ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.12.2020Справа № 910/16129/20
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Верховинна,41"
до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ"
про стягнення 15167,40 грн
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Верховина» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» про стягнення 15167,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15167,40 грн.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 910/16129/20 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи, а отже, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.10.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
19.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому він заперечив проти задоволення позову, оскільки, позивачем не надано жодного підтверджуючого документа щодо перебування у приватній власності відповідача об'єктів нерухомості щодо яких позивач просить стягнути заборгованість.
16.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів.
Розглянувши клопотання про витребування доказів, суд зазначає наступне.
Так, у клопотанні позивач просить суд витребувати у відповідача такі документи:
- укладені КП «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-УКБ» договори купівлі-продажу прав власності/майнових прав щодо житлових приміщень №№ 26, 47, 88 та нежитлового приміщення № 181 у багатоквартирному будинку по вул. Верховинна, 41 у Святошинському районі м. Києва;
- документи, що підтверджують передачу майнових прав за умови повної сплати вартості об'єкту інвестування довірителям фонду фінансування будівництва на житлові приміщення №№ 26, 47, 88 та нежитлового приміщення № 181 у багатоквартирному будинку по вул. Верховинна, 41 у Святошинському районі м. Києва;
- документи, які підтверджують, що права власності/майнові права на житлові приміщення №№ 26, 47, 88 та нежитлового приміщення № 181 у багатоквартирному будинку по вул. Верховинна, 41 у Святошинському районі м. Києва належать КП «ЖИТЛОІНВЕСТБУД-УКБ»;
- документи, які підтверджують, що права власності/майнові права на житлові приміщення №№ 26, 47, 88 та нежитлове приміщення № 181 у багатоквартирному будинку по вул. Верховинна, 41 у Святошинському районі м. Києва передані (відчуженні) відповідачем третім особам.
За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Однак, позивачем не зазначено причин пропуску встановленого процесуальним законодавством строку для подачі клопотання, а саме причин неможливості подання клопотання про витребування наведеного переліку доказів разом з позовом.
З огляду на викладене, в силу приписів ч. 1 ст. 81 ГПК України суд залишає клопотання позивача про витребування доказів без задоволення.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив та відповідачем у відзиві, суд
08.07.2016 проведено державну реєстрацію юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Верховинна, 41» (ідентифікаційний код 40643920).
Згідно з пунктом 2.1 розділу 2 статуту ОСББ «Верховинна, 41», затвердженого протоколом загальних зборів співвласників об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Верховинна, 41» від 03.12.2019 № 03/12 (далі - Статут), ОСББ «Верховинна, 41» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: 03115, м. Київ, вулиця Верховинна, будинок 41, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до пункту 3.1 розділу 3 Статуту метою створення об'єднання є забезпечення і захист прав співвласників та дотримання ними їхніх обов'язків, належне утримання та використання спільного майна, покращення якості надання комунальних послуг, використання для потреб будинку прилеглої до нього земельної ділянки, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх внесків та платежів, передбачених законодавством, статутом та/або рішеннями загальних зборів.
05.02.2020 проведено загальні збори співвласників, на яких прийнято рішення, оформлене протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку № 05/02, яким, зокрема, встановлено з 01 квітня 2020 року щомісячний внесок на утримання (управління) будинку та прибудинкової території у розмірі: 06,31 грн за 1 кв. м. на місяць - для власників житлових приміщень 1 (першого) поверху та власників нежитлових приміщень; 06,97 грн за 1 кв. м. на місяць - для власників житлових приміщень з 2 (другого) по 26 (двадцять шостий) поверх включно.
Також, протоколом № 05/02 було затверджено розмір внеску до ремонтного фонду, який становить 0,55 грн за 1 кв. м. для власників житлових/нежитлових приміщень та розмір внеску до резервного фонду - 0,37 грн за 1 кв. м. для власників житлових/нежитлових приміщень (пит. 5, 6 Протоколу).
