Справа № 725/5247/19
Провадження № 11-кп/4808/528/20
Категорія ч. 3 ст. 289 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
21 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
з участю секретаря ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 03.11.2020 року про продовження запобіжного заходи у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , -
за участю: прокурора ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_7
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду як незаконну та невмотивовану, постановити нову про відмову в продовженні відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В обґрунтування своїх доводів, апелянт посилається на практику Європейського суду з прав людини, Конституцію України та приписи процесуального законодавства. Звертає увагу на те, що 28.09.2020 року у обвинуваченого ОСОБА_8 діагностовано відрив довгої головки біцепсу правого плеча та рекомендоване оперативне лікування, що не можливо провести в умовах ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор». Вказує на те, що зазначена травма спричиняє нестерпний біль та муки обвинуваченому, внаслідок чого він не може спати та перебувати без дії знеболюваних, й у разі не проведення оперативного втручання, останній може втратити руку. Вважає, що суд першої інстанції належним чином не врахував стан здоров'я обвинуваченого, проте це прямо передбаченого ст. 178 КПК України та рішеннями Європейського суду з прав людини, а також вимогами Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Наголошує на тому, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення. На думку апелянта, доказів наявності ризиків немає, та судом першої інстанції не перевірено відповідність клопотання прокурора нормам КПК України, а тому вважає, що суд формально продовжив запобіжний захід.
Ухвалою Садгірського районного суду м. Чернівці від 03.11.2020 року задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 01.01.2021 року, з мотивів наявності підстав та ризиків передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, на підставі яких й обирався запобіжний захід у виді тримання під вартою, та які на даний час не відпали, що, на переконання суду, свідчить про те, що більш м'які запобіжні заходи будуть не дієвими.
Під час апеляційного перегляду:
- обвинувачений та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд скасувати ухвалу суду як незаконну та невмотивовану, постановити нову, якою відмовити в продовженні відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою;
- прокурор не підтримав доводи апеляційної скарги, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, й відмовити в задоволенні апеляційної скарги сторони захисту.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить наступного висновку.
Згідно норм діючого законодавства, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних вимог.
З апеляційної скарги сторони захисту вбачається, що свою незгоду з прийнятим рішення, апелянт обґрунтовує, зокрема, неналежним врахуванням судом першої інстанції стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , який потребує оперативного лікування внаслідок відриву довгої головки біцепсу правого плеча, що у подальшому може призвести до втрати руки.
Перевіряючи вказані доводи апелянта, колегія суддів, дотримуючись гарантій, передбачених ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також вимог діючого законодавства в частині забезпечення належної охорону здоров'я та благополуччя осіб, узятих під варту, зокрема й шляхом забезпечення їм необхідної медичної допомоги, вважає, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 з підстав, на які посилається захист.
Так, колегія суддів, проаналізувавши доводи, наведені як у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , так й в апеляційній скарзі захисника про відмову в продовженні запобіжного заходу, вважає, що з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, а також конкретних обставин тих кримінальних правопорушень, які інкриміновані ОСОБА_8 , а саме - вчинення нетяжкого злочину проти волі, честі та гідності особи (ч. 2 ст. 146 КК України), тяжкого злочину проти власності (ч. 3 ст. 189 КК України) та особливо тяжкого злочину проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ч. 3 ст. 289 КК України), приймаючи до уваги й дані про особу обвинуваченого, наведені обставини, у своїй сукупності, свідчать про те, що продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу, та які підтримані прокурором, зокрема в частині того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на волі зможе переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого й свідків; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, та може вчинити інші протиправні дії.
Такого висновку колегія суддів суд апеляційної інстанції, та колегія суддів суду першої інстанції, дійшли з урахуванням відомостей, які є у розпоряджень суду, зокрема інформації, зазначеної прокурором в клопотанні (а.с.п. 4 зворіт), про наявність в провадженні Дарніцького районного суду м. Києва ще одного кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 200, ч. 1 ст. 190 КК України, а також з урахуванням відомостей з ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» про порушення ОСОБА_8 режиму відбування покарання, стягнення щодо якого, на даний час погашено.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення на підставі клопотання прокурора, яке належним чином вмотивоване, та саме з наведених у ньому підстав, продовжив строк запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , а тому посилання апелянта на невідповідність клопотання прокурора вимогам КПК України, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом.
Колегія суддів вважає ймовірним наявність ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, встановленого судом першої інстанції, за умови того, що не всі свідки безпосередньо допитані судом.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги доводи сторони обвинувачення про висловлення обвинуваченим погроз потерпілим у кримінальному провадженні, що підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_11 , і таке не спростовано стороною захисту.
Тяжкість злочинів в яких обвинувачується ОСОБА_8 , на думку колегії суддів, свідчать про підвищену ступінь суспільної небезпеки останнього, що дозволяє спрогнозувати його ймовірну поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за такі злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду, й не виключається можливість перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Небезпека переховування обвинуваченого від правосуддя оцінена колегією суддів не лише у світлі тяжкості покарання, але й з врахуванням висунутого обвинувачення у вчиненні ряду злочинів, що мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, та виходячи з позиції Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в частині того, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості, а тому виправдовує позбавлення обвинувачених свободи протягом усього періоду тримання їх під вартою.
