Справа № 953/16273/20
н/п 2/953/3105/20
18 грудня 2020 року Київський районний суд м.Харкова
у складі головуючого судді Колесник С,А..,
за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові цивільну справу №953/16273/20 в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (місце знаходження: 61057, м.Харків, вул..пушкінська, 5, код ЄДРПОУ 00167606) про стягнення заборгованості по заробітній платі, -
07.10.2020 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ДП «ПБПВП «Південдіпрошахт», відповідно до якого просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в сумі 39 579,36 грн.
Обгрунтвоуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 посилається на те, що відповідно до наказу №170-к від 03.09.1987 її було прийнято на роботу на посаду інженера відділу технологій поверхні та обладнання Інституту «Південдіпрошахт».
Наказом №пр-161к від 30.10.2000 позивача було переведено на посаду провідного інженера підприємства, де вона працювала і до звільнення.
З лютого 2017 року у підприємства виникла заборгованість перед працівниками по виплаті заробітної плати, у звязкуз чим 06.12.2017 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01.03.2018 по 01.11.2019.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 24.12.2019 стягнуто з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітій платі в сумі 78 337, 00 грн.
Апеляційну скаргу відповідача на вказане судове рішення було повернуто.
При цьому, у підприємства також мається заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 01.01.2017 по 01.03.2018 в сумі 39 579,36 грн., яку не було враховано при подачі позову до суду у 2019 році.
Як вказує позивач, її було звільнено з підприємства за власним бажанням у звязку з виходом на пенсію, однак в порушення вимог законодавства відповідачем не було проведено остаточного розрахунку по виплаті заборгованості по заробітній платі при звільнення, а також не було надано довідки про нараховані суми, належні працівникові при звільненні.
На підставі викладеного позивач звернулась до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.
Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 12.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 09.11.2020 задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів, витребувано з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» відомості про наявність чи відсутність заборгованості по виплаті заробітної плати у Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» перед ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 січня 2017 року по 01 березня 2018 року.
Копію ухвали було направлено відповідачу за місцем знаходження, однак витребувані докази суду надано не було.
Позивач у судове засідання не з'явилась, до суду 09.11.2020 подала заяву про проведення розгляду справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує та просить задовольнити. Зазначила, що у разі повторної неявки відповідача незаперечує проти заочного розгляду справи (а.с.33).
Представник відповідача у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки-повідомлення про виклик у судове засідання разом із копією ухвали про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданих до неї документів за місцем знаходження (а.с. 38, 39, 40).
Частиною 1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч.3 ст.131 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до ухвали суду від 18.12.2020, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлявся про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗПП України).
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
На підставі Наказу №170-к від 03.09.1987 ОСОБА_1 було прийнято на роботу до інституту «ПІВДЕНДІПРОШАХТ» на посаду інженера, що підтверджується записом із трудової книжки (а.с.6).
На підставі Наказу №161-к від 30.10.2000 ОСОБА_1 було переведено на посаду провідного інженера, що підтверджується записом із трудової книжки (а.с.7).
Згідно наказу Міністерства вугільної промисловості України №534 від 20.12.2010 ВАТ «Південдіпрошахт» перетворено в Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «ПІВДЕНДІПРОШАХТ».
На підставі Наказу №32к від 08.01.2020 ОСОБА_1 звільнена із займаної посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію на підставі ст.38 КЗпП України, що підтверджується записом із трудової книжки (а.с.7).
06.12.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м.Харкова з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 78337 грн. 00 коп. за період з з 01 березня 2018 року по 01 листопада 2019 року.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 24.12.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено, стягнуто з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 78 337 грн. 00 коп. (а.с.17-20)
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05.02.2020 апеляційну скаргу Державного підприємства «Проектування підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» на рішення Київського районного суду міста Харкова від 24 грудня 2019 року у складі судді Якуші Н.В. по справі № 953/24219/19 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» про стягнення заборгованості по заробітній платі повернуто ДП «Проектування підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (а.с.21-22).
З наданих суду розрахункових листків ОСОБА_1 вбачається, що борг за підприємством на кінець лютого 2018 року становив 39 579,36 грн. (а.с.16).
Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).
Відповідно до ст. 115 КЗпП заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01.07.1949 року № 95, ратифікованої Україною 04.08.1961 року, ця Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.
Згідно ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Отже, держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи диспозитивність цивільного судочинства, та надані позивачем розрахунки заборгованості із заробітної плати, суд приходить до висновку, що розмір заборгованість із заробітної плати - 14 646 грн. 77 коп. є обгрунтованою, та підстав не довіряти розрахункам у суду не має.
Частиною першою статті 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відсутність коштів у роботодавця не може слугувати поважною причиною невиплати працівникові всіх належних йому сум.
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.
Таким чином, належними, допустимими та достатніми доказами були підтверджені доводи позивача щодо заборгованості із заробітної плати.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Таким чином, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті на їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст..141 ЦПК України.
Враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а позовні вимоги задоволені, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.. 43, 129 Конституції України, ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст. 47, 97, 116 КЗпП України, ст..1, 21, 24 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про судовий збір», суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, місце знаходження: 61057, м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 5) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2017 року по 01 березня 2018 року в розмірі 39 579 (тридцять дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят девять) гривень 36 копійок.
Стягнути з Державного підприємства «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт» (код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, б.5) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106, код отримувача ( код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
При цьому, відповідно до Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2020.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості «Південдіпрошахт», код ЄДРПОУ 00167606, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.. Пушкінська, буд.5.
Повне судове рішення складено 18.12.2020.
Суддя Колесник С.А.