Провадження № 11-кп/803/3597/20 Справа № 173/997/17 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 грудня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 жовтня 2020 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12016040430001375, щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Усть-Кут Іркутської області РФ, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, -
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
в режимі відеоконференції
обвинуваченого ОСОБА_6
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_9
За ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 жовтня 2020 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на два місяці до 17 грудня 2020 року включно.
Суд першої інстанції врахував, що при наявності обґрунтованої підозри та тяжкості покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним, обвинувачений може переховуватися від суду. Також судом було встановлено, що обвинуваченому інкримінується вчинення особливо тяжких злочинів під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, тобто є підстави вважати, що він не дотримується норм суспільної моралі та загальноприйнятих правил поведінки у соціумі, а отже може вчинити новий злочин.
В апеляції
- захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, змінити запобіжний захід щодо ОСОБА_6 з тримання під вартою на домашній арешт.
В обґрунтування вказує, що судом констатується лише особлива тяжкість злочину, продовження існування ризиків і висновок, що жоден інший більш м'який запобіжний захід ризикам запобігти не зможе. Вважає, що судом залишено поза увагою, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, має ряд захворювань, його батьки також мають ряд захворювань, офіційно одружений, відсутні докази того, що останній вчинював або вчинює будь-який тиск на потерпілих чи свідків, чи має намір вчинити інший злочин. Також захисник вказує, що пред'явлена ОСОБА_6 належними доказами не підтверджена, а усі зібрані органом досудового розслідування докази, ніяким чином не доводять його провину в інкримінованих кримінальних правопорушеннях.
Заслухавши обвинуваченого та його захисників, які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти апеляції, просив залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою, а з частини третьої даної норми слідує, що звертаючись до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, прокурор має викласти, зокрема обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження тримання особи під вартою.
Зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання прокурора дотримані в повному обсязі.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою та обґрунтовано дійшов висновку про існування обставин, які виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Суд першої інстанції врахував наявність об'єктивних причин, які не дозволяють закінчити судовий розгляд з ухваленням вироку до спливу строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, а також існування ризиків можливого ухилення обвинуваченого від суду, а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
З таким висновком погоджується апеляційний суд, оскільки враховуючи характер та тяжкість покарання, що кореспондується з характером суспільного інтересу, даних про обвинуваченого, іншими обставинами у їх сукупності, дає підстави вважати, що продовжує існувати вказані вище ризики.
Колегія суддів також зважає, що обвинувачений ОСОБА_6 не вперше притягуються до кримінальної відповідальності, обвинувачуються у вчиненні ряду особливо тяжких кримінальних правопорушень, у тому числі у вбивстві, за які передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічного позбавлення волі, вчинив злочини під час умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за попереднім вироком, а тому, останній може переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, що відповідає, і є співрозмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник в апеляційній скарзі, не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а тому продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Даний висновок не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Ствердження захисника щодо необхідності зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який, з посиланням на наявність у обвинуваченого батьків, постійного місця проживання, де він позитивно характеризується, колегія суддів вважає такими, що є не достатньо переконливими фактами, які б переважали визначенні ризики чи зменшили б їх існування.
Посилання захисника щодо відсутності доказів вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, зводяться до вирішення питань доведеності чи недоведеності вини останнього, які вирішуються судом першої інстанції при ухваленні вироку, і в даному провадженні ці питання не розглядаються.
З огляду на викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою, вмотивованою та не підлягає скасуванню, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 20 жовтня 2020 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, п.п. 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п.п. 1, 12, 13 ч. 2 ст. 115 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4