Згідно з питанням 7 Протоколу розмір щомісячного внеску за надання послуг чергового (консьєржа) складає 85,00 грн для власників житлових/нежитлових приміщень.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, як вказує позивач, виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, резервного фонду, внесків за надання послуг чергового (консьєржа), у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з квітня 2020 року по вересень 2020 року у розмірі 15167,40 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», співвласником багатоквартирного будинку є власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку.
Частиною 2 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
За змістом статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори його членів, до виключної компетенції яких, зокрема, належить затвердження кошторису, балансу об'єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків і платежів членами об'єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржено в судовому порядку.
У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об'єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (ч. 6 ст. 13 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов'язаний, зокрема, виконувати обов'язки, передбачені статутом об'єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.
Об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання, зокрема: встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; визначати підрядника, укладати договори про управління та експлуатацію, обслуговування, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення майна з будь-якою фізичною або юридичною особою; здійснювати контроль за своєчасною сплатою внесків і платежів (ст. 16 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Згідно зі ст. 17 вказаного Закону для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов'язків об'єднання має право, зокрема: вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.
Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
Так, судом було встановлено, що загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку по вулиці Верховинній, 41 було прийнято рішення, оформлене протоколом № 05/02, яким, зокрема, встановлено з 01 квітня 2020 року щомісячний внесок на утримання (управління) будинку та прибудинкової території у розмірі: 06,31 грн за 1 кв. м. на місяць - для власників житлових приміщень 1 (першого) поверху та власників нежитлових приміщень; 06,97 грн за 1 кв. м. на місяць - для власників житлових приміщень з 2 (другого) по 26 (двадцять шостий) поверх включно; затверджено розмір внеску до ремонтного фонду, який становить 0,55 грн за 1 кв. м. для власників житлових/нежитлових приміщень та розмір внеску до резервного фонду - 0,37 грн за 1 кв. м. для власників житлових/нежитлових приміщень; затверджено розмір щомісячного внеску за надання послуг чергового (консьєржа) складає 85,00 грн для власників житлових/нежитлових приміщень.
Позивач стверджує, що відповідач є власником приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, буд. 41, а саме: квартири № 26 загальною площею 46,7 кв. м., квартири № 47 загальною площею 47,9 кв. м., квартири № 88 загальною площею 92,4 кв. м. та нежитлового приміщення № 181 загальною площею 90,40 кв. м., оскільки, Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» виступало замовником будівництва житлового будинку на вул. Верховинній, 39-41, що підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації від 11.09.2014 та технічним паспортом на будинок по вул. Верховинній, 41.
Відповідач, у свою чергу заперечує проти доводів позивача та зазначає, що жодних документів, які б підтверджували, що вказані приміщення перебувають у приватній власності Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ» матеріали справи не містять.
Відповідно до частин 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; право довірчої власності (крім права довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язань); інші речові права відповідно до закону; обтяження речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; вимога нотаріального посвідчення договору, предметом якого є нерухоме майно, встановлена власником такого майна; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва; інші обтяження відповідно до закону.
Разом з тим, як стверджує сам позивач, станом на дату подачі позову, у державних реєстрах відсутня інформація щодо реєстрації права власності на приміщення № № 26, 47, 88, 181 у будинку по вул. Верховинній, 41 за будь-якими фізичними чи юридичними особами.
Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту належності спірних приміщень на праві власності Комунальному підприємству з питань будівництва житлових будинків «Житлоінвестбуд-УКБ».
Поряд з цим, суд зауважує наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
При цьому, оскільки згаданою нормою не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 1087 Цивільного кодексу України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.
Пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, встановлено, що розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.
Отже, для проведення розрахунків між юридичними особами необхідним є розрахунковий документ, тобто доручення/вимога особи з зазначенням суми сплати та реквізитів рахунку, на який необхідно перерахувати грошові кошти.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу рахунків на сплату внесків та інших платежів за період з квітня 2020 року по вересень 2020 року на суму 15167,40 грн.
З огляду на встановлені вище обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева