ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.12.2020Справа №910/15798/20
За позовомДержавного підприємства "Прозорро.Продажі"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі ЮА"
простягнення 33 454,42 грн.
Суддя Бойко Р.В.
Секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи:
від позивача:Шкута Р.І.
від відповідача:Михайлик Р.Р.
Державне підприємство "Прозорро.Продажі" (надалі - "Підприємство") звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі ЮА" (надалі - "Товариство") про стягнення 33 454,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем за Договором №110-ЕТС-ЦБД2/2018 про використання Електронної торгової системи Prozzoro.Продажі ЦБД2 від 03.09.2018 зі сплати плати на розвиток ЕТС у розмірі 30 000,00 грн.
Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу розмірі 3 041,31 грн. та пені у розмірі 413,11 грн., нарахованої за прострочення виконання Товариством своїх грошових зобов'язань у період з 11.08.2020 по 21.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/15798/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
10.11.2020 через відділ діловодства суду від Товариства надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив відмовити Підприємству у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не надавались послуги відповідачу у серпні 2020 року за Договором №110-ЕТС-ЦБД2/2018 про використання Електронної торгової системи Prozzoro.Продажі ЦБД2 від 03.09.2018, а також з урахуванням того, що Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЦБД2-000595 від 23.08.2020 був оформлений та направлений останньому після припинення дії вказаного Договору.
23.11.2020 через відділ діловодства суду від Підприємства надійшли пояснення в яких позивач зазначає, що умовами укладеного між сторонами договору погоджено здійснення відповідачем плати на розвиток ЕТС, а отже вимоги позивача є законними та обґрунтованими.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 призначено у справі №910/15798/20 проведення судового засідання на 08.12.2020.
08.12.2020 через відділ діловодства суду від Товариства надійшли пояснення по справі, в яких відповідач вказував, зокрема, на те, що: в даному випадку спірний договір було припинено внаслідок його одностороннього розірвання з 23.08.2020 на підставі п. 9.4 такого договору, а тому положення його п. 9.1 не застосовуються у спірному випадку; відповідач не отримував визначених спірним договором послуг у серпні чи вересні 2020 року; чинні станом на серпень 2020 року умови спірного договору на давали права позивачу отримувати кошти за відсутності факту надання позивачем послуг у серпні 2020 року за відсутності фактів отримання відповідачем протягом серпня 2020 року винагороди чи гарантійних внесків від учасників або переможців електронних аукціонів.
Протокольними ухвалами суду від 08.12.2020 встановлено сторонам строк для надання інформації щодо розміру відсотків від гарантованих внесків переможця електронного аукціону, який надходив на рахунок позивача; оголошено перерву в судовому засіданні до 17.12.2020.
14.12.2020 через відділ діловодства від Підприємства надійшли додаткові пояснення, за змістом яких позивач вказував на те, що в силу п. 6.2 спірного договору відповідач був зобов'язаний вносити мінімальну плату на розвиток ЕТС щомісячно, а тому підписання спірного договору свідчить про прийняття таких умов відповідачем.
В судове засідання 17.12.2020 з'явилися представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких вбачається, що позивач позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити повністю, а відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні 17.12.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
03.09.2018 між Державним підприємством "Прозорро.Продажі" (адміністратор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Закупівлі ЮА" (оператор) було укладено договір №110-ЕТС-4БД2/2018 про використання Електронної торгової системи Prozorro.Продажі ЦБД2, до якого в подальшому сторонами вносилися зміни на підставі додаткових угоди від 28.11.2018, від 19.04.2019, від 25.06.2019, від 01.10.2019, від 18.10.2019, від 20.05.2020, від 06.07.2020 (надалі разом - "Договір").
Відповідно до п. 2.1 Договору предметом договору є надання адміністратором доступу оператора до електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 для організації проведення електронних аукціонів у ЕТС.
Згідно із п. 3.1 Договору використання електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 здійснюється оператором електронного майданчика відповідно до Договору про використання електронної торгової системи для організації проведення електронних аукціонів з продажу об'єктів малої приватизації від 03.09.2018 №109-МП-ЦБД2/2018, цього договору, Регламенту ЕТС, та чинного законодавства України.
Положеннями п. 6.1 Договору встановлено, що ціна договору складається з плати на розвиток ЕТС, що вираховується з гарантійного внеску переможця електронного аукціону.
Листом №23/07/2020-1 від 23.07.2020 Товариство звернулося до Підприємства з повідомленням про припинення дії Договору, відповідно до якого: повідомило, що липень 2020 року є останнім місяцем отримання оператором послуг від Підприємства за Договором; просило припинити надавати оператору доступ до електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 31.07.2020; просило припинити доступ оператора до ЕТС 31.07.2020; просило не нараховувати плату на обслуговування та розвиток ЕТС за наступні місяці (у наступних місяцях), починаючи з серпня 2020 року; відмовилося від отримання від адміністратора послуг та від права використовувати ЕТС за Договором у наступних місяцях, починаючи з серпня 2020 року; просило розглянути можливість укладення між адміністратором і оператором додаткової угоди до договору відносно припинення дії договору 31.07.2020 та у разі, якщо адміністратор не має можливості для укладення такої додаткової угоди, оператор просить вважати даний лист у якості повідомлення про припинення договору через 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення адміністратором у відповідності до п. 9.4 Договору.
04.08.2020 Підприємством було виставлено Товариству рахунок на оплату №ЦБД2-000595 від 04.08.2020, відповідно до якого було визначено до оплати плату за розвиток електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 за серпень 2020 року у розмірі 30 000,00 грн.
Товариством було відмовлено в прийнятті вказаного рахунку з посиланням на те, що 23.07.2020 ним було повідомлено Підприємство про те, що липень 2020 року є останнім місяцем отримання послуг за Договором.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по внесенню на підставі Договору плати за розвиток електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 за серпень 2020 року, у зв'язку з чим вказує на існування заборгованості останнього у розмірі 30 000,00 грн.
Досліджуючи наведені доводи позивача суд враховує наступні факти спірних правовідносин, які не заперечуються учасниками спору та є визнаними судом:
- існування між сторонами правовідносин доступу до електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 для організації проведення електронних аукціонів у ЕТС, врегульованих положеннями Договору;
- забезпечення Підприємством доступу Товариства до електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 протягом дії Договору;
- існування обов'язку Товариства з внесення плати за розвиток електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 протягом дії Договору;
- припинення дії Договору з 23.08.2020 на підставі односторонньої відмови Товариства згідно приписів п. 9.4 Договору;
- виставлення Підприємством рахунку на оплату плати за розвиток електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 за серпень 2020 року у розмірі 30 000,00 грн.
- відмова Товариства від оплати наведеного рахунку з посиланням на користування протягом серпня 2020 року послугами Підприємства по доступу до електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2.
Отже, на вирішення суду винесено питання наявності правових підстав для стягнення з Товариства на користь Підприємства плати за розвиток електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 за серпень 2020 року у розмірі 30 000,00 грн.
При цьому, заперечуючи проти наявності таких правових підстав відповідачем вказується на те, що він не користувався відповідними послугами в серпні 2020 року, а відтак, відсутні правові підстави для покладення на нього обов'язку із внесення визначеної плати.
В той же час, позивачем наголошується на тому, що обов'язок по внесенню визначеної Договором мінімальної плати за розвиток електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 не залежить від фактичного використання оператором послуг по доступу до ЕТС.
Отже, фактичне вирішення спору у даній справі зводиться до вирішення питання чи підлягає сплаті оператором встановлена Договором мінімальна плата за розвиток електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 протягом періоду, в якому оператор фактично не користувався відповідними послугами адміністратора, вирішуючи яке суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно із ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
У відповідності до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
Положеннями ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За змістом ст.ст. 627, 628 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В даному випадку, передане на вирішення суду питання було врегульовано сторонами в положеннях Розділу 6 Договору.
Відповідно до п. 6.1 Договору ціна договору складається з плати на розвиток ЕТС, що вираховується з гарантійного внеску переможця електронного аукціону. Плата на розвиток ЕТС, для електронних аукціонів, що відбудуться у період до 19.04.2019 (включно), становить 20% винагороди оператора. (п.п. 6.1.1). Плата на розвиток ЕТС для електронних аукціонів становить 30% від максимальної винагороди оператора, але не менше: 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з урахуванням податку на додану вартість, у місяць (вказаний розмір діє до 30 червня 2020 року); 30 000,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість у місячць (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) липня 2020 року); 50 000 грн. в місяць (в кінцевому розрахунку 150 000.00 грн. в квартал), з урахування податку на додану вартість (вказаний розмір набирає чинності з 1 (першого) жовтня 2020 року) (п.п. 6.1.2).
Тобто, в межах спірного періоду (серпень 2020 року) діяла визначена за погодженням сторін плата на розвиток ЕТС для електронних аукціонів у розмірі 30% від максимальної винагороди оператора, але не менше 30 000,00 грн. на місяць.
