справа № 488/890/20
провадження № 1-кп/488/371/20
18.12.2020 року
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 , потерпілої - неповнолітньої ОСОБА_4 , законного представника неповнолітньої потерпілої - ОСОБА_5 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 , розглянувши в судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням,-
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волгодонськ, Ростовської області, Російської Федерації, громадянин України, з середньо- спеціальною освітою, працює без оформлення трудових відносин - надає будівельні послуги за вільним наймом,не одружений, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,-
за ч.1 ст. 286 КК України,
ОСОБА_7 12.11.2019 близько 17.00 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ 2112», р/н НОМЕР_1 , рухався у темний час доби, проїзною частиною пр. Богоявленського у напрямку до вул. Космонавта Волкова у м. Миколаєві.
Рухаючись у обраному напрямку при описаних вище умовах, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 та дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), розташованого в районі будинку №298 по пр. Богоявленському у м. Миколаєві, водій ОСОБА_7 у порушення вимог п.п.2.3 «б», 12.3, 12.4, 18.1, 19.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змінам, не звернув уваги на те, що в цей час проїзну частину зазначеної автодороги зліва на право перетинала пішохід ОСОБА_4 , будучи засліпленим світлом фар зустрічного транспортного засобу, не вжив заходів до своєчасного зменшення швидкості свого транспортного засобу, аж до повної його зупинки, хоча об'єктивно міг і зобов'язаний був це зробити, в результаті чого допустив наїзд на вказаного пішохода.
В результаті ДТП пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, перелому межмищелкового підвищення правої великогомілкової кістки, гемартрозу правого колінного суглобу, забою м'яких тканин лівої кінцівки, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Обвинувачений ОСОБА_7 вину визнав повністю, у вчиненому розкаявся, в судовому засіданні обвинувачений не заперечував фактичні обставини справи, як вони викладені в обвинувальному акті. Обставин порушення ним правил безпеки дорожнього руху, внаслідок яких сталася ДТП, що спричинило заподіяння потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я не оспорював. Суду також показав, що причиною ДТП слугувало те, що рухаючись у згаданий час по дорозі, його засліпив секунд на 10 зустрічний транспортний засіб, внаслідок чого він не побачив пішохода.
Показання обвинуваченого, дані під час судового розгляду про обставини вчинення ним вищезазначеного злочину з визнанням у повному обсязі своєї винуватості у висунутому обвинуваченні, з точки зору належності та допустимості, суд вважає достовірними та об'єктивними, оскільки вони є логічними, детальними, послідовними та достатніми в сукупності з іншими зібраними доказами з точки зору взаємозв'язку, для прийняття відповідного процесуального рішення.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_8 вважає, що потерпілою не представлено доказів в обгрунтування заподіяної матеріальної і моральної шкоди. Заявлена сума моральної шкоди явно завищена та не відповідає принципу розумності, виваженості і справедливості. Вважає, що розмір стягнення моральної шкоди з обвинуваченого має бути зменшений з урахуванням його майнового становища, оскільки на його утриманні перебуває бабуся; витрати за послуги адвоката не обгрунтовані в частині представництва клієнта у судових засіданнях - від 02.04., 23.04 та 24.06.2020 року, оскільки дані судові засідання не відбулись та були відкладені, у тому числі за заявою представника потерпілого.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 суду показала, що у згаданий день та час вони зупинилися з подругою біля пішохідного переходу, перед ними зупинилась маршрутка, вони почали переходити дорогу, першою пішла подруга. Надалі з правого боку по ходу її руху її засліпив фарами автомобіль та збив. Близько тижня вона перебувала у лікарні, школу не відвідувала три місяці, її успішність погіршилась. Внаслідок травми у неї була пошкоджена зв'язка на коліні, до цих пір вона відчуває біль та дискомфорт, не може бігати та стрибати, кататися на велосипеді.
Законний представник потерпілої ОСОБА_5 підтримала поданий нею цивільний позов та показала, що після пригоди дитина була півтора місяці у гіпсі, спочатку відвідувала школу на костилях, надалі близько 2-х місяців - з палочкою. Коли дитині виповниться 16 років, буде потрібна операція. Внаслідок пригоди дитина випробувала біль та моральні страждання. В обласній дитячій лікарні м.Миколаєва її направили на консультацію в лікарню в м.Херсон, оскільки потрібних операцій в м.Миколаєві не роблять. Лікар в Херсоні повідомив, що кожні 2-3 місяці потрібно робити томографічне дослідження, щоб слідкувати за станом травми у колінному суглобі. Обвинувачений надав 850 грн. на знімок, потім 100 грн. - на день народження дитини і ще 500 грн. пізніше. Інших грошових коштів не надавав. Вона наполягає на позбавленні обвинуваченого прав керування транспортними засобами, вважає, що позбавляти волі обвинуваченого не потрібно.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, частково погодився лише із цивільним позовом потерпілої, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, а у суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, за згодою учасників судового розгляду, суд розглянув справу щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу, відомостей про судові витрати та заходи забезпечення кримінального провадження, а також докази в обгрунтування цивільного позову, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі. Судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку ті обставини, які не досліджувалися судом першої інстанції.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за своєю формою вини є виключно необережним, і в даному випадку необережність та легковажність водія ОСОБА_7 щодо невжиття заходів для зменшення швидкості, а в разі засліплення, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів - щодо зупинки транспортного засобу, потягла за собою суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення пішоходу ОСОБА_5 середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоров'я.
Враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд враховує повне визнання вини, щире каяття у скоєному, часткове відшкодування шкоди потерпілій.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого - відсутні.
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, необережну форму вини обвинуваченого та дані щодо його особи - раніше не судимого, який посередньо характеризується за місцем проживання.
З урахуванням вищевикладених обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого та характеризують особу винного, а також враховуючи психічне ставлення обвинуваченого до скоєного, які в своїй сукупності істотно знижують фактичну ступінь тяжкості злочину, ступінь небезпечності винної особи для суспільства та для досягнення цілей покарання суд вважає, що застосування до обвинуваченого покарання у вигляді штрафу буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення.
При визначенні розміру штрафу суд враховує положення ч.1 ст. 5 КК України, відповідно до яких закон про кримінальну відповідальність, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності.
Виходячи з наведених положень, враховуючи, що санкцією ч.1 ст. 286 КК України в редакції, діючої на час вчинення ОСОБА_7 злочину, передбачалось покарання у виді штрафу від 200 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з 1 липня 2020 року, після внесення змін Законом № 2617-УЇЇЇ від 22.11.2018 - від трьох тисяч до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд застосовує положення ч.1 ст. 286 КК України в редакції, чинній на час вчинення кримінального правопорушення, санкцією якої також було передбачено можливість призначення або не призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк до трьох років.
Розглядаючи питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення обвинуваченого права керування транспортними засобами, суд приходить до наступних висновків:
суд бере до уваги позицію потерпілої сторони, яка наполягала позбавити обвинуваченого прав, позицію прокурора - який вважав за необхідне не застосовувати до обвинуваченого додаткове покарання; також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 повністю визнав свою провину за ч. 1 ст. 286 КК України, від слідства не переховувався, активно сприяв органам слідства у розкритті злочину, намагався порозумітися з потерпілою, надав їй першу допомогу, одразу ж відвіз до лікарні, частково відшкодував шкоду потерпілій та мав намір подальшого відшкодування шкоди потерпілій.
Суб'єктивна сторона цього злочину визначається складністю об'єктивної сторони, яка характеризується діянням, наслідками та причинним зв'язком між ними. У зв'язку з цим судом приймається до уваги психічне ставлення обвинуваченого як до факту порушення правил безпеки дорожнього руху, так і до наслідків цього порушення, яке за своєю формою вини є виключно необережним
Суд також враховує те, що обвинувачений має право керування транспортними засобами; хоча без оформлення трудових відносин, останній працює - надає будівельні послуги за вільним наймом, в своїй праці використовує автомобіль, чим заробляє кошти на забезпечення свого та своєї сім'ї добробуту, дана робота є джерелом його доходу, засобом для існування, створення заощаджень.
Застосування до обвинуваченого додаткового покарання позбавить його можливості отримувати заробіток, у тому числі задля відшкодування шкоди потерпілій стороні.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про відсутність необхідності застосування до обвинуваченого додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.1 ст.286 КК України (в редакції Закону, який дів до 01.07.2020 року) - позбавлення права керувати транспортними засобами.
З приводу цивільного позову потерпілої суд приходить до наступних висновків:
позивачем (законним представником потерпілої - ОСОБА_5 ) заявлено цивільний позов, в якому потерпіла просить стягнути з обвинуваченого заподіяну матеріальну шкоду у сумі 850 грн., яка складається з вартості томографічного дослідження колінного суглобу, проведеного відповідно до копій квітанції ПП “Медичний центр Арт” 23.04.2020 року, моральну шкоду у сумі 50 000 грн., яку потерпіла обґрунтувала завданням їй моральних страждань внаслідок скоєння відносно неї злочину та витрати на правову допомогу у сумі 5 000 грн..
В обгрунтування цивільного позову ОСОБА_5 надано виписку з медичної картки стаціонарного хворого, описання лікарем проведених томографічних досліджень від 15.11.2019, 24.12.2019 та 12.03.2020 року; квитанція ПП “Медичний центр АРТ” на суму 850 грн. від 23.04.2020 року, характеристика зі школи, надана ОСОБА_4 , відповідно до якої дівчина має навчальні досягненя переважно середнього рівня, бере активну участь у житті класу та школи, порушень дисципліни не має. В характеристиці також відмічено, що після ДТП, в яку потрапила дитина у жовтні 2019 року, остання була відсутня на навчальних заняттях до 27 грудня. В наслідок травмування учениця була звільнена від уроків фізкультури; пропуски навчальних занять вплинули на результати навчальних досягнень; також судом досліджено висновок судово-медичної експертизи №323 від 23.03.2020 року, відповідно до якого у неповнолітньої ОСОБА_4 мають місце тілесні ушкодження у вигляді саден обличчя, перелому межмищелкового підвищення правої великогомілкової кістки, гемартрозу правого колінного суглобу, забою м'яких тканин лівої кінцівки, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я та могли утворитися від дії тупих твердих предметів в умовах ДТП (зіткнення автомобіля з пішоходом), незадовго до звернення у лікарню, а саме - 12.11.2019 року.
Згідно ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Незважаючи на те, що в обгрунтування проведеного 23.04.2020 року томографічного дослідження, позивачкою не надано його письмового описання лікарем-рентгенологом, однак, враховуючи неодноразове проведення таких досліджень потерпілій, що підтверджено письмовими описаннями лікаря від 15.11.2019, 24.12.2019 та 12.03.2020 року, чеки за проведення яких мати потерпілої не зберігла, у суду не викликає сумніву той факт, що згадані витрати у сумі 850 грн., враховуючи відмітку на квітанції щодо лікувальної установи - ПП “Медичний центр АРТ”, адреса цього центру - м.Миколаїв, вул.Космонавтів, 43, що викладена інформація є ідентичною з інформацією, яка міститься в інших описаннях лікаря за проведеними аналогічними дослідженнями, пов'язані із фактом скоєння відносно потерпілої злочину, тому є обгрунтованими.
Частина 3 ст. 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зі змінами внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 у пункті 9 Постанови, орієнтує суди, що розмір відшкодування моральної шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, психічних та інших), яких зазнав позивач, характер немайнових витрат, їх тривалість, можливість відновлення тощо та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого.
Пунктом 3 зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми та при настанні інших негативних наслідків.
Вирішуючи питання щодо відшкодування моральної шкоди потерпілій (законному представнику потерпілої - ОСОБА_5 ), суд приходить до висновку, що внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_4 спричинено моральну шкоду, так як мало місце ушкодження її здоров'я, що потягло за собою тривале лікування, на певний час було змінено звичайний уклад її життя, що потребувало докладання додаткових зусиль для його нормалізації, внаслідок чого вона випробувала певні моральні страждання: негативні емоції та переживання з приводу наїзду, стрес, болі, тощо.
Суд вважає обгрунтованими доводи законного представника потерпілої щодо відчуття фізичного болю та перебування дитини у стані стресу, оскільки такі явища є природними наслідками дорожньої-транспортної пригоди і зазвичай самі по собі викликають певні моральні страждання.
Враховуючи вік потерпілої ОСОБА_4 на час пригоди (14 років), характер пошкоджень внаслідок ДТП, у суду не викликає сумнів показання останньої щодо відчуття і на даний час болю та дискомфорту, не можливості здійснення повноцінного життя дитиною - бігати, стрибати та кататися на велосипеді.
Разом із тим, суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження доводи законного представника потерпілої в обгрунтування розміру відшкодування моральної шкоди щодо необхідності оперативного лікування дитини після досягнення 16 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.
У даному випадку суд не може брати до уваги матеріальне становище обвинуваченого та інші обставини, на які послалася його захисник, як на підстави для зменшення заявленого розміру моральної шкоди.
Доводи захисника в цій частині суд вважає необгрунтованими.
Така правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 463/4619/18.
Отже, задля необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів сторін, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість вимог потерпілої в частині відшкодування моральної шкоди та розмір її компенсації визначає в 30 000 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 118 КПК України - процесуальні витрати складаються із витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч.2 ст. 120 КПК України, витрати на правову допомогу несе в тому числі цивільний відповідач.
Відповідно до ч.1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до вимог діючого законодавства єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, має бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт. За таким же принципом визначається розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги. (п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України)
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК).
Приймаючи до уваги, що судові засідання по даному кримінальному провадженню не відбулись та були відкладені, а учасники процесу до суду не прибули, бо були завчасно повідомлені секретарем судового засідання про вказані обставини: 23.04.2020 року - відкладено за заявою представника потерпілої адвоката Березюк (а.с.17) та 24.06.2020 року - через перебування судді у відпустці (а.с.20), та враховуючи клопотання сторони захисту з цього приводу щодо неспівмірності витрат адвоката, суд вважає, що фактично у зазначені дні адвокатом ОСОБА_9 не було надано послуг в сфері права потерпілій, а зворотнього представником суду не доведено, тому вважає за необхідне зменшити витрати на оплату правничої допомоги в частині представництва інтересів клієнта у судових засіданнях на загальну суму 833 грн., беручи до уваги пояснення представника потерпілої адвоката ОСОБА_6 , суд розрахував таким чином (2 500 грн : на 6 судових засідань = 417 грн.) - вартість представництва клієнта у одному судовому засіданні.
В іншій частині цивільний позов позивачем (законним представником потерпілої - ОСОБА_5 ) щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 витрат на правову допомогу у сумі 4 167 грн. підлягає задоволенню, оскільки на підтвердження витрат потерпілою суду надані належні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, а саме: договір про надання правничої допомоги №16/20 від 02.04.2020 року, акт виконаних робіт від 20.10.2020 року, яким підтверджено оплату потерпілою послуг адвоката.
Вартість судових експертиз на загальну суму 4 146,56 грн. слід стягнути з обвинуваченого.
Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_7 визнати винним за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3 400 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами (в редакції закону, що діяв на момент вчинення кримінального правопорушення).
Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок скоєння злочину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь законного представника потерпілої ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на відшкодування моральної шкоди - 30 000 грн., на відшкодування матеріальної шкоди - 850 грн., витрати на правову допомогу - 4 167 грн., на користь держави судові витрати у сумі 4 146,56 грн. за проведення судових експертиз, у іншій частині позову ОСОБА_5 - відмовити за необгрунтованістю..
Речовий доказ по справі - автомобіль марки «ВАЗ 2112», р/н НОМЕР_1 , переданий ОСОБА_7 , залишити останньому, як власнику.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Корабельний районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з особливостями, передбаченими ч. 1, ч. 2 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1