ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.12.2020Справа № 910/14632/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Сервіс Груп" (01103, м. Київ, вул. Драгованова, будинок 2-А; ідентифікаційний код 42189780)
про стягнення 562 374,10 грн,
без повідомлення (виклику) представників сторін
До Господарського суду міста Києва звернулось Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Сервіс Груп", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 9015100 від 04.11.2019 за період з грудня 2019 по липень 2020 за спожиту теплову енергію у гарячій воді в розмірі 514 277, 22 грн.
Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо внесення плати за спожиту теплову енергію, здійснено нарахування пені - 35 487, 55 грн, інфляційних втрат - 5 597, 70 грн, 3 % річних - 7 011, 63 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
27.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача, в якому останній просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження із повідомленням/викликом сторін (із проведенням судового засідання) та просить продовжити відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву, оскільки позовна заява станом на 23.10.2020 на адресу відповідача не надійшла, а відтак відповідач позбавлений права надати до суду обґрунтований відзив разом із належними та допустимими доказами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 частково задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Сервіс Груп", продовжено відповідача процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву на п'ятнадцять днів з дня отримання даної ухвали суду. У задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 відповідачем було отримано 27.11.2020.
Таким чином, відповідач повинен був подати до суду відзив на позовну заяву 14.12.2020 (при тому, судом враховано, що п'ятнадцятий день був вихідним).
Втім, суд вказує, що відповідачем станом на момент винесення рішення відзиву на позовну заяву не подано, будь яких клопотань, заяв, тощо щодо продовження строку на його подання до також не надходило.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи
Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ "Київенерго". За розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарського діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Отже, з 01.05.2018 постачання теплової енергії здійснює КП "Київтеплоенерго".
04.11.2019 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - постачальник) та ТОВ "Ю Сервіс Груп" (далі - споживач) укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9015100 за умовами якого постачальник зобов'язується виконати та поставити теплову анергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договору.
Відповідно до п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.
Згідно п. 2.2. пп. 2.2.1. договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1, до будинку за адресою: м. Київ, пр. Перемоги, буд. 109-А (1 та 2 зона).
За умовами підпункту 2.3.1. п. 2.3. договору, споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.
Відповідно до пп. 2.3.5. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасне надходження коштів на рахунки постачальника; прийняття всіх заходів (в тому числі примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України.
В п. 1 додатку 2 до договору розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн.) без урахування ПДВ.
Згідно п. 10 додатку 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунки постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.
В п. 3.1. договору визначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання умов цього договору.
Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.06.2020 (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.8. припинення дії договору не звільніє споживача від обов'язку повної сплати вартості спожитої теплової енергії.
Як про це зазначає позивач, за період постачання теплової енергії у гарячій воді (з грудня 2019 по липень 2020) при оформленні щомісячного рахунку-фактури застосовувався затверджений тариф на теплову енергію, що підтверджується щомісячним обліковим записом.
На підтвердження факту постачання теплової енергії та підтвердження факту її відпущення відповідачу позивачем надано копії корінців нарядів на включення та відключення об'єктів теплоспоживання складені КП "Київтеплоенерго", акти приймання-передачі товарної продукції за період з грудня 2019 по квітень 2020, облікові картки за період з грудня 2019 по квітень 2020, надані відповідачем копії відомостей обліку споживання теплової енергії ТОВ "Ю Сервіс Груп", який знаходиться за адресую: м. Київ, пр. Перемоги, буд 109-А (1 та 2 зона).
Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що в порушення договірних зобов'язань, відповідач своєчасно не вносив плати за спожиту теплову енергію у гарячій воді, в результаті чого за період з грудня 2019 по липень 2020 включно утворилася заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 514 277, 22 грн.
Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо внесення плати за спожиту теплову енергію, здійснено нарахування пені - 35 487, 55 грн, інфляційних втрат - 5 597, 70 грн, 3 % річних - 7 011, 63 грн.
Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відтак, проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про постачання теплової енергії у гарячій воді № 9015100 від 04.11.2019 суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов договору.
Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Додатком 1 до договору передбачено, що позивач відпускає теплову енергію в гарячій воді в межах Q рік = 2331, 644 Гкал/рік.
Відповідно до п. 10 додатку № 2 до договору споживач на розрахунковий рахунок "Постачальника" відкритий у ТВБВ № 100/020 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" щомісячно: забезпечує не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок "Постачальника" - р/р НОМЕР_1 ; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок "Постачальника" згідно з його розрахунками за кожною тарифною групою окремо.
Згідно п. 1 додатку № 2, розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 № 1294, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Гкал/грн) без урахування ПДВ: опалення та гаряче водопостачання житловими організаціями - 1342,98 грн./Гкал.
Відповідно до п. 2 додатку № 2, у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Згідно ч. 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
За приписами п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Як вбачається із матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач на підставі укладеного договору надавав відповідачу послуги з постачання теплової енергії, зокрема у період з грудня 2019 по липень 2020 включно.
У період з грудня 2019 по квітень 2020 року позивачем застосовувалися затверджені тарифи на теплову енергію, що підтверджується наявними в матеріалах справи обліковими картками та актами приймання-передання товарної продукції, відповідно до яких позивач було відвантажено теплову енергію наступним чином: за грудень 2019 - 114,04000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації на суму 141 513, 78 грн, за січень 2020 - 141,67000 Гкал - житлово-експлуатаційні організації на суму 187 215, 82 грн, за лютий 2020 - 89,75362 Гкал, 43,23638 Гкал - житлово-експлуатаційні організації на суму 164 173, 69 грн, за березень 2020 - 67,50079 Гкал, 35,65921 Гкал - житлово-експлуатаційні організації на суму 115 410, 36 грн, за квітень 2020 - 26,02199 Гкал, 11,11801 Гкал - житлово-експлуатаційні організації на суму 39 206, 26 грн.
Суд, вказує, що зазначені акти не підписані представником відповідача оскільки всупереч п. 9 додатку № 2 до договору не отримувалися споживачем (відповідачем) відповідно по яким у відповідача утворилася заборгованість в розмірі 514 277, 22 грн.
Також, суд вказує, що у підтвердження факту утворення заборгованості в сумі 514 277, 22 грн позивачем надано довідку про нарахування за теплову енергію Товариству з обмеженою відповідальністю "Ю Сервіс Груп" за договором № 9015100, за період з грудня 2019 по липень 2020 року.
Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Статтею 526 ЦК України визначено, що, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відтак, з огляду на викладені вище обставини, враховуючи п. 10 додатку № 2 до договору, а також те, що позивачем належним чином надавалися послуги постачання теплової енергії, які в свою чергу споживалися відповідачем, суд дійшов висновку, що, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з основного боргу в розмірі 514 277, 22 грн підлягає задоволенню, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 9015100 від 04.11.2019, ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.
Крім того, позивачем на існуючу суму заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо внесення плати за спожиту теплову енергію, здійснено нарахування пені - 35 487, 55 грн, інфляційних втрат - 5 597, 70 грн, 3 % річних - 7 011, 63 грн.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 3.3. договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більшої суми, обумовленої чинним законодавством України.
За умовами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Суд здійснивши перерахунок пені, враховуючи періоди зазначені позивачем, дійшов висновку, що позивачем допущено помилку в сумі її нарахування. За розрахунком суду обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягнення з відповідача на користь позивача є 35 390, 61 грн, а відтак, дана вимога підлягає частковому задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо нарахувань позивачем інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, здійснивши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, виходячи із зазначених позивачем періодів, вважає його арифметично вірним та таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 7 011, 63 грн та інфляційних втрат в розмірі 5 597, 70 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Сервіс Груп" (01103, м. Київ, вул. Драгованова, будинок 2-А; ідентифікаційний код 42189780) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 514 277 (п'ятсот чотирнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн 22 коп., 3 % річних в розмірі 7 011 (сім тисяч одинадцять) грн 63 коп., інфляційні втрати в розмірі 5 597 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн 70 коп., пеню в розмірі 35 390 (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто) грн 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 434 (вісім тисяч чотириста тридцять чотири) грн 16 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 15.12.2020
Суддя Д.О. Баранов