П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 400/2968/20
Головуючий в 1 інстанції: Устинов І. А.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадженні апеляційну скаргу Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 05 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року включно;
- зобов'язати нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 05 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року включно.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що відмова відповідача у виплаті індексації є протиправною, оскільки порушує його права на соціальний захист та достатній життєвий рівень, гарантовані Конституцією України та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
На підтвердження заявлених вимог, позивач посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 06 червня 2018 року у справі №695/984/16-ц, за змістом якої, суми індексації заробітної плати є складовими частини заробітної плати (додатковою заробітною платою).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 05 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року та зобов'язано її нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за вказаний період.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин положення ст. 18 та ст.19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», де визначено, що індексації доходів населення проводиться з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та є обов'язковою для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.
На думку суду першої інстанції, відповідач не довів відсутність у спірному періоді відповідних асигнувань на проведення індексації грошового забезпечення позивача, не надав доказів на підтвердження вжиття відповідних заходів для їх збільшення.
За таких підстав, суд дійшов висновку про обов'язок суб'єкта владних повноважень проводити індексацію грошових доходів громадян, для підтримання гарантій соціальної захищеності.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, Факультет перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник указав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендії, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
З огляду на те, що з 01 січня 2016 р. на підставі протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 р. грошове забезпечення військовослужбовців було значно збільшено за рахунок преміювання, а також у зв'язку з тим, що з 01 березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), було змінено механізм і умови нарахування грошового забезпечення військовослужбовців та підвищено розміри їх посадових окладів, відсутні підстави для виплати позивачу індексації грошового забезпечення, саме за період з 05 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року.
До того ж, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з березня 2018 р. по 31 жовтня 2018 р., скаржник зауважив, що посадовий оклад позивача суттєво збільшився. За таких умов, як зазначив відповідач, березень 2018 року є «базовим» місяцем для подальшого обчислення індексації, тому підстав для нарахування індексації до досягнення порогового рівня інфляції в розмірі 103% до жовтня 2018 року не було. Окрім того, на його думку, індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 103% вже після звільнення ОСОБА_1 з військової служби, а відтак його вимоги, за цей період, є безпідставними.
ОСОБА_1 не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 проходив військову службу у складі Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.
Наказом командувача Повітряних Сил збройних Сил України №355 від 21 липня 2019 року позивача звільнено у запас, згідно з п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до витягу з наказу начальника Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил (по строковій частині) №89 від 31 серпня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас, чинність контракту з позивачем припинено 31 серпня 2019 року. ОСОБА_1 вважається таким, що справи та посаду здав 31 серпня 2019 року та його направлено для зарахування на військовий облік до Київського РВК м. Одеса.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 14 квітня 1997року. (а.с.13).
При звільненні з військової служби, ОСОБА_1 не виплачена індексація грошового забезпечення за період з 05 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року включно, що підтверджується довідкою про доходи №350/177/1374/75 від 08 травня 2020 року, виданою відповідачем.
21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з запитом на інформацію про розмір нарахованої та виплаченої йому індексації грошового забезпечення за період часу з 01.01.2016 р. по день виключення зі списків особового складу частини за кожний місяць, а також аналогічні дані про ненараховану та невиплачену індексацію.
Відповідну інформацію, позивач просив надати у вигляді довідки.
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст.1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Зокрема, ч.3 ст.9 Закону №2011 встановлює, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року №1282-XII (далі - Закон №1282) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Статтею 2 даного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону №1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком №1078.
Згідно з п.1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п.4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян, законами України встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
З матеріалів справи вбачається, що позивачеві у період з 05 січня 2016 року по 31 жовтня 2018 року включно індексація не нараховувалась та не виплачувалась, що не заперечується відповідачем.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Відповідно до п.6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року).
Отже, наведеною нормою безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації, мова йде про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо відсутності механізму нарахування індексації грошового забезпечення за період з 05 січня 2016 р. до 28 лютого 2018 р. у зв'язку з незакладенням до державного бюджету коштів для її виплати.
Окрім того, суб'єкт владних повноважень не надав до суду жодних належних та допустимих доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, відсутні кошти на індексацію грошового забезпечення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05 січня 2016 р. до 28 лютого 2018 р.
Щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_1 про обов'язок відповідача нарахувати та виплатити індексацію з 01 березня 2018 р. по 31 жовтня 2018 р. колегія суддів зазначає таке.
Постановою №704, в редакції від 24 лютого 2018 року, яка набрала чинності з 01 березня 2018 року змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Відповідно до п.4 Постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Відповідно до ч.2 п.1.9 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України 11 червня 2008 року №260 грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби в поточному місяці за минулий.
Таким чином, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача та, відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін. Разом із тим, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Згідно офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) у квітні 2018 року становив 100,8%, у травні 2018 року 100,0%, у червні 100,0%, у липні 99,3%, у серпні 100,0%, у вересні 101,9%, у жовтні 101,7%.
Отже, лише у жовтні 2018 року виникло перевищення порогу індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100%), а відтак і є підстави для індексації заробітної плати. Проте, оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опублікований у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року (п.1-1 Порядку №1078).
У зв'язку з викладеним, слід вважати обґрунтованими доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішення вимог ОСОБА_1 про індексацію його грошового забезпечення за період із березня 2018 року по жовтень 2018 року.
Відповідно до статті 317 КАС України однією з підстав для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, є неправильне застосування норм матеріального права, що виражається у його неправильному тлумаченні.
Враховуючи, що позивач не поніс судові витрати, у зв'язку із розглядом даної справи, оскільки на нього, як учасника бойових дій, розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору, суд апеляційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат.
Частина 5 статті 328 КАС України встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Пункт 2 частини 1 статті 263 КАС України встановлює, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо:
оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Отже, враховуючи, що розглядом апеляції було рішення, ухвалене судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відсутні підстави для його касаційного оскарження.
Керуючись статтями308, 311, 317, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба - задовольнити частково.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року скасувати в частині задоволення вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період із 01 березня 2018 року по 31 жовтня 2018 року.
Ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В іншій частині рішення суду першої інстанції про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання Факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації авіаційного персоналу Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 05 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно - залишити в силі.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 22.12.2020 року.