П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5097/20
Головуючий в І інстанції: Потоцька Н.В.
Дата та місце ухвалення рішення: 22.07.2020 р. м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шеметенко Л.П.
судді - Стас Л.В.
судді - Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просив: визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року включно; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року включно з врахуванням раніше виплачених сум із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року - січень 2008 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з'ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.
Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 179 від 12.09.2017 старшого лейтенанта ОСОБА_1 , заступника начальника фінансово-економічної служби Військової частими НОМЕР_2 , призначеного наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 11 липня 2017 року № 116 на посаду заступника начальника фінансово-економічної служби Військової частини НОМЕР_1 , з 12 вересня 2017 року зараховано до списків особового складу частини на грошове забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу Командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.02.2018 року № 26, старшого лейтенанта ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а також всіх видів забезпечення.
05.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Командира Військової частини НОМЕР_1 із заявою в якій просив, зокрема, нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року, нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на всю суму заборгованості станом на дату повного розрахунку, нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 09.02.2018 року по дату повного розрахунку.
Листом від 23.12.2019 року за № 3265 Військовою частиною НОМЕР_1 розглянуто заяву ОСОБА_1 (вх. №2793 від 08.11.2019) та повідомлено наступне: «Індексація грошового забезпечення військовослужбовців виплачується відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (зі змінами) та постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами та доповненнями), проте, згідно листа Директора Департаменту фінансів від 04.01.2016 року (вих. №248/3/9/1/2), з 01 січня 2016 року, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження а, отже, зазначена довідка не може бути надана. Стосовно нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати, та нарахування та виплати середнього заробітку, командування Військової частини НОМЕР_1 повідомляє Вам, що у Військовій частині НОМЕР_1 будь-яка заборгованість з виплати Вам належних видів грошового забезпечення не рахується, а, отже і не має підстав для нарахування Вам компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушення строків їх виплати та середнього заробітку. До того ж, повідомляємо Вам, що правовідносини щодо порушеного Вами питання регулюються нормами КЗпП України, а відтак відповідно до частини 1 статті 233 КЗпП України Ви можете звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк до суду, з дня коли дізнались або повинні були дізнатись про порушення свого права».
В січні 2020 року ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не виплати індексації грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року; стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року в сумі 19607,87 грн.; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення 05.02.2018 року із позивачем остаточного розрахунку при виключенні зі списків військової частини; стягнути із Військової частина НОМЕР_1 на користь позивача середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку за період із 06 лютого 2018 року по день фактичного розрахунку з розрахунку 346,57 грн. за календарний день; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а саме - порушення строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року у справі № 420/278/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення індексації, стягнення середнього розміру грошового забезпечення, зобов'язання вчинити дії - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
19.05.2020 року, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 року у справі № 420/278/20, відповідачем проведено виплату індексації грошового забезпечення у сумі 1794,16 грн., що підтверджується довідкою АТ «Приват Банк» від 25.05.2020 року та платіжною відомістю Військової частини НОМЕР_1
Також, як встановлено судом першої інстанції, 03.06.2020 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України по справі № 420/278/20.
Вважаючи, що відповідач протиправно нарахував позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2016 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що рішення у справі № 420/278/20 від 16.03.2020 року набрало законної сили 25.06.2020 року, відповідачем на виконання зазначеного рішення здійснено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки юридичний спір ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 вже вирішено судом.
Колегія суддів не погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.
Згідно ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З аналізу наведених вище правових положень КАС України вбачається, що законодавцем з метою недопущення можливості ухвалення декількох судових рішень у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав встановлено певні правові обмеження у разі виявлення судом тотожних справ, які перебувають/перебували на розгляді у цьому або іншому адміністративному суді.
Таким чином, у суду першої інстанції не було правових підстав для відмови у задоволенні заявленого позову з посиланням на наявність судового рішення у справі № 420/278/20, що набрало законної сили, та вирішення юридичного спору ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 , оскільки встановлення таких обставин судом є підставою для відмови у відкритті провадження у справі/закриття провадження у справі, а не розгляду справи по суті з відмовою у задоволенні позову.
Разом з цим, колегія суддів наголошує, що відмова у відкритті провадження в адміністративній справі/закриття провадження у справі за вказаних обставин можлива лише при наявності таких умов у їх сукупності: спір у справі повинен бути між тими самими сторонами; спір у справі повинен бути з одним і тим же предметом та поданий з тих самих підстав; наявність судового рішення, що набрало законної сили.
Водночас, з аналізу вимог позивача у даній справі та у справі № 420/278/20 вбачається, що ці справи не є тотожними, містять різні підстави та предмет позову, а саме у справі № 420/278/20 вимог щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з врахуванням раніше виплачених сум із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року - січень 2008 року не заявлялось.
З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав вирішення спору між сторонами та за відсутності іншого обґрунтування прийнятого рішення з наданням оцінки всім аргументам учасників справи не ґрунтується на наведених вимогам КАС України.
В свою чергу, вирішуючи справу з урахуванням аргументів сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 вказаного Закону встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 цього ж Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст. 9 Закону).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року № 2017-III (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078 у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету; 6) індексація стипендій особам, які навчаються, провадиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються і т.д.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік .
В контексті наведеного колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Питання щодо наявності у позивача права на виплату індексації грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року не є предметом спору у даній справі та таке право встановлено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Спірним у даній справі є питання щодо застосування місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року.
Так, позивач просить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року включно з врахуванням раніше виплачених сум із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року - січень 2008 року.
В свою чергу, згідно наданої довідки Військової частини НОМЕР_1 з вересня 2017 року по лютий 2018 року позивачу проведено нарахування та виплату індексації грошового забезпечення враховуючи базовий місяць січень 2016 року.
Надаючи оцінку доводам сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначалося, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, якою затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015 року, яка набрала чинності з 15.12.2015 року та підлягала застосуванню з 01.12.2015 року, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
Внесеними змінами передбачено ряд новел в порядку проведення індексації грошових доходів населення. Зокрема, якщо раніше базовим місяцем вважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати), то після прийняття Постанови № 1013 від 09.12.2015 року місяцем підвищення став місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат із соціального страхування (пункт 5 Порядку № 1078). Крім того, якщо раніше базовий місяць (місяць підвищення) визначався у разі коли зросла зарплата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, то після внесення змін - тільки у разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад).
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 року пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».
Також, згідно п. 10-2 Порядку № 1078 в редакції Постанови КМУ № 1013 від 09.12.2015 для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Отже, починаючи з 01.12.2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Поряд із цим, колегія суддів зазначає, що відповідні зміни до Порядку № 1078 були внесені постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Пунктом першим вказаної Постанови № 1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.
При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців. Тобто, Постановою № 1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1- 3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Отже, з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.
Що стосується доводів відповідача, які ним наведені у відзиві на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу, щодо правомірності обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року - з січня 2016 року з огляду на положення п. 3 Постанови № 1013, колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно п. 3 Постанови від 09.12.2015 року № 1013 Кабінетом Міністрів України постановлено: Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року. Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078.
В свою чергу, як вже зазначалось колегією суддів, згідно пп. 5, 10-2 Порядку № 1078 в редакції вказаної Постанови № 1013 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає працівник, у тому числі військовослужбовець.
Проте, відповідачем в ході розгляду справи не надано жодного доказу щодо підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, у грудні 2015 року, хоча такі докази витребовувались судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року - з січня 2016 року та визначення грудня 2015 року в якості місяця підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач.
Стосовно обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року - з січня 2008 року, колегія суддів зазначає, що у відзиві на позовну заяву та відзиві на апеляційну скаргу відповідач посилається на відсутність підстав для задоволення цих вимог позивача з огляду на те, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що його посадовий оклад змінився у січні 2008 року та не збільшувався в подальшому протягом проходження військової служби.
Проте, колегія суддів вважає безпідставними вказані доводи відповідача, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, колегією суддів встановлено, що посадовий оклад військовослужбовців Збройних Сил України за час служби збільшувався з 01.01.2008 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.01.2007 року та з 01.03.2018 року на підставі Постанови Кабінету міністрів України № 704 від 30.08.2017 року.
В свою чергу, доказів щодо підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, окрім наведеного періоду, відповідачем не надано.
Колегія суддів наголошує, що усі доводи відповідача ґрунтуються виключно на припущеннях. Відповідач не надав жодного доказу щодо підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, у грудні 2015 року та відповідно доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо обчислення споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року - з січня 2016 року.
Так само посилаючись на те, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що його посадовий оклад змінився у січні 2008 року та не збільшувався в подальшому протягом проходження військової служби, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не надав доказів щодо зміни посадового окладу позивача з січня 2008 року, окрім як встановлено судом, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.01.2007 року.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року витребувано від Військової частини НОМЕР_1 довідку про розмір виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2017-2018 р.р. із зазначенням окремо посадового окладу та інших складових грошового забезпечення; довідку про грошове забезпечення за посадою заступник начальника фінансово-економічної служби 56 комендатури та обслуговування, ВОС-3101013, за 2007-2018 р.р. із зазначенням, в якому останньому місяці із вказаного періоду відбулось підвищення тарифної ставки (окладу) за вказаною посадою; письмові пояснення та відповідні підтверджуючі докази, якими даними щодо грошового забезпечення керувалась Військова частина НОМЕР_1 при виплаті ОСОБА_1 індексації з розрахунку базового місця січень 2016 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 надати витребувані судом докази та інформацію у строк до 16.11.2020 року.
Проте, вимоги ухвали суду апеляційної інстанції відповідачем не виконані.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи наявні листи Мінсоцполітики, яке згідно п. 14 Порядку № 1078 надає роз'яснення щодо застосування цього Порядку, в яких визначено, що єдині правила нарахування індексації грошового забезпечення запроваджені, як для військовослужбовців, які проходять службу, так і для новоприйнятих або переведених військовослужбовців, отже, починаючи з грудня 2015 року до чергового підвищення посадових окладів згідно з рішенням Уряду обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації мало здійснюватися з місяця наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець, а саме з лютого 2008 року.
На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення позивача за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року включно є обґрунтованими.
Водночас, враховуючи, що посадовий оклад військовослужбовців Збройних Сил України за час служби збільшувався з 01.01.2008 року на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.01.2007 року, відповідач підлягає зобов'язанню нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року включно з врахуванням раніше виплачених сум із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року - лютий 2008 року, а вимоги позивача у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Що стосується посилань відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що суд не може зобов'язати відповідача визначити певний місяць як базовий, оскільки дане питання належить до дискреційних повноважень відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.
Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі № 816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі № 200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі № 818/600/17, від 21 листопада 2019 року у справі № 344/8720/16-а, від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18.
Водночас, колегія суддів зазначає, що за приписами ст. 245 КАС України у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання відповідного суб'єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.
Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/17220/17 та від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18
Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», № 40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), № 21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), № 7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач здійснив нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року, при цьому, обчисливши при такому нарахуванні індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення з січня 2016 року, проте, відповідач в ході розгляду справи не надав жодного доказу щодо підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займав позивач, у грудні 2015 року та відповідно правомірності своїх дій щодо обчислення споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року - з січня 2016 року, колегія суддів вважає, що у суду наявні підстави для зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року включно з врахуванням раніше виплачених сум із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року - лютий 2008 року.
В свою чергу, посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на рішення різних судів у справах за участю інших учасників справи, які, на думку відповідача. підтверджують його позицію у справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ці рішення та висновки не мають преюдиційного значення при розгляді даної справи та згідно вимог ч. 4 ст. 78 КАС України не можуть бути прийняті до уваги судом апеляційної інстанції з огляду на те, що стосуються інших учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального та матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям по справі нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати не в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року включно з врахуванням раніше виплачених сум із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 12.09.2017 року по 05.02.2018 року - лютий 2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Судове рішення складено у повному обсязі 22.12.2020 р.
Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко
Суддя: Л.В. Стас
Суддя: І.О. Турецька