П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
17 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5580/20
Категорія: 108010000
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
Місце ухвалення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А. І.
- Ступакової І. Г.
при секретарі - Черкасовій Є. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування постанов,-
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області у якому просить визнати протиправними та скасувати постанови Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області про застосування адміністративно - господарського штрафу № 206643 від 09.06.2020 року та № 206658 від 09.06.2020 р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.04.2020 року на автодорозі «М-05» працівниками Управління Державної служби з безпеки на транспорті в Одеській області здійснено перевірку вантажних транспортних засобів позивача, за результатами якої складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. 09.06.2020 року, в.о. начальника Управління Державної служби з безпеки на транспорті в Одеській області розглянув справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт за відсутності уповноважених осіб та представників позивача та виніс постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 206658 та № 206643, якими накладено штраф у сумі 17000 грн. по кожній постанові. Не погоджуючись із постановами Управління Державної служби з безпеки на транспорті в Одеській області про накладення адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Державної служби України з безпеки на транспорті в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що рішення суду першої інстанції винесене без повного з'ясування обставин справи, твердження в мотивувальній частині рішення не відповідає обставинам справи, судом не надано в повній мірі оцінки доказів на предмет їх належності, достатності та достовірності, а також не досліджено правильність складання Акту № 1 та визначення відповідної норми статті. Апелянт вважає докази, які подані відповідачем такими, що не є належними та допустимими, оскільки на їх підставі (зокрема довідки) неможливо встановити на яких приладах обліку (вагах) здійснювалось зважування автомобілів, чи пройшли такі прилади обліку повірку, чи мають такі прилади обліку сертифікацію, чи правильно вони встановлені та чи забезпечувалась їх правильна експлуатація, а також неможливо встановити похибку та посадову особу пункту зважування, яка безпосередньо здійснювала зважування. Результати зважування викликають у апелянта сумніви оскільки маса автомобілів з вантажем значно відрізняється від маси вказаної в талонах, а зважування здійснювалось рухового (подільного) вантажу, а в свідоцтві вказано, що найбільша границя зважування вагами становить max: 30000 кг, тоді як в талонах зважування вказано вага транспортних засобів 43910 кг та 43 950 кг.
Також апелянт вказує, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за своїм типом є спеціалізований напівпричіп-спеціалізований Н/П-контейнеровоз-Е та напівпричіп марки KRONE за своїм типом є спеціалізований напівпричіп-спеціалізований Н/П-контейнеровоз-Е, а отже відповідач мав би застосувати нормативи габаритів встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху саме для контейнеровозів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.04.2020 року працівники Управління Укртрансбезпеки в Одеській області провели перевірку транспортного засобу позивача DAF д.н.з. НОМЕР_1 з причепом KOGEL д.н.з. НОМЕР_2 , що належить позивачу та здійснено ваговий контроль вищезазначеного транспортного засобу.
За результатами зважування автомобіля встановлено, що його повна маса становить 43,91 тонн при нормативно допустимій - 40,00 тонн, навантаження на першу вісь 7,15 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на другу вісь 10,16 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на третю вісь 8,88 тон., навантаження на четверту вісь 9,04 тон., навантаження на п'яту вісь 8,68 тон., загальне навантаження на строєну вісь - 26,6 тонн при нормативно допустимій - 22,00 тонн.
Таким чином, під час габаритно-вагового контролю встановлено перевищення навантаження на строєну вісь.
За результатами перевірки співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області 28.04.2020 року складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 224211, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 044350 від 28.04.2020 року, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та видано чек зважування.
Також, 28.04.2020 року працівники Управління Укртрансбезпеки в Одеській області провели перевірку транспортного засобу та DAF 95 XF д.н.з. НОМЕР_3 з причепом KRONE д.н.з. НОМЕР_4 , що належить позивачу та здійснено ваговий контроль вищезазначеного транспортного засобу.
За результатами зважування автомобіля встановлено, що його повна маса становить 43,95 тонн при нормативно допустимій - 40,00 тонн, навантаження на першу вісь 7,02 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на другу вісь 9,34 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на третю вісь 9,43 тон., навантаження на четверту вісь 9,2 тон., навантаження на п'яту вісь 8,96 тон., загальне навантаження на строєну вісь - 27,59 тонн при нормативно допустимій - 22,00 тонн.
Таким чином, під час габаритно-вагового контролю встановлено перевищення навантаження на строєну вісь.
За результатами перевірки співробітниками Управління Укртрансбезпеки в Одеській області 28.04.2020 року складено акт про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 224246, довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0039882 від 28.04.2020 року, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та видано чек зважування.
Управління Укртрансбезпеки у Одеській області направило на адресу позивача повідомлення-запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке відбудеться 09.06.2020 року з 10.00 до 13.00 год.
02.06.2020 року позивач звернувся до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області із клопотанням про відкладення розгляду справи на іншу дату.
У визначений час 09.06.2020 представник позивача на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області не з'явився.
Постановами від 09.06.2020 року в.о. начальника управління Укртрансбезпеки в Одеській області про застосування адміністративно-господарського штрафу № 206643 на позивача накладено штраф у сумі 17000,00 грн. та про застосування адміністративно-господарського штрафу № 206658 на позивача накладено штраф в сумі 17000,00 грн. за правопорушення передбачені абз. 15 ч. 1 ст. 60 закону України «Про автомобільний транспорт» за перевищення транспортними засобами нормативним вагових параметрів.
Вважаючи постанови Управління Укртрансбезпеки в Одеській області протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивача правомірно притягнуто до відповідальності за перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів без необхідного дозволу.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
До основних завдань Укртрансбезпеки віднесено, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353-ХІІ), відповідно до частина 2 статті 29 якого з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється:
- наявність визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Пунктом 16 Порядку №1567 передбачена можливість під час рейдової перевірки здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.20-22 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Тобто, колегія суддів зазначає, що кожне виявлене порушення фіксується у зазначеному акті.
Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 р. «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» (далі - Порядок № 879).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
У розумінні Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (підпункт 3 пункту 2 Порядку № 879).
За змістом пункту 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до п. 20 Порядку №879 за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Згідно з п.21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.
Пунктом 26 Порядку №879 передбачено, що кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.
Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.04.2020 року працівники Управління Укртрансбезпеки в Одеській області провели перевірку транспортного засобу позивача DAF д.н.з. НОМЕР_1 з причепом KOGEL д.н.з. НОМЕР_2 , та транспортного засобу DAF 95 XF д.н.з. НОМЕР_3 з причепом KRONE д.н.з. НОМЕР_4 ,що належить позивачу та здійснено ваговий контроль вищезазначених транспортних засобів.
За результатами вагового контролю - зважування автомобіля DAF д.н.з. НОМЕР_1 з причепом KOGEL д.н.з. НОМЕР_2 встановлено, що його повна маса становить 43,91 тонн при нормативно допустимій - 40,00 тонн, навантаження на першу вісь 7,15 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на другу вісь 10,16 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на третю вісь 8,88 тон., навантаження на четверту вісь 9,04 тон., навантаження на п'яту вісь 8,68 тон., загальне навантаження на строєну вісь - 26,6 тонн при нормативно допустимій - 24,00 тонн.
За результатами вагового контролю зважування автомобіля DAF 95 XF д.н.з. НОМЕР_5 з причепом KRONE д.н.з. НОМЕР_4 встановлено, що його повна маса становить 43,95 тонн при нормативно допустимій - 40,00 тонн, навантаження на першу вісь 7,02 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на другу вісь 9,34 тон (нормативно допустиме 11,00 тон), навантаження на третю вісь 9,43 тон., навантаження на четверту вісь 9,2 тон., навантаження на п'яту вісь 8,96 тон., загальне навантаження на строєну вісь - 27,59 тонн при нормативно допустимій - 24,00 тонн.
За результатами проведення зважування вищезазначених транспортних засобів, посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області складено Акти перевірки від 28.04.2020 року., в яких встановлено порушення позивачем п. 2.4.-1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, якою затверджено Правила дорожнього руху, а саме перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на строєну вісь.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем, за вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", прийнято оскаржувані постанови № 206643 та № 206658 від 09.06.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. по кожній.
Перевіряючи правомірність рішень посадових осіб Укртрансбезпеки, з урахування підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до абз. 15 ч. 1 ст. 60 зазначеного Закону за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, положеннями п.4 Правил №30 встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Отже, матеріалами справи підтверджено перевищення позивачем встановлених законодавством габаритно-вагових норм та відсутність у позивача дозволу чи документу, який би дозволяв рух автомобільними дорогами - транспортними засобами позивача.
Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що докази, які подані відповідачем не є належними та допустимими, оскільки на їх підставі (зокрема довідки) неможливо встановити на яких приладах обліку (вагах) здійснювалось зважування автомобілів, чи пройшли такі прилади обліку повірку, чи мають такі прилади обліку сертифікацію, чи правильно вони встановлені та чи забезпечувалась їх правильна експлуатація, а також неможливо встановити похибку та посадову особу пункту зважування, яка безпосередньо здійснювала зважування.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч.1-4 ст.8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації. Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології, здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, які мають елементи або функції настроювання, повинні мати захист від вільного доступу до зазначених елементів і функцій (включаючи програмне забезпечення) з метою запобігання несанкціонованому втручанню. Законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.
На підтвердження правильності зважування вантажних автомобілів позивача, відповідачем надано до суду копію свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П33874705820 від 22.04.2020 року, яке видане ДП "Київський науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" на прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030Т-АS2-PWIA та чинне до 22.04.2010 року (а.с.164).
Так, колегія суддів зазначає, що пункти 12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов'язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію в ДП "Укрметстандарт" на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника саме у режимі зважування у русі, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю. При цьому, водій, під час проведення зважування транспортного засобу, не позбавлений права отримати для ознайомлення відповідні документи про сертифікацію вагового комплексу і про його періодичну повірку та пересвідчитись у їх відповідності нормам чинного законодавства.
Щодо доводів апелянта, що загальна маса транспортних засобів позивача не перевищувала нормативно допустимої 44 тони, а зважування здійснювалось вагами, які не можна застосовувати для зважування транспортних засобів вагою понад 30 тон., то колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № П33874705820 від 22.04.2020 року містить інформацію про те, що діапазон вимірювання ваг знаходиться в межах: Мах - 30000 кг (найбільша границя зважування ваг), Min - 500 кг. (найменша границя зважування ваг).
Згідно актів № 224211 та №№ 224246 від 28.04.2020 року про перевищення транспортними засобами нормативних габаритних параметрів вбачається, що позивачем допущено перевищення вагових параметрів на строєну вісь (осьові навантаження), а саме, замість допустимих 24,00 тонн навантаження становило 26,6 тонни, та 27,59 тонн, тобто перевищуючи дозволені параметри.
Колегія суддів зазнає, що зважування транспортного засобу відбувалось у русі шляхом заїзду на вагові платформи по осям. Тобто, вантажосприйняття платформи пересувного обладнання для зважування становить 30000 кг для одного колеса осі транспортного засобу. Такі показники при проїзді кожного колеса осі через платформу зчитуються і формують результат навантаження на вісь та загальну повну масу транспортного засобу, які в подальшому складалися відповідачем.
Із чеку зважування від 01.11.2019р. видно, що визначення загальної маси транспортного засобу відбувалось шляхом сумування навантаження на кожне колесо осей транспортного засобу і відповідно показник навантаження на кожне колесо не перевищував верхню межу діапазону зважування таких ваг 30 тон.
Відтак, рух транспортного засобу із перевищенням лише одного нормативно допустимого вагового параметру, такого як навантаження на строєну вісь транспортного засобу, свідчить про необхідність отримання відповідного дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України, а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що відповідач мав би застосувати до транспортного засобу позивача нормативи габаритів встановлені п. 22.5 Правил дорожнього руху саме для контейнеровозів з загальною масою 44 тони, оскільки як встановлено судом фактична маса транспортного засобу під керуванням позивача відповідає нормативним параметрам (43,91 тонн, 43,95 тонн при дозволеній 44 тонни), проте навантаження на строєні осі перевищує встановлені нормативи (26,6 тонни та 27,59 тонн при дозволеній 24 тони), що є порушенням вагових параметрів.
Посилання апелянта на специфіку вантажу і що за рахунок саме його пересипання мало місце перевищення встановлено допустимого осьового навантаження не виключає відповідальності перевізника за виявлені порушення.
Так, колегія суддів зазначає. що пунктом 12.5 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Крім того, згідно чинного законодавства жодним вітчизняним чи міжнародним нормативним документом не передбачені виключення з ПДР (пункти 2.3а, 2.36; 12.1; 12.5) при перевезенні подільних (в тому числі сипучих) вантажів.
Переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху.
Таким чином, відповідальність за пакування, навантаження, розміщення вантажу несе перевізник, а тому в усіх випадках нерівномірного навантаження на осі відповідальність за таке навантаження має нести перевізник, як учасник дорожнього руху.
Поряд з цим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта щодо неналежного проведення габаритно-вагового контролю, зокрема, за відсутності спеціально визначеної методики, адже відсутність такої методики не позбавляє спеціально уповноважені органи проводити такий контроль, а посилання апелянта на висновки викладені в постановах Верховного Суду у справі № 816/2329/13-а від 12.04.2018 року, у справі № 826/442/13-а від 16.01.2018 року та у справі № 821/597/17 від 12.06.2018 року колегія суддів не приймає до уваги, оскільки предмет спору у цих справах не є ідентичним, а матеріально-правові вимоги позивача до відповідача не є тотожними.
Колегія суддів зазначає, що, дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.
Проте, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України «Про дорожній рух», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, Суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу. Крім того, скаржником не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.
Наведене узгоджується з подальшим нормативним регулюванням спірних правовідносин, а саме скасування п.19 Порядку №879 Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 без визначення необхідності застосування затвердженою Мінекономрозвитку або іншою методикою.
Стосовно посилань апелянта на те, що відповідачем не затримувалися транспортні засоби та не складалися відповідні акти, то колегія суддів зазначає наступне.
Як визначено пунктами 21, 22 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується згідно із статтею 265-2 КУпАП.
Відповідно до пункту 16-1 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).
Правових підстав затримувати транспортний засіб довше встановлених часових меж безпосередньо у працівників органу Укртрансбезпеки не було.
Згідно з пунктами 23, 24 вказаного Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю.
Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Таким чином, посадові особи Укртрансбезпеки не наділені повноваженнями тимчасово затримувати транспортний засіб. Такі повноваження, згідно зі статтею 265-2 КУпАП, мають працівники уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху.
Зазначеним спростовуються доводи позивача про відсутність факту затримання транспортного засобу.
Посилання апелянта, що акт відповідача складено з порушенням, оскільки невірно визначено розрахунок перенавантаження на строєну вісь, та як наслідок і частину статті за яке передбачена відповідальність, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки проведений апелянтом розрахунок відсотка перенавантаження на строєну вість зроблено з помилковим розумінням норм права та за мінусом допустимої норми 2% , а отже відповідачем правомірно встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%.
За таких обставин, відповідачем правомірно застосовано до позивача абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивача правомірно притягнуто до відповідальності за перевезення вантажу з перевищенням вагових параметрів на строєну вісь без необхідного дозволу.
З урахуванням зазначених обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта, не спростовують факт перевищення нормативно допустимого вагового (осьового) навантаження транспортного засобу з напівпричепом.
Відповідно до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено та підписано 22 грудня 2020 року.
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова