П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2841/19
Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року по справі № 400/2841/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" до Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області, Головного управління ДПС у Миколаївській області про стягнення узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень - грудень 2014 року в сумі 12 486 840,12 грн та пені в сумі 22 366 582,89 грн, -
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 13.12.2019 задовольнив позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 1), Управління Державної казначейської служби України у Вітовському районі Миколаївської області про стягнення узгодженої суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень - грудень 2014 року в сумі 12 486 840,12 грн. та пені в сумі 22 366 582,89 грн.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.04.2020 № 400/2841/19 вищезазначене рішення змінив .
Миколаївський окружний адміністративний суд на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду видав виконавчі листи.
07.10.2020 до суду першої інстанції від відповідача надійшла заява про визнання виконавчого листа від 14.09.200 щодо стягнення з державного бюджету узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень, листопад та грудень 2014 року в сумі 12 486 840,12 грн таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування своєї заяви, відповідач зазначив, що станом на 30.09.2020 залишок бюджетної заборгованості за звітний період, зазначений у рішенні суду, становить 0 гривень основної заборгованості.
Позивач заперечував проти задоволення вищезазначеної заяви відповідача, оскільки відсутні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Миколаївський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 жовтня 2020 року відмовив у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулась з апеляційною скаргою, в якій просило її скасувати.
Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що залишок бюджетної заборгованості за звітний період, указаний у рішенні суду становить на 30.09.2020 - 0 гривень основної заборгованості.
Вказане, на думку апелянта, є підставою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на заяву Головного управління ДПС у Миколаївській області та додані до неї матеріали, вбачається, що Головне управління ДПС у Миколаївській області звернулась посилається на обставини та факти, які виникли та були відомі йому ще до початку розгляду справи по суті, відтак відповідач фактично намагається заперечити позовні вимоги позивача на стадії виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, зазначене не може бути підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 2 статті 374 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
З огляду на викладене убачається, що заявник, звернувшись до суду із заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, вважав, що обов'язок боржника відсутній повністю у зв'язку із добровільним виконанням боржником зобов'язань.
Разом з тим, із таким твердженням погодитись не можна.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, обов'язок щодо виплатити позивачу заборгованості Державного бюджету України з податку на додану вартість в сумі 12 486 840,12 грн. та пені, яка нарахована на суму заборгованості бюджету, в сумі 13 156 062,3 грн виник на підставі рішення суду, що набрало законної сили 07.04.2020.
Натомість, відповідач у заяві посилається на обставини та факти, які виникли значно раніше, ніж набрало законної сили рішення суду, та про які останньому було відомо до початку розгляду, але відповідач під час судового розгляду справи жодної із заяв по суті існуючих обставини, на які він посилається у заяві не зазначив.
Також, як вбачається із матеріалів справи та заперечень позивача - докази, що наведені у додатках до заяви, не надавались відповідачем під час розгляду справи по суті у судах першої та апеляційної інстанції, отже зазначені докази не можуть братися судом до уваги на стадії виконання судового рішення.
Зобов'язання щодо виплати пені, яка нарахована на суму заборгованості бюджету, є додатковим зобов'язанням, а основним зобов'язанням у даному випадку є зобов'язання щодо виплати бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.
Також відповідач був повідомлений Головним управлінням Державної казначейської служби України в Миколаївській області про надходження від ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" заяви про виконання судового рішення та виконавчого листа від 07.05.2020 щодо стягнення пені, яка нарахована на суму заборгованості бюджету, в розмірі 13 156 062,3 грн. (а.с.198, т.2). Рішення суду в частині стягнення пені було виконано Державною казначейською службою України.
Отже, звертаючись до суду із даною заявою заявником не наведено жодної обставини, жодної причини з наданням доказів, передбаченої статтею 374 КАС України, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Також, суд вважає за необхідне вказати на те, що Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі “Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії” зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
У пункті 33 рішення у справі Khristov v. Ukraine Арр. № 24465/04 Європейський Суд з прав людини зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania), заява N 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі «Желтяков проти України», заява № 4994/04, пункт 42).
Отже, доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року по справі № 400/2841/19 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.