22.12.2020
Справа № 642/6756/20
Провадження № 2/642/1871/20
22 грудня 2020 року суддя Ленінського районного суду міста Харкова Грінчук О.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,
Адвокат Кулабухов О.В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд здійснити виділ 50/100 частки квартири, яка перебуває в спільній частковій власності з відповідачем, за адресою АДРЕСА_1 , в натурі в окремий об'єкт; ОСОБА_3 виконати ремонтно будівельні роботи, які повинні передувати або виконуватись одночасно з роботами по переобладнанню та переплануванню приміщень; припинити право спільної часткової власності позивача та відповідача на комунальну квартиру АДРЕСА_2 та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.
Дослідивши позовну заяву з додатками, вважаю, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.
Положеннями п.4 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Однак, позивач, вказуючи в прохальній частині варіант виділу їй в натурі 50/100 частки квартири в окремий об'єкт, не зазначає варіант виділу в такому випадку для відповідача, а також не заявляє вимогу про визнання за нею права власності на виділений об'єкт, хоча іменує позовну заяву як визнання права власності.
Крім того, всупереч положенням п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України, позивач не зазначає ціну позову, враховуючи, що дана позовна вимога є майновою.
Документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), висновок про вартість майна є його невід'ємною частиною, строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пп. 1,2 п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2014р. № 358 «Про проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства» установлено, що оціночною вартістю для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства (в тому числі і платежу у вигляді судового збору), є ринкова вартість, розрахована відповідно до національних стандартів та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна і майнових прав; інформація із звіту про оцінку майна, звіту про експертну грошову оцінку земельних ділянок, що складений для цілей оподаткування, вноситься безперешкодно та безоплатно до Єдиної бази даних звітів про оцінку. Зазначена інформація складається за встановленою Фондом державного майна формою та є додатком до звіту. Підтвердженням такої вартості слугує звіт про оцінку майна, строк дії якого становить не більше шести місяців з дати оцінки.
Проте, позивач не надає суду звіту про оцінку майна, дійсного на день звернення до суду з позовом, натомість, посилається на звіт про оцінку майна, зазначений в копії Договору дарування від 15.04.2020, який виконаний станом на 25.03.2020, тобто поза шестимісячним строком до звернення до суду.
Звертаю увагу позивача, що згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивачем надано до суду квитанцію про сплату судового збору у сумі 4570,00 грн., однак, дійсна ціна позову станом на день подачі позову до суду не підтверджена належними документами, відтак відсутні підстави вважати правильність сплати судового збору.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч.3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позивачем додано до позову квитанцію про сплату судового збору за майнову вимогу, однак, заявляючи також вимогу про зобов'язання відповідача виконати ремонтно будівельні роботи, яка є окремою немайновою вимогою, не надає квитанцію про сплату судового збору за неї.
Згідно до ст. 4 ч.2 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 840,80 грн.
Таким чином, позивачу необхідно надати до суду оригінал квитанції про сплату позивачем судового збору у розмірі 840,80 грн.
Окрім цього, спільна часткова власність це власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності (ст. 356 ЦК України). Спільною частковою власністю має вважатися власність двох чи більше співвласників, частка кожного з яких у праві власності є завідомо визначеною в конкретній величині. Отже, праву спільної часткової власності притаманні такі риси як множинність її суб'єктів (співвласників) та єдність її об'єкта.
Всупереч ч.5 ст. 177 ЦПК України, позивач, заявляючи відповідачем ОСОБА_3 , так як він, згідно позову, володіє 50/100 часткою спірної квартири, не надає суду документу, який би підтвердив його право власності та належність відповідача у даній справі.
Вказані недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі і підлягають усуненню.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду, враховуючи наявність підстав звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 177 цього Кодексу, протягом п'яти з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, позовну заяву потрібно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали до встановленої дати, вказані недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, ЦПК України, суддя,-
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - залишити без руху та надати позивачу 5-денний термін з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу, що невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк є підставою вважати позовну заяву неподаною та такою, що підлягає поверненню позивачеві.
Ухвала підлягає оскарженню лише в частині сплати судового збору до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її оголошення, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя