Провадження № 11-кп/803/3501/20 Справа № 190/1199/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 грудня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про приведення вироку у відповідність з вимогами закону,
Ухвалою П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про приведення вироку у відповідність з вимогами закону відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 квітня 2020 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70 КК України до 6 років 7 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 10.09.2019 року більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 6 років 7 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. З огляду на те, що санкція призначеного засудженому покарання є тотожною діючий санкції статті Кримінального кодексу України, суд дійшов висновку, що клопотання засудженого не підлягає задоволенню.
В апеляційній скарзі засуджений просить переглянути судове рішення, посилаючись на пом'якшення відповідальності за вчинений ним злочин, передбачений ст. 289 КК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого, який апеляційну скаргу підтримав, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
У відповідності з вимогами п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.
Згідно положеннями, закріпленими у ст. 539 КПК України, питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що судом першої інстанції наведені вимоги кримінального процесуального закону було дотримано.
З матеріалів провадження вбачається, що вироком Голопристанського районного суду Херсонської області від 02 квітня 2020 року ОСОБА_7 засуджений за ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, 70 КК України до 6 років 7 місяців позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Скадовського районного суду Херсонської області від 10.09.2019 року більш суворим, визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 6 років 7 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.
Обґрунтовуючи необхідність приведення зазначеного вироку у відповідність з вимогами закону, засуджений посилався на пом'якшення відповідальності за злочин, передбачений ч. 2 ст. 289 КК України.
На переконання колегії суддів, суд відмовив ОСОБА_7 у задоволенні його клопотання правомірно.
Так, згідно ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Частиною 1 статті 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Частинами 2, 3 ст. 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VIII, яким внесено зміни до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України, зокрема до диспозиції ч. 2 ст. 289 КК України.
Між тим, з огляду на те, що призначене засудженому покарання за ч. 2 ст. 289 КК України відповідає санкції цієї статті, а внесені до її диспозиції зміни не змінюють правової кваліфікації злочину, інкримінованого засудженому, підстави для перекваліфікації дій ОСОБА_7 та визначення покарання іншого виду або розміру у колегії суддів відсутні.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про законність, обґрунтованість і належну вмотивованість оскаржуваного вироку, який зміні чи скасуванню з викладених в апеляційній скарзі мотивів не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 07 жовтня 2020 року про відмову у задоволенні клопотання про приведення вироку щодо ОСОБА_7 у відповідність з вимогами закону залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4