Справа № 340/569/16-п
Провадження № 33/4808/590/20
Категорія ч. 2 ст. 130 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Р. І.
Суддя-доповідач Повзло
21 грудня 2020 року м. Івано-Франківськ
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Повзло В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Войцеховської Т.М., розглянувши його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2016 року,
Постановою судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2016 року ОСОБА_1 визнано винуватим визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 2 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі одна тисяча двісті неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три роки, стягнуто судовий збір.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді. Мотивує клопотання тим, що 13 листопада 2020 року в с. Вербовець Косівського району Івано-Франківської області його зупинили працівники поліції і під час перевірки документів повідомили, що він позбавлений права керувати транспортним засобом на підставі постанови від 19 грудня 2016 року. Він не був присутній під час розгляду даної справи, не був повідомлений про час та місце судового засідання за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Його протягом 2017, 2018, 2019, 2020 років неодноразово зупиняли на перевіряли працівники поліції і жодного разу не повідомляли про те, що його притягнуто до відповідальності. В отриманій ним роздруківці постанови з сайту Судової влади, справа № 340/569/16-п, зазначено, що «виїхавши на смугу зустрічного руху, здійснив наїзд на бетонний бордюр, чим вчинив ДТП». Копію оскарженої постанови йому вручено не було. 18 листопада 2020 року він ознайомився з матеріалами справи та змістом постанови.
Під час розгляду клопотання ОСОБА_1 та його захисник Войцеховська Т.М. підтримали його, просили задовольнити.
Розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді враховую наступне.
Оскаржену постанову прийнято 19 грудня 2016 року, а апеляційна скарга подана 24 листопада 2020 року.
За приписами ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Вищевказана норма ч. 2 ст. 294 КУпАП забезпечує за аналогією з правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права.
Апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, оскільки строк на апеляційне оскарження триває з 19 грудня 2016 року протягом 10 днів по 28 грудня 2016 року включно.
В той час, ОСОБА_1 просить про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Перевіривши доводи ОСОБА_1 , якими він обґрунтовує пропуск строку на апеляційне оскарження постанови судді, доходжу висновку, що поважних причин, які унеможливлювали своєчасно, тобто протягом десяти днів з дня винесення постанови згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, звернутися з апеляційною скаргою, ним не зазначено.
Аналізуючи зміст п. 27 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» враховую, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності своєчасно дізнатись про результати судового розгляду та оскаржити постанову суду у встановлений законом строк.
Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Приймаючи до уваги, що відмінність адміністративного правопорушення від кримінального правопорушення полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним, враховую позицією Верховного Суду України. Так, як вбачається з п. 7 Постанови від 24 березня 2016 року № 5-16кс16, судом при вирішенні аналогічного питання було враховано, що заявник достеменно знав і не міг не знати про те, що суддею у відповідний день буде прийняте рішення, у зв'язку з чим не погодився з тим, що початком перебігу строку для подання апеляційної скарги є день отримання копії судового рішення. Згідно з п. 17 постанови від 01 жовтня 2015 року № 5-103кс 15 для особи, яка оспорює рішення, ухвалене за викликом цієї особи, але без її участі, початком (початковим моментом) перебігу строку для подання апеляційної скарги є момент проголошення такого рішення.
ОСОБА_1 згідно з його поясненнями знав про складення протоколів про адміністративні правопорушення за ст. ст. 124, 130 КУпАП відносно нього, згідно з протоколами відмовився від підпису про те, що з їх змістом ознайомився, знав про провадження у справі на розгляді в Верховинському районному суді Івано-Франківської області, зокрема, про повернення матеріалів до органу поліції для належного оформлення.
Також матеріали справи вказують на те, що ОСОБА_1 знав про розгляд справи щодо нього 19 грудня 2016 року.
За змістом рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення - повістки про виклик до суду на 19 грудня 2016 року по справах за ст.ст. 124, 130 КУпАП (номер провадження 3-182 та 3-184, як зазначено на ньому без коду суду та року), відправлення вручено 12 грудня 2016 року - мамі (а.с. 14).
Враховую положення кримінального процесуального кодексу про те, що судова повістка може бути вручена дорослому члену сім'ї особи, чи іншій особі, яка з нею проживає, на кого покладається обов'язок вручити повістку особі без зволікання.
До суду апеляційної інстанції мама ОСОБА_2 подала заяву, де зазначає, що повісток у 2016 року вона не отримувала та не розписувалась за їх отримання, долучає копії документів.
Однак, за відсутності інших доказів в матеріалах справи, враховуючи те, що ОСОБА_2 може бути зацікавленою в результатах розгляду клопотання, вважаю, що ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду цього дня.
Більш того, будь-яких доказів відсутності ОСОБА_1 за місцем проживання або переконливих доводів про відсутність можливості члену сім'ї вручити йому повістку не надано.
При цьому, ОСОБА_1 у встановлений ст. 285 КУпАП триденний строк судом було надіслано копію постанови (а.с. 18-23), однак з довідки про невручення вбачається, що адресат відсутній, а мама відмовилась від одержання.
Звертаю увагу, що адреса проживання, вказана в протоколах - АДРЕСА_1 , на яку було надіслано судову повістку, копію постанови, вказана ОСОБА_1 в апеляційній скарзі. Проте, і до суду апеляційної інстанції повернулася судова повістка про виклик до суду у зв'язку з відсутністю апелянта.
Доводи про те, коли і при яких обставинах ОСОБА_1 дізнався про оскаржену постанову є безпідставними, оскільки строк на оскарження постанови судді обчислюється з дня винесення постанови.
З огляду на те, що ОСОБА_1 був повідомлений про розгляд справи 19 грудня 2016 року, йому надіслано копію постанови, він звернувся з апеляційною скаргою після спливу майже чотирьох років після винесення постанови, не вважаю зазначені апелянтом обставини поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді.
Необхідно зазначити, що необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу юридичної визначеності, про що вказує як судова практика Верховного суду України, так і судова практика Європейського суду з прав людини.
Тобто, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у вказаний принцип.
З огляду на наведене, в задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді належить відмовити, а апеляційну скаргу повернути апелянту.
Також необхідно роз'яснити, що повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторно звернутися з апеляційною скаргою з обґрунтованим клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Відмовити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 19 грудня 2016 року.
Апеляційну скаргу з додатками повернути апелянту - ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Повзло