Справа № 464/5189/20
пр.№ 2/464/1466/20
(заочне)
10.12.2020 року
Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого-судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судових засідань Чуби Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,
позивач ОСОБА_1 18.09.2020 р. звернувся в суд із позовом, в якому просить визнати відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі, окрім нього, зареєстрований його брат ОСОБА_2 , який із 2005 року добровільно перестав проживати у спірній квартирі. Відповідач з цього часу проживає за межами України, його речей у квартирі немає, перешкод у користуванні квартирою йому ніхто не чинив. У зв'язку з тим, що відповідач зареєстрований в квартирі, але в такій не проживає понад один рік, не сплачує житлово-комунальні послуги, у відповідності до ст. 405 ЦК України, просить визнати його таким, що втратив право користування квартирою.
Ухвалою від 07.10.2020 р. позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач у судове засідання не з'явився, 10.12.2020 р. звернувся в суд із заявою про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує, просить такий задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.
Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим 24.12.2004 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сиротяком Ю.Р., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №6374196, договором дарування 1/2 частини квартири, посвідченим 05.04.2001 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Куйбідою-Кришкевич Х.В. та відповідним витягом про державну реєстрацію прав №29708599 (а.с.5, 6, 7,8).
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім'ї та реєстрацію №00000000553 від 15.09.2020 р., виданою ОСББ «Угорська 21», у квартирі АДРЕСА_1 , окрім позивача ОСОБА_1 , зареєстрований ОСОБА_2 (брат) (а.с.9). Факт реєстрації відповідача за вищевказаною адресою також підтверджується відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України у Львівській області від 25.09.2020 р., якій надійшли на адресу суду 07.10.2020 р. (а.с.13).
Статтями 316, 317, 319, 391 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, яке він здійснює на власний розсуд. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику майна право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ст. 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Їх право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно яким ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом (ст. 9 ЖК Української РСР).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.
Питання втрати членом сім'ї власника права користування житлом вирішується на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України. Так, даною нормою закону передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Як вбачається з акту ОСББ «Угорська 21» від 15.09.2020 р., зі слів сусідів, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований, однак не проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 2005 року (а.с.10).
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі понад встановлений законом строк збереження права користування житлом, поважних причин непроживання чи перешкод йому у користуванні таким, суду не надано, а відтак, суд приходить до висновку про визнання відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Питання щодо судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 76, 81, 258, 259, 263-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 грн. 80 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Суддя Д.Ю. Теслюк