За змістом п. 6.2 Договору з 01.06.2020 адміністратор не пізніше 7 числа поточного місяця за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє рахунок оператору за поточний місяць для перерахування мінімального розміру плати на розвиток ЕТС за місяць, визначеного п. 6.1.2 Договору. Адміністратор протягом десяти робочих днів з дня опублікування договору купівлі-продажу/оренди об'єкта в ЕТС та присвоєння електронному аукціону статусу завершений, у випадку, коли така сума перевищує мінімальний розмір плати на розвиток ЕТС за допомогою засобів системи електронного документообігу виставляє додатковий рахунок (рахунки) оператору для перерахування плати на розвиток ЕТС в повному обсязі. Рахунок (додатковий рахунок) виставляється за допомогою засобів системи електронного документообігу в електронному вигляді із застосуванням кваліфікованого електронного підпису та підлягає оплаті оператором протягом п'яти робочих днів з дня його відправлення.
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що ціна договору сплачується оператором з моменту набрання чинності цим договором в незалежності від факту підключення майданчика оператора до ЕТС.
З огляду на викладені положення вбачається, що сторонами у умовах Договору було встановлено безумовний обов'язок оператора із щомісячного внесення плати на розвиток ЕТС на рівні 30% від максимальної винагороди оператора, але не менше ніж 30 000,00 грн. на місяць (у період з 01.07.2020 по 30.09.2020) на підставі виставлених адміністратором рахунків.
При цьому, було передбачено, що у випадку, якщо сума 30% максимальної винагороди оператора перевищує мінімальний розмір плати на розвиток ЕТС, то адміністратором виставляється додатковий рахунок на доплату відповідної різниці.
Тобто, визначаючи відповідний обов'язок оператора по внесенню плати на розвиток ЕТС сторонами було передбачено порядок дій на випадок перевищення винагороди оператора над мінімальним розміром плати.
В той же час, жодного порядку дій на випадок коли розмір винагороди оператора у розрахунковому місяці становить менше 30 000,00 грн. сторонами у мовах Договору передбачено не було.
Посилання відповідача на те, що його обов'язок по сплаті плати на розвиток ЕТС залежав від надходження гарантійних платежів за участь у відповідних аукціонах через його майданчик, а тому за їх відсутності у спірний період і відсутній обов'язок вносити плату на розвиток ЕТС, спростовується змістом п. 6.3 Договору, у відповідності до якого відповідна плата вноситься не в залежності від факту підключення майданчика оператора до ЕТС, адже відсутність такого підключення саме по собі унеможливлює існування доступу учасників до аукціонів через майданчик оператора, а відтак, і сплату ними відповідних гарантійних платежів.
Відтак, враховуючи визначення в положеннях п. 6.3 Договору обов'язку оператора по внесенню плати на розвиток ЕТС не в залежності від факту підключення майданчика оператора до ЕТС, тобто, не в залежності від здійснення оператором своєї діяльності в рамках правовідносин за Договором, суд приходить до висновку про встановлення сторонами в силу приписів п.п. 6.1-6.3 Договору безумовного обов'язку оператора по щомісячному внесенню плати на розвиток ЕТС у розмірі 30 000,00 грн. (у період з 01.07.2020 по 30.09.2020) за весь час дії Договору.
Посилання відповідача на те, що листом №23/07/2020-1 від 23.07.2020 ним було повідомлено Підприємство про припинення з серпня 2020 року користування послугами за Договором та фактичну відсутність користування такими послугами в серпні 2020 року не нівелюють наведеного висновку суду, адже у відповідності до приписів ст.ст. 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторонами було встановлено обов'язок оператора по сплаті мінімального щомісячного внеску на розвиток ЕТС за весь час період дії Договору не в залежності від фактичного використання у відповідному місяці ЕТС оператором, що в силу приписів ст.ст. 11, 14, 509 Цивільного кодексу України є обов'язковим до виконання.
При цьому, сторонами не заперечується, що Договір припинив свою дію 22.08.2020 на підставі реалізації Товариством закріпленого в положеннях п. 9.4 Договору права на його одностороннє припинення, і тому саме з 23.08.2020 дати слід вважати таким, що припинився обов'язок оператора по внесенню щомісячної мінімальної плати на розвиток ЕТС, встановленої п. 6.2 Договору.
Відтак, визначена умовами п. 6.1 Договору місячна плата підлягає розрахунку виходячи з фактичного строку дії Договору, а саме, до 22.08.2020, тобто, за 22 дні дії такого правочину в серпні 2020 року, що за перерахунком суду становить суму у розмірі 21 290,32 грн.
Отже, розмір плати на розвиток ЕТС в серпні 2020 року, виходячи із фактичного часу дії Договору, що підлягає оплаті Товариством становить 21 290,32 грн.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується тсоронами, що виставлений Підприємством Товариству рахунок на оплату №ЦБД2-000595 від 04.08.2020, відповідно до якого було визначено до оплати плату на розвиток електронної торгової системи "Prozorro.Продажі" ЦБД2 за серпень 2020 року, було отримано Товариством 05.08.2020.
Таким чином, в силу приписів п. 6.2 Договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання Товариства по внесенню мінімального розміру плати на розвиток ЕТС в серпні 2020 року мало бути виконано до 12.08.2020 (п'ять робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку).
Однак, матеріалів справи не містять доказів виконання Товариством визначеного грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, заборгованість відповідача по внесенню згідно Договору плати на розвиток ЕТС за період з 01.08.2020 по 22.08.2020 становить 21 290,32 грн., грошове зобов'язання по сплаті якої на момент звернення з даним позовом настало, однак доказів її погашення відповідачем не надано.
Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем взятих на себе згідно Договору грошових зобов'язань на суму 21 290,32 грн., що не спростовано відповідачем шляхом реалізації своїх процесуальних прав та подачі відповідних доказів.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості з внесення плати на розвиток ЕТС за серпень 2020 року у розмірі 21 290,32 грн., обрахованому за період з 01.08.2020 по 22.08.2020, є правомірними та обґрунтованими.
В іншій частині, за період з 23.08.2020 по 31.08.2020 обов'язок оператора по внесенню відповідної плати згідно п.п. 6.1-6.3 Договору був відсутній, адже з вказаної дати такий правочин припинив свою дію, а тому заявлена до стягнення сума в цій частині, що становить 8 709,68 грн. є необґрунтованою.
Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 413,11 грн., нарахованої за період прострочення з 11.08.2020 по 21.09.2020 по внесенню плати на розвиток ЕТС за серпень 2020 року виходячи із відповідного розміру у сумі 30 000,00 грн., та штрафу у розмірі 3 041,31 грн., розрахованого в розмірі 10% від суми основної заборгованості у розмірі 30 000,00 грн. та суми пені у розмірі 413,11 грн.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), а саме: по внесенню плати на розвиток ЕТС за серпень 2020 року у розмірі 21 290,32 грн. з 13.08.2020, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суд звертає увагу, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України. Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, в той час як в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Одночасно з цим суд відзначає про безпідставність розрахунку позивачем штрафу в т.ч. на суму заявленої до стягнення пені, оскільки правова природа такого виду відповідальності як неустойка унеможливлює нарахування її різновидів, якими і являють собою пеня та штраф, одних на одного.
Відповідно до п. 7.5 Договору за порушення строку виконання грошових зобов'язань за цим договором винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 10% суми заборгованості.
З огляду на викладене, суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення штрафних санкції виходячи із встановленої суми боргу, що підлягає оплаті відповідачем (21 290,32 грн.), та дня, з якого відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання по її оплаті в межах визначеного позивачем кінцевого дня нарахування (21.09.2020).
Отже, за перерахунком суду, здійсненим з урахуванням наведених обставин, правомірним в межах заявлених вимог є стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 279,22 грн., нарахованої від суми заборгованості у розмірі 21 290,32 грн., за період з 13.08.2020 по 21.09.2020, та штрафу у розмірі 2 129,03 грн., розрахованого у розмірі 10% від суми встановленої судом дійсної суми заборгованості відповідача, прострочення по сплаті якої станом на 21.09.2020 тривало більше 30-ти днів.
В іншій частині заявлених до стягнення пені (133,89 грн.) та штрафу (912,28 грн.) необхідно відмовити, оскільки останні обраховані протиправно (зокрема, від більшої суми заборгованості ніж підтверджено в межах даного спору).
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі 21 290,32 грн., пені у розмірі 279,22 грн. та штрафу у розмірі 2 129,03 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги Державного підприємства "Прозорро.Продажі" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Закупівлі ЮА" (04071, м. Київ, вул. Кожум'яцька, буд. 12-Г; ідентифікаційний код 40381929) на користь Державного підприємства "Прозорро.Продажі" (01601, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 22; ідентифікаційний код 42068925) заборгованість у розмірі 21 290 (двадцять одна тисяча двісті дев'яносто) грн. 32 коп., пеню у розмірі 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 22 коп., штраф у розмірі 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев'ять) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 1 489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 02 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 22.12.2020.
Суддя Р.В. Бойко