Провадження № 33/803/1585/20 Справа № 187/1509/20 Суддя у 1-й інстанції - Говоруха В. О. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
18 грудня 2020 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Дніпрі, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працює водієм ПВСП СТО “Карлсон”, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП,
за участю:
особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
адвоката - Федорець Є.Є.,
Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 420 гривні 40 копійок судового збору.
Так, судом встановлено, що 30.10.2020 о 07-15 годині по вул. Центральній в с. Лобойківка Петриківського району Дніпропетровської області водій ОСОБА_1 керував автобусом Мерседес Бенц з н/з НОМЕР_1 , який належить ПВСП СТО «Карлсон» та використовується в режимі маршрутного таксі по маршруту «Дніпро - Прядівка» на комерційній основі, та який перевозив пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою автобуса в кількості 24 пасажира, чим порушив п.п. 2 п. 11 постанови КМУ від 22.07.2020 № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та звільнити від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано дієве каяття ОСОБА_1 , останній визнав вину.
Вказує, що суд не врахував жодну з пом'якшуючих вину ОСОБА_1 обставин та характер вчиненого правопорушення.
Також судом не було враховано матеріальний та сімейний стан ОСОБА_1 .
Так, ОСОБА_1 розлучений, від шлюбу має сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце проживання дитини рішенням суду про розірвання шлюбу визначено разом з батьком ОСОБА_1 .
Матір дитини жодної участі у спілкуванні з дитиною та її матеріальному утриманні не приймає та ОСОБА_1 самостійно у повному обсязі матеріально забезпечує дитину.
Також на утриманні ОСОБА_1 та його сестри ОСОБА_3 1971 р.н. яка мешкає разом в одному домоволодіння та внаслідок пандемії короно вірусної інфекції втратила роботу перебуває непрацездатна матір, ОСОБА_4 1952 р.н. пенсіонерка за віком, яка отримує пенсійне забезпечення близьке до мінімального.
Сам ОСОБА_1 отримує заробітну плату у розмірі 5113 грн (станом на листопад 2020 року) без врахування відрахувань на обов'язкового податку з фізичних осіб у розмірі 920 грн. Таким чином щомісячний дохід ОСОБА_1 складає 4180 грн.
Родина ОСОБА_1 перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі.
Попри це судом на ОСОБА_1 було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн.
Для правопорушника вказане стягнення є просто не підйомним з урахуванням сукупного доходу родини.
Сплата штрафу у вказаному розмірі змусить родину, яка і так знаходиться за межею бідності до голодування через брак коштів на продукти харчування.
Таким чином обраний судом вид стягнення не відповідає тяжкості та характеру правопорушення, та найголовніше, не відповідає самій меті та духу його накладення, а саме вихованню правопорушника в дусі чіткого та неухильного дотримання Закону, та його виправлення.
В судовому засіданні під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 та його представник - адвокат Федорець Є.Є. підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи про законність і обґрунтованість постанови в межах апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Як слідує зі змісту ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до п. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно вимог ст. 44-3 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України Про захист населення від інфекційних хвороб , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Статтями 1, 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб №1645-ІІІ від 06.04.2000р., визначено, що карантин це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб. Карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них, підстави та порядок обов'язкової самоізоляції, перебування особи в обсерваторі (обсервації), госпіталізації до тимчасових закладів охорони здоров'я (спеціалізованих шпиталів). Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Відповідно до статті 29 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України з 12 березня 2020 року на всій території України встановив карантин (постанова КМУ Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19 №211 від 11.03.2020р.).
Диспозиція статті 44-3 КУпАП не встановлює конкретних правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм під час дії карантину, адміністративних та медико-санітарних заходів, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, обмеженнь прав фізичних і юридичних осіб та додаткових обов'язків.
Отже, стаття 44-3 КУпАП за своїм змістом є бланкетною адміністративно-правовою нормою, тобто нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює норму ст. 44-3 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. В даному конкретному випадку на вимоги підпункту 1 пункту 10 постанови КМУ Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22.07.2020р. №641, який зазначений в протоколі працівником поліції.
Відповідно до положень постанови КМУ Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 22.07.2020р. №641, відповідно до статті 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб Кабінет Міністрів України постановив установити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами КМУ від 11.03.2020р. №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 20.05.2020 р. №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .
Згідно із п.п. 2 п. 11 вищезазначеної постанови, на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій встановлено “Зелений рівень” епідемічної небезпеки, забороняється: здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння. Що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Апеляційним судом встановлено, що факт порушення ОСОБА_1 п.п. 2 п. 11 постанови КМУ “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 22.07.2020р. №641, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно ст. 44-3 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ГП №281936 від 30 жовтня 2020 року; рапортом працівника поліції; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; фототаблицею; реєстраційною карткою.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 44-3 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, повністю узгодженим із наявними в матеріалах справи доказами.
Крім того, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 фактично не заперечує факту перевезення пасажирів у кількості більшій, ніж місць для сидіння.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що неповага та зухвале ставлення до вимог законодавства України, яке регулює відносини в сфері запобігання поширенню на території України особливо небезпечної інфекційної хвороби - коронавірусу COVID-19, створює загрозу життю і здоров'ю оточуючих громадян, може призвести до людських та матеріальних втрат, виникнення негативних медичних та соціальних наслідків для суспільства.
Отже, ОСОБА_1 не повинен своєю поведінкою нести суспільну небезпечність.
Разом з цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, суд не в повній мірі дотримався вимог ст. ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 22 КУпАП України при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Малозначність як ознака адміністративного правопорушення характеризується певним ступенем суспільної небезпечності, але таким, що не потребує застосування заходів адміністративного впливу.
Питання про можливість або ж недоцільність звільнення особи від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення в кожному конкретному випадку вирішується правозастосовчим органом (посадовою особою).
Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , який розлучений, від шлюбу має сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , також на утриманні перебуває непрацездатна матір, ОСОБА_4 1952 р.н. пенсіонерка за віком, яка отримує пенсійне забезпечення близьке до мінімального, відсутність обставин, які обтяжують відповідальність, апеляційний суд приходить до висновку про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, що буде достатнім для досягнення мети адміністративної відповідальності - виховного впливу, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України та недопущення подібної поведінки надалі.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні Ісмаїлов проти Росії від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ , при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року скасувати, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі закрити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2020 року, - скасувати.
На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, оголосити ОСОБА_1 усне зауваження, а провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко