ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
15.12.2020Справа № 910/6418/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "Еско-Північ"
про стягнення 81905,08 грн.
Представники:
від позивача: Дудченко В.В.
від відповідача: Фартушний С.І.
від третьої особи: не з'явився
Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві про стягнення 81905,08 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежно виконав зобов'язання зі сплати вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом квітня 2017 року по січень 2018 року на загальну суму 71602,31 грн., з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у зазначеному розмірі, а також інфляційні втрати у розмірі 6328,57 грн. та 3% річних у розмірі 3974,20 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До відділу діловодства суду 05.06.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач зокрема зазначає, що умови укладеного між ним та ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» договору 26/Г/03-17 передбачають, що постачальник включає всі витрати, пов'язані з поставкою газу до точки входу в газорозподільну систему, в тому числі транспортні, що, на думку відповідача, свідчить про те, що витрати на транспортування газу включені у вартість постачання газу для відповідача, а тому відсутні підстави для сплати вартості транспортування газу саме позивачеві.
Через відділ діловодства суду від позивача 12.06.2020 надійшла відповідь на відзив.
22.06.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Статтею 247 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Статтею 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.
У підготовчому засіданні суд, зокрема, може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи, з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше, вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста, здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті (ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.
Враховуючи наведене вище, судом вбачається необхідність розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження.
На виконання приписів Господарського процесуального кодексу, суд вважає за необхідне призначити підготовче засідання у справі.
Разом з тим, за змістом ст. 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вирішенні відповідного питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, суд з'ясовує, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення у даній справі таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Так, враховуючи, що у даній справі будуть досліджуватись обставини, які можуть вплинути на права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ», суд приходить до висновку щодо необхідності залучення вказаної особи до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 суд ухвалив: здійснювати розгляд справи № 910/6418/20 у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначити на 28.07.2020; залучити до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ»; зобов'язати позивача надати пояснення щодо позовних вимог з урахуванням обставин укладання між АТ «Укртрансгаз» та ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» договору №1512000784 від 17.12.2015 транспортування природного газу; зобов'язати третю особу надати пояснення та докази щодо наявності у неї відповідного дозволу (ліцензії) на здійснення діяльності із транспортування природного газу.
15.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
15.07.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
28.07.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.
У підготовче засідання 28.07.2020 прибули представники сторін. Представники третьої особи в підготовче засідання не прибули.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 08.09.2020.
03.09.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшло клопотання по справі.
Разом з тим, підготовче засідання призначене на 08.09.2020 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Картавцевої Ю.В. на навчанні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність призначення підготовчого засідання на іншу дату.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 суд ухвалив: підготовче засідання призначити на 06.10.2020.
У підготовче засідання 06.10.2020 прибули представники сторін. Представники третьої особи в підготовче засідання не прибули.
За наслідками розгляду клопотання третьої особи, у якому вона просить суд зобов'язати позивача та відповідача надіслати залученій третій особі копію позову та відзиву, судом відмовлено у його задоволенні, оскільки, у матеріалах справи містяться докази, що підтверджують виконання сторонами вимог ухвали суду від 01.07.2020 щодо направлення документів третій особі.
У підготовчому засіданні 06.10.2020 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
У підготовчому засіданні 06.10.2020 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.11.2020.
У судове засідання 10.11.2020 прибули представники сторін та третьої особи.
У судовому засіданні оголошено перерву до 01.12.2020.
30.11.2020 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.
30.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
01.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
У судове засідання 01.12.2020 прибули представники сторін та третьої особи.
З метою надання представнику відповідача можливості ознайомитися з документами, поданими третьою особою, у судовому засіданні оголошено перерву до 08.12.2020.
07.12.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшла відповідь на пояснення третьої особи.
У судове засідання 08.12.2020 прибули представники сторін та третьої особи.
З метою надання відповідачу можливості подати додаткові документи, у судовому засіданні оголошено перерву до 15.12.2020.
У судове засідання 15.12.2020 прибули представники сторін, представники третьої особи в судове засідання не прибули.
Позивач підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти задоволення позову заперечив.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 15.12.2020, за відсутності представників третьої особи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні 15.12.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення представників та дослідивши докази, суд
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" листом № 3537/4-03 від 13.05.2017 направило Головному управлінню державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві проект договору № 1705000124 на транспортування природного газу магістральними трубопроводами в двох примірниках, акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в квітні 2017 року № 04-17-1705000124 від 30.04.2017 та рахунок на оплату послуг за квітень 2017 року № 04-17-1705000124 від 30.04.2017.
Проект договору № 1705000124 повторно був направлений позивачем на адресу відповідача листом № 4876/04-03 від 06.07.2017.
Листом від 28.07.2017 відповідач повідомив позивача про відмову від укладання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
При цьому, позивачем були фактично надані відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом квітня 2017 року по січень 2018 року в загальному обсязі 113,571 тис. куб. м. на загальну суму 71602,31 грн, а саме:
- у квітні 2017 року в обсязі 4,690 тис. куб. м. на загальну суму 2 931,06 грн відповідно до акту наданих послуг від 30.04.2017 № 04-17-1705000124;
- у травні 2017 року в обсязі 4,497 тис. куб. м. на загальну суму 2 810,45 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.05.2017 № 05-17-1705000124;
- у червні 2017 року в обсязі 3,088 тис. куб. м. на загальну суму 1 929,88 грн відповідно до акту наданих послуг від 30.06.2017 № 06-17-1705000124;
- у липні 2017 року в обсязі 2,332 тис. куб. м. на загальну суму 2 082,37 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.07.2017 № 07-17-1705000124;
- у серпні 2017 року в обсязі 2,734 тис. куб. м. на загальну суму 1 708,64 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.08.2017 № 08-17-1705000124;
- у вересні 2017 року в обсязі 3,170 тис. куб. м. на загальну суму 1 981,13 грн відповідно до акту наданих послуг від 30.09.2017 № 09-17-1705000124;
- у жовтні 2017 року в обсязі 9,832 тис. куб. м. на загальну суму 6 144,61 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.10.2017 № 10-17-1705000124;
- у листопаді 2017 року в обсязі 24,891 тис. куб. м. на загальну суму 15 555,88 грн відповідно до акту наданих послуг від 30.11.2017 № 11-17-1705000124;
- у грудні 2017 року в обсязі 31,984 тис. куб. м. на загальну суму 19 988,72 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.12.2017 № 12-17-1705000124;
- в січні 2018 року в обсязі 26,353 тис. куб. м. на загальну суму 16 469,57 грн відповідно до акту наданих послуг від 31.01.2018 № 01-18-1705000124.
Позивач листом від 05.03.2018 № 2401ВИХ-18-574 звертався до відповідача з вимогою сплати в семиденний строк заборгованості в загальній сумі 55132,74 грн за надані у квітні-грудні 2017 року послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Однак, вимога позивача листом відповідача від 21.03.2018 № 65/12/1546 була відхилена.
Листом від 25.04.2019 № 2401ВИХ-19-1321 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати в семиденний строк заборгованості в сумі 16469,57 грн за надані у січні 2018 року послуги, однак, вимога позивача листом відповідача від 13.05.2019 № 65/4/2685 була відхилена.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов'язання зі сплати вартості послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами протягом квітня 2017 року по січень 2018 року на загальну суму 71602,31 грн., з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у зазначеному розмірі, а також інфляційні втрати у розмірі 6328,57 грн. та 3% річних у розмірі 3974,20 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що між ним та ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ» було укладено договір № 26/Г/03-17, умови якого передбачають, що постачальник включає витрати на транспортування газу у вартість постачання газу для відповідача, а тому відсутні підстави для сплати вартості транспортування газу саме позивачеві, а також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки, проект договору направлявся листом ще 28.04.2017 і вже тоді позивач знав про свої нібито порушені права.
Третя особа зазначає, що вона в тому числі є видобувним підприємством та проводить діяльність з видобутку природнього газу внаслідок якої виникають витрати по транспортуванню обсягів природного газу в газотранспортну систему України. Поряд з цим, третя особа не має права надавати та не надавала послуги транспортування природнього газу відповідачу й відповідно не отримувала оплати за такі послуги.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Закон України "Про ринок природного газу" визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб'єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов'язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.
