П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1901/20
Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року по справі № 540/1901/20 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000073/2 від 08.07.2020, -
Короткий зміст позовних вимог.
У липні 2020 року ТОВ "Комерційна фірма Строй Мастер" звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000073/2 від 08.07.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що на умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів продавець здійснив поставку на адресу покупця відповідного товару. Під час декларування цих товарів, позивач заявив митну вартість, яку визначив самостійно за основним методом. На підтвердження митної вартості позивач надав пакет документів, передбачений ст. 53 Митного кодексу України. 08.07.2020 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості за резервним методом, на підставі якого позивач додатково надмірно сплатив ПДВ та мита на загальну суму 351 194,24 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву у якому зазначив, що декларантом обрано основний метод визначення митої вартості товару - за ціною товару щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України під митною вартістю товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту розуміється ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну. Перевіркою поданих документів було встановлено наявність розбіжностей, які не давали змогу встановити реальну митну вартість товару за ціною договору. Позивач не спростував наданими документами сумніви стосовно заявленої митної вартості товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 15 вересня 2020 року визнав протиправним та скасував рішення Чорноморської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000073/2 від 08.07.2020 року.
Стягнув з Чорноморської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43335608, вул. Гоголя, 13, м. Херсон, 73000) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Строй Мастер" (код ЄДРПОУ 36236056, вул. Стрітенська, 21-А, м. Херсон, 73000) судовий збір в сумі 5267 (п'ять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 91 коп.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду Чорноморська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- аргументація митного органу в обґрунтування своєї позиції про використання інформації з АСАУР;
- у рахунку-фактурі від 11.05.2020 № 512-200200511-2 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
- декларантом заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості, серед документів наданих для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутні страхові документи.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 06.04.2020 між ТОВ "КФ "Строй Мастер" (Покупець) та "YIWU OK TRADING СО LIMITED" (Продавець) був укладений контракт № CH-UA-20/04/06.
На умовах визначених контрактом та на підставі супроводжувальних документів Продавець "YIWU OK TRADING СО LIMITED", здійснив поставку на адресу Покупця відповідного товару (митна декларація UA508040/2020/005632 від 07.07.2020):
- Товар № 1: Посуд столовий, або кухонний;
- Товар № 2: Іграшки дитячі;
- Товар № 3: Іграшки пластикові. Зброя з пістонами;
- Товар № 4: Меблі металеві. Полиця для взуття;
- Товар № 5: Посуд керамічний, столовий;
- Товар № 6: Предмети домашнього вжитку;
- Товар № 7: Побутовий електронагрівальний прилад.
07.07.2020 декларантом ТОВ "КФ "Строй Мастер" до Чорноморської митниці Держмитслужби було подано митну декларацію № UA508040/2020/005632. Товар ввезено на умовах поставки "CIF - PIVDENNYI", на виконання умов договору від 06.04.2020 № CH-UA-20/04/06 між ним та компанією "YIWU OK TRADING СО LIMITED".
Митна вартість товару заявлена позивачем самостійно за ціною контракту (основний метод) відповідно до ст. 58 Митного кодексу України у сумі 22 465,07 доларів США.
Для митного оформлення товарів декларантом подано митному органу: пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна, зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного договору.
На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано наступні документи:
1) прайс-лист від постачальника;
2) комерційна пропозиція.
За результатом дослідження вказаних документів митну вартість вищезазначеного товару було скориговано та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА508000/2020/000073/2 від 08.07.2020.
Не погоджуючись з рішенням № UА508000/2020/000073/2 від 08.07.2020 про коригування заявленої митної вартості, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати його протиправним та скасувати.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи та митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Митного кодексу України.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі частини 2 статті 1 Митного Кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
За правилами статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
На підставі 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до приписів статті 53 МК України митниця має право запитувати додаткові документи в разі виявлення під час митного оформлення розбіжностей в поданих документах.
За змістом частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
На підставі частини 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
За правилами пункту 3 статті 53, частини 5 статті 54 МК України у позивача витребувані: 1) банківські платіжні документи, що стосуються товару; 2) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; 4) каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також, повідомлено, що відповідно до пункту 6 статті 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
В ході судового розгляду встановлено, що позивачем надані всі документи за переліком, визначеним частиною 2 статті 53 МК України, крім тих, що підтверджують оплату декларантом вартості страхування.
Зокрема, пакувальний лист, рахунок-фактура (інвойс), коносамент, автотранспортна накладна, зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного договору.
На електронний запит митниці, декларантом було додатково подано наступні документи:
1) прайс - лист від постачальника;
2) комерційна пропозиція.
Отже, підставами для витребування відповідачем додаткових документів, у зв'язку із сумнівами щодо заявленої позивачем митної вартості товару, крім іншого, полягали у відсутності документів щодо страхування ввезеного підприємством товару, митної декларації країни відправлення, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, банківських платіжних документів, що стосуються товару, платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Аргументи митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, є неспроможними з огляду на таке.
За змістом пунктів 3.1, 3.3 контракту від 06.04.2020 № СН-UA-20/04/06 поставка товару здійснюється на умовах CIF/ODESSA/CHORNOMORSK/PIVDENNYI згідно Міжнародним правилам тлумачення торгових термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року. Транспортування товару морем в контейнері.
На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01.01.2011 року Інкотермс-2010, за змістом яких посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
На підставі Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Отже, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
З огляду на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, колегія суддів вважає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA/CHORNOMORSK/ PIVDENNYI.
Крім того, пунктами 6.2, 6.3 контракту від 06.04.2020 № СН-UA-20/04/06 передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме - визначено перелік товаросупровідних документів: морський коносамент; 2 оригінали специфікації; комерційний рахунок-фактура - 3 оригінали; пакувальний лист - 3 оригінали.
Тобто, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.
У документах, надання покупцеві яких передбачено контрактом і на підставі яких позивачем розраховувалась митна вартість товару, та які надавались на вимогу відповідача, зокрема, інвойсі від 11.05.2020 року № 512_20200511-2, специфікації від 11.05.2020 № 3, прайс-листі продавця від 04.05.2020 вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CIF ODESSA/CHORNOMORSK/ PIVDENNYI.
Отже, необґрунтованими є доводи митного органу про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування та перевезення, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються в силу приписів пункту 8 частини 2 статті 53 МК України.
Стосовно твердження митного органу про те, що в рахунку-фактурі відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, платіжні документи, що стосуються товару та платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, суд зазначає, що вказане митним органом порушення не впливає на ціноутворення, а також не спростовує реальну вартість товару.
Так, встановлено, що відповідно до пункту 5.3 Контракту № 06.04.2020 № СН-UA-20/04/06 місце платежу - валютні реквізити продавця, що вказані в даному контракті чи доповненнях до нього (додаткових угодах, інвойсах, специфікаціях), які є невід'ємною частиною цього контракту.
Тобто зазначеним пунктом контракту передбачено, що платежі мають здійснюватись на валютні реквізити, вказані у договорі.
До того ж за правилами 5.5 договору умови оплати - 100% оплата протягом 30 днів після отримання товару на склад.
Відтак, відсутність на день розмитнення товару факту оплати не впливає на митну вартість товару, оскільки за умовами договору оплата за товар здійснюється протягом 30 днів після отримання товару. Тому, відсутність банківських платіжних документів, що стосуються товару та платіжних бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару не може слугувати підставою для незастосування основного методу та коригування митної вартості.
Ще одна обставина, яка на думку органу доходів і зборів, впливає на митну вартість товару, зазначена у рішенні про коригування митної вартості товарів № UA508000/2020/000073/2 від 08.07.2020, а саме: відповідно до положення статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції).
Водночас доводи митного органу про положення статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, як на одну з підстав для прийняття оспорюваного рішення, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідачем не наведені обставини та докази, яким чином документи надані позивачем порушують чи не відповідають вимогам статті VII Генеральної угоди.
Окрім цього, відповідно до положень МК України, застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього кодексу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 814/2659/16, № 804/3893/17.
За змістом статті 53 МК України, декларант на вимогу митниці надає всі наявні у нього документи.
Враховуючи, що при митному оформлені у позивача не було митної декларації країни відправника та висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, то не надання вказаних документів не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості.
Отже, посилання відповідача в підставах коригування митної вартості на те, що декларантом не подана митна декларація країни відправника та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів є безпідставним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.
Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
На підставі статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
За правилами частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою cтатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно зі статтею 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
В ході судового розгляду встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: "неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару".
Крім того, як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, відповідачем скориговано митну вартість:
товару № 1 на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 28.05.2020 № UА500030/2020/205347, а саме: 2,72 дол. США/кг або 0,7795 дол. США/шт (числове значення митної вартості товару становить: 12681,45 * 2,72 = 34493,54 дол. США);
товару № 2 на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 14.05.2020 №UА500110/2020/005205, з саме: 5,51 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 175,4* 5,51 = 966,45 дол.США);
товару № 3 на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 14.05.2020 №UА500110/2020/005168, а саме: 5,51 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 150 * 5,51 = 826,5 дол. США);
товару № 4 на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 18.05.2020 №UА500150/2020/203432, а саме: 4,01 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 900 * 4,01 = 3609 дол. США);
товару № 5 на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 25.06.2020 №UА500070/2020/223060, а саме: 3,86 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 5139,4 * 3,86 = 19838,08 дол. США);
товару № 6 на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 27.06.2020 №UА500030/2020/206541, а саме: 3,86 дол. США/кг (числове значення митної вартості товару становить: 1992 * 3,86 = 7689,12 дол. США);
товару № 7 на підставі інформації, наявної у митного органу - МД від 30.04.2020 №UА500110/2020/004655, а саме: 1,84 дол. США/кг або 3,6187 дол. США/шт (числове значення митної вартості товару становить: 1475 * 1,84 = 2714 дол. США).
Попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Проте, суд вказує, що вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації - який саме товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості таких товарів, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до частини другої статті 55 МК України та наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 року "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі № 808/9123/15.
Водночас, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Отже, позивачем для оформлення товарів за основним методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару.
Згідно з пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі "ZWIERZYСSKI v. POLAND", Арр. 34049/96, 19 June 2001 позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі CASE OF PRESSOS COMPANIA NAVIERA S.A. AND OTHERS v. BELGIUM, App. № 17849/91, 20 November 1995). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "BEYELER v. ITALY", App. № 33202/96, 5 January 2000). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок
Крім цього, згідно з пунктом 17 рішення у справі «POLIMERKONTEYNER, TOV v. UKRAINE», Арр. 23620/05, 24 November 2016, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
З урахуванням викладеного, рішення № UA508000/2020/000073/2 від 08.07.2020 про коригування митної вартості товарів не відповідає ознакам правомірності та обґрунтованості, а тому