Провадження № 11-кп/803/3624/20 Справа № 184/1903/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
16 грудня 2020 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженої ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_7 на ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рудний, Кустанайська область, Республіка Казахстан, громадянки України, не заміжня, до засудження не працювала, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:
14.04.1997 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 94 КК України до 11 років позбавлення волі;
14.03.2011 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 185 ч. З КК України до 03 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена з іспитовим строком на 02 роки;
21.01.2014 року Апеляційним судом Полтавської області за ст. 122 ч. 1 КК України до 01 року позбавлення волі;
21.01.2015 року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 185 ч. 1 КК України до 02 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена з іспитовим строком на 01 рік;
17.10.2018року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 185 ч. 1 КК України до штрафу 850 гривень;
01.04.2019року Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 185 ч. 2 КК України до 01 року обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена з іспитовим строком на 01 рік,-
засуджену:
-21.01.2020 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ст. 185 ч. 2 КК України до 01 року обмеження волі. Відповідно до ст. 71 КК України приєднано частково невідбуте покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 01.04.2019 року, остаточний строк - 01 рік 02 місяця обмеження волі,
про відмову в задоволенні подання начальника Державної установи “Покровський виправний центр (№79)” щодо застосування до засудженої ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України,-
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи “Покровський виправний центр (№79)” щодо застосування до засудженої ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що ОСОБА_7 була засуджена за вчинення корисливих злочинів, які були вчиненні під час іспитового строку, що вказує на те, що вона не довела своє виправлення, не змогла стати на шлях виправлення, не досягла такого стану, за якого від даної особи не доводиться очікувати вчинення в майбутньому нових кримінальних правопорушень, та неодноразове звільнення її від відбування реального покарання з іспитовим строком не сприяло її виправленню, ОСОБА_7 не розкаялась у вчинених злочинах та продовжила вчиняти корисливі злочини, що вказує на її небажання ставати на шлях виправлення та змінювати умови свого життя та недопущення в майбутньому вчинення нових кримінальних правопорушень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджена просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та застосувати до неї положення ст. 81 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що згідно наданої характеристики ОСОБА_7 має високу норму виробітку, що свідчить про сумлінне ставлення до праці, за 7 місяців відбування покарання має 1 заохочення, виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, бере участь в самодіяльних організаціях, проявляє корисну активність в організації їх роботи, входить до складу ради колективу засуджених відділення, що показує і доводить її сумлінну поведінку, щире каяття та переосмислення життя у суспільстві та життєвих принципів. Крім того, засуджена зазначає, що посилання на те, що вона неодноразово була засуджена, та, що вона вчинила злочин в період іспитового строку є недоцільним. Разом з тим, згідно щоденника засудженої адміністрацією установи зроблено висновок, що засуджена «довела своє виправлення».
Позиції учасників судового провадження.
Засуджена в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною, а ухвалу суду законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін, а скаргу без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга засудженої не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
За змістом ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення засуджених від відбування покарання після фактичного відбуття певної частини строку покарання є правом, а не обов'язком суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_7 повно та об'єктивно врахував дані щодо особи засудженої, її поведінку за весь час відбуття покарання, її відношення до праці та заходів, які проводяться адміністрацією з метою виховного впливу на засуджених та дійшов правильного висновку про відсутність переконливих доказів, які б у своїй сукупності свідчили про доведеність виправлення засудженої та відсутність передбачених законом підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 відбуває покарання за вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області 21.01.2020 року за ч. 2 ст. 185 КК України до 01 року обмеження волі. Відповідно до ст. 71 КК України приєднано частково невідбуте покарання за вироком Комсомольського міського суду Полтавської області від 01.04.2019 року, остаточний строк - 01 рік 02 місяця обмеження волі.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи характеристики, засуджена ОСОБА_7 до Державної установи «Покровського виправного центру (№79)» прибула 14.03.2020 року, та по прибуттю до установи була працевлаштована до виробничої необхідності майстерні установи швачкою, з виробничої необхідності була переведена до кравецького цеху виробничої майстерні, закрійником. За період відбуття покарання в установі ПВЦ-79 характеризується позитивно, має одне заохочення, стягнень не мала, має високу норму виробітку за останні 8 місяців. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, бере участь у роботі самодіяльних організацій, проявляє корисну активність в організації їх роботи, входить до складу ради колективу засуджених відділення.
Згідно довідки про проведену соціально - виховну роботу із засудженою ОСОБА_7 встановлено, що 31.07.2020 року з засудженою було проведено позачергову оцінку ступеню виправлення засудженої та зроблено висновок, що засуджена «стає на шлях виправлення; із середнім балом “задовільно”, 01.10.2020 року з засудженою було проведено позачергову оцінку ступеню виправлення засудженої та зроблено висновок, що засуджена «довела своє виправлення» із середнім балом «добре».
Крім того, апеляційним судом враховано, що засуджена ОСОБА_7 неодноразово судима, а саме була засуджена за вчинення корисливих злочинів, які були вчиненні під час іспитового строку, що вказує на те, що вона не довела своє виправлення.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги засудженої про те, що суд не в повній мірі врахував обставини провадження являються безпідставними, оскільки судом досліджені всі обставини, які мали значення для прийняття по провадженню законного та обґрунтованого рішення.
Відповідно до ч. 6 КВК України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Апеляційний суд, виходячи з положень ст. 81 КК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м”яким" від 26 квітня 2002 року № 2, проаналізувавши дані щодо ставлення засудженої до вчиненого нею злочину, щодо праці, додержання ним вимог режиму, дані про її особу за весь період перебування в установах відбування покарань, оцінюючи у сукупності з даними щодо обставин скоєного злочину та строку реального відбуття призначеного покарання, приходить до висновку, що засуджена ОСОБА_7 за весь період відбування покарання не довела свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.
Також враховується, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
З огляду на вищевикладене доводи засудженої не спростовують висновки суду першої інстанції щодо безпідставності поданого подання, а також не свідчать про доведення засудженою свого виправлення та про наявність підстав для його звільнення від відбування покарання умовно-достроково, а тому ці доводи апеляційний суд розцінює як непереконливі, у зв'язку з чим вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 листопада 2020 року, якою відмовлено в задоволенні подання начальника Державної установи “Покровський виправний центр (№79)” щодо застосування до засудженої ОСОБА_7 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4