Серйозність пред'явленого обвинувачення, відповідно до п. 81 рішення ЄСПЛ у справі від 26.07.2001 року «Ілійков проти Болгарії» (справа №33977/97) є тим фактором, який надає можливість продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки це є один із аспектів при оцінюванні загрози ухилення від слідства чи продовження заняття злочинною діяльністю.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона за ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Аналогічна позиція ЄСПЛ викладена й у справі «Летельє проти Франції», де Судом зазначено про те, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Отже, кількість епізодів, у вчиненні яких звинувачується ОСОБА_8 , спосіб їх вчинення, може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення останнього, як виключну міру запобіжного заходу.
На переконання колегії суддів, на даній стадії судового розгляду, існує значна ймовірність того, що обвинувачений, у разі зміни йому запобіжного заходу, може перешкоджати встановленню істини по справі під час розгляду провадження в суді першої інстанції, внаслідок усвідомлення неминучості відбуття покарання шляхом ухилення від явки до суду, а тому інші (менш суворі) запобіжні заходи аніж тримання під вартою, не можуть забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду.
Враховуючи наведене вище, твердження захисника про те, що сама лише тяжкість інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення не може бути підставою для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , колегія суддів визнає непереконливими, оскільки суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, й навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Доводи сторони захисту щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому, колегія суддів визнає їх непереконливими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки прокурора щодо наявності ризиків, з огляду на вказані вище докази, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні.
При прийнятті рішення про обґрунтованість продовження судом першої інстанції запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , колегією суддів перевірено й відомості щодо стану його здоров'я, на яких наголошувала сторона захисту.
У цьому контексті, колегія суддів враховує надану інформацію завідуючого медичної частини №33 філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України у Чернівецькій, Івано-Франківський, Закарпатській області» від 28.09.2020 року (а.с.п. 10) про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , за оглядом якого лікарем травматологом 28.09.2020 року, рекомендовано оперативне лікування з приводу відновлення сухожилля довгої головки біцепса правового плеча.
В той же час, жодних відомостей про те, що вказане оперативне лікування не можливо провести в умовах медичної частини слідчого ізолятору, або відомостей про те, що вказаний діагноз - відрив довгої головки біцепса правового плеча - перешкоджає утриманню обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора, не вбачається.
Зазначені стороною захисту посилання про стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_8 , на переконання колегії суддів, не зменшують суттєво тих істотних ризиків, існування яких було встановлено судом першої інстанції, та не є підставою для зміни чи скасування останньому вказаного запобіжного заходу.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пивоварник проти України», рівень охорони здоров'я ув'язненого має бути сумісним з людською гідністю. Європейський суд з прав людини наголосив, що охорона здоров'я ув'язнених повинна здійснюватися належним чином, а відсутність належної медичної допомоги може вважатися жорстоким або нелюдським поводженням в значенні статті 3 Конвенції. ЄСПЛ підкреслив, що для того, щоб надана медична допомога могла вважатися належною, потрібно встановити сукупність наступних факторів: 1) факт огляду лікарем і призначення лікування; 2) докладне документування стану здоров'я ув'язненого; 3) оперативність та точність постановки діагнозу і лікування; 4) наявність регулярного і систематичного нагляду за станом здоров'я, розроблення плану лікування; 5) створення умов, необхідних для надання призначеного лікування; 6) медична допомога має відповідати тому рівню, на якому надається населенню в цілому.
Отже, з огляду на викладене, проведення оперативного лікування - за умови таких рекомендацій для попереднього ув'язнення ОСОБА_8 , здійснюється за місцем його утримання, з негайним забезпеченням додержання права останнього на належну медичну допомогу на рівні, який має бути сумісним з людською гідністю, зокрема в частині забезпечення регулярного медичного нагляду за станом здоров'я останнього і розроблення плану заходів з метою лікування його захворювання, проведення медичного обстеження та забезпечення можливості відповідного лікування.
Разом з тим, наявність у ОСОБА_8 нестерпного болю з приводу травми, внаслідок якої він не може спати та перебувати без дії знеболюваних, саме по собі не свідчить про ненадання обвинуваченому належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятору, та не є безумовною підставою для постанови колегією суддів нової ухвали про відмову в продовженні відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Жодних відомосте щодо порушення медичною частиною установи виконання покарань прав обвинуваченого ОСОБА_8 на отримання ним медичної допомоги у слідчому ізоляторі, під час апеляційного перегляду стороною захисту не надано, у тому числі щодо відмови в наданні медичної допомоги в оперативному лікуванні.
Отже, доводи сторони захисту стосовно незадовільного стану здоров'я обвинуваченого не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, оскільки відсутні відомості медичного характеру про неможливість перебування останнього в умовах слідчого ізолятора, а запобігання ризикам неналежної процесуальної поведінки, неможливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
Інших вагомих доводів, які б могли стати підставою для зміни запобіжного у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, стороною захисту не наведено, та колегією суддів - не встановлено, а тому доводи апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
За результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону судом дотримано.
За вказаних вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що ухвала суду відповідно приписам ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що наголошено в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів не вбачає.
Керуючись вимогами ст.ст. ст.ст. 177, 183, 197, 376, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , що діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без задоволення.
Ухвалу Садгірського районного суду м. Чернівці від 03.11.2020 року про продовження запобіжного заходи у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5