Згідно з п. 45 ч. 5 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
З прийняттям Закону України "Про ринок природного газу" та Положення про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період) відбулось розмежування функцій розподілу, транспортування та постачання природного газу усім споживачам, і визначено, що споживач, якому постачається природний газ з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, сплачує постачальнику Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" лише вартість природного газу, без урахування вартості послуг з транспортування магістральними трубопроводами та розподілу природного газу оператору газотранспортної системи.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.
За приписами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.
У п. 1 гл. 1 розд. VIII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого Постановою №2493 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вказано, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування. З моменту укладення договору транспортування замовник послуг транспортування також одержує право доступу до віртуальної торгової точки.
Крім того, у п. 1 розд. II Правил постачання природного газу, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, та регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи, передбачено, що підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об'єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального EIC-коду як суб'єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.
Відповідно до пп. 4 п. 5 розд. II Правил постачання природного газу умови щодо найменування оператора газорозподільчої мережі/газотранспортної системи, з яким споживач уклав договір розподілу/транспортування природного газу є істотними та обов'язковими для договору постачання природного газу.
Таким чином, правовідносини між оператором газотранспортної системи та споживачем щодо послуг з транспортування природного газу регулюються договором, що укладається відповідно до Типового договору транспортування природного газу, затвердженого Постановою №2497 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, укладання такого договору відповідно до вимог чинного законодавства є обов'язковою передумовою укладення договору постачання природного газу, за яким постачальник поставляє споживачу природний газ у необхідних для споживача об'ємах (обсягах), і здійснюється не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа на основі типового договору.
Згідно з ч. 6 ст. 179 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Згідно із ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Позивачем було направлено на адресу відповідача листи, в яких зазначено про те, що вартість природного газу, який поставляється ТОВ «ЕСК «Еско-північ» не включає вартості його транспортування магістральними газопроводами, відповідно Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві зобов'язано укласти договір на транспортування природного газу з Публічним акціонерним товариством "УКРТАНСГАЗ" з 01.01.2017. До листів позивачем було додано договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Судом встановлено, що відповідач отримав листи позивача (копії повідомлень про вручення поштового відправлення додано до позовної заяви), однак, відмовився від укладання договору на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, що підтверджується копіями листів, які містяться в матеріалах справи.
Суд зазначає, якщо сторона, яка одержала проект договору, укладення якого є обов'язковим в силу закону, не відповіла на пропозицію, не підписала цей договір, водночас, і не склала протокол розбіжностей у двадцятиденний строк, проте здійснила фактичні дії щодо його виконання (зокрема, отримала надані послуги, оплатила їх, тощо), то в такому разі обставина відсутності договору у формі єдиного документа, підписаного обома сторонами, сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від обов'язку оплатити вартість послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується цими послугами зі згоди виконавця послуг.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною другою цієї ж статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути як договори, так і інші правочини, а також цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України).
У такому випадку, зобов'язання відповідача оплатити послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами виникає безпосередньо з актів цивільного законодавства (Правил постачання природного газу, Кодексу газотранспортної системи) та з фактичних дій постачальника і споживача цих послуг.
Щодо договору № 26Г/03-17 від 31.03.2017, на який посилається відповідач, як на підставу відсутності у нього зобов'язань з оплати вартості транспортування природного газу позивачу, оскільки, як стверджує відповідач, така оплата була здійснена на користь третьої особи в межах виконання вказаного договору, суд зазначає наступне.
Пунктом 1.1 договору № 26Г/03-17 від 31.03.2017 визначено, що постачальник зобов'язується поставити споживачу товар: «ДК 021:2015 код 09123000-7 Природний газ» у власність, в обсягах і порядку, передбачених даним договором, а споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити постачальнику його вартість у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених даним договором.
При розрахунку вартості предмета договору постачальник включає всі витрати, в т.ч. транспортні витрати, пов'язані з поставкою газу до точки входу в газорозподільну систему, до якої підключено установу споживача, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені постачальником (п. 2.7 Договору).
Разом з тим, постачальник (ТОВ «Еско-Північ») є видобувним підприємством, відтак, у процесі видобутку газу виникають витрати, у тому числі і витрати по транспортуванню природного газу в газотранспортну систему України, про які йде мова в п. 2.7 Договору, однак, дані витрати не пов'язані з витратами кінцевого споживача, яким є відповідач.
Предметом договору № 26Г/03-17 від 31.03.2017 є лише постачання природного газу («ДК 021:2015 код 09123000-7 Природний газ») без надання послуги транспортування (ДК 021:2015-60300000-1 - послуги з транспортування природного газу).
Наведене свідчить про наявність у відповідача обов'язку оплати послуг за транспортування природного газу позивачу.
При цьому, вирішуючи питання настання строку оплати послуг за транспортування природного газу, судом враховано наступне.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Умовою виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
Оскільки згаданою статтею 530 Цивільного кодексу України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Судом встановлено, що листом від 13.05.2017 №3537/4-03 (вх. 2737 від 16.05.2017) позивачем на адресу відповідача направлено акт № 04-17-1705000124 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами від 30.04.2017 за квітень 2017 року та рахунок на оплату № 04-17-1705000124.
Супровідними листами від 12.06.2017 №4273/4-03, від 11.07.2017 №4981/4-04, від 11.08.2017 №2401ВИХ-17-267, від 12.09.2017 №2401ВИХ-17-477, від 12.10.2017 №2401ВИХ-17-704, від 09.11.2017 №2401ВИХ-17-924, від 11.12.2017 №2401ВИХ-17-1159, від 11.01.2018 №2401ВИХ-18-70, від 17.05.2018 №ТS0ВИХ-18-1269 позивачем на адресу відповідача направлено акти наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та рахунки на оплату за травень-грудень 2017 року та січень 2018 року.
Докази направлення та отримання відповідачем зазначених листів містяться в матеріалах справи.
Відтак, судом було встановлено обставини настання строку оплати послуг з транспортування природного газу за спірний період.
Отже, виходячи з вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення в повному обсязі позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві в частині стягнення заборгованості в розмірі 71602,31 грн.
Щодо клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Судом було встановлено, що позивач листом від 05.03.2018 № 2401ВИХ-18-574 звернувся до відповідача з вимогою сплати в семиденний строк заборгованості в загальній сумі 55132,74 грн за надані у квітні-грудні 2017 року послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами.
Листом від 25.04.2019 № 2401ВИХ-19-1321 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплати в семиденний строк заборгованості в сумі 16469,57 грн за надані у січні 2018 року послуги.
З матеріалів справи вбачається, що лист від 05.03.2018 № 2401ВИХ-18-574 отриманий відповідачем 12.03.2018 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0306502376189), лист від 25.04.2019 № 2401ВИХ-19-1321 отриманий відповідачем 02.05.2019 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0306502465483), тобто перебіг позовної давності щодо вимог про стягнення коштів за період з квітня по грудень 2017 почався після спливу семиденного строку з моменту отримання відповідачем листа від 05.03.2018 № 2401ВИХ-18-574, щодо вимог за січень 2018 року - після спливу семиденного строку з моменту отримання відповідачем листа від 25.04.2019 № 2401ВИХ-19-1321.
Відтак, позивач звернувся до суду з даним позовом у межах встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України трирічного строку, а, отже, клопотання відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Також, позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3974,20 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6328,57 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Так, несплата відповідачем вартості спожитих послуг транспортування природного газу є підставою для стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Перевіривши розрахунок 3% річних за заявлений період з 20.03.2018 по 29.04.2020 та інфляційних втрат за період з квітня 2018 року по березень 2020 року щодо суми 55132,74 грн та розрахунок 3% річних за період з 13.05.2018 по 29.04.2020, інфляційних втрат за період з травня 2019 року по березень 2020 року щодо суми 16469,57 грн, судом встановлено, що розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позову.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 13; ідентифікаційний код: 38620155) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський Узвіз, 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) основний борг у розмірі 71602 (сімдесят одна тисяча шістсот дві) грн 31 коп., 3% річних у розмірі 3974 (три тисячі дев'ятсот сімдесят чотири) грн 20 коп., інфляційні втрати у розмірі 6328 (шість тисяч триста двадцять вісім) грн 57 коп. та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 23.12.2020
Суддя Ю.В. Картавцева