдатку є виконання стороною умов договору в повному обсязі. За змістом положень статей 626-628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку у відмові в задоволенні позову з огляду на наступне.
Судом встановлено, що відповідно до п. 9.2 Розділу 9 Договору дія договору припиняється у випадку підписання сторонами відповідної додаткової угоди до договору.
Так, Додатковою угодою від 01.04.2020 №4 підписаною уповноваженими особами позивача та відповідача Договір 374/5/20 від 01.10.2019 розірвано з 08.04.2020.
Крім того, у вищезазначеній угоді сторони погодили, зокрема у п. 2 - Завдаток сплачений орендарем за цим договором, залишається у розпорядженні орендодавця і не повертається орендарю відповідно до п. 4.5.2 Договору.
За приписами ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України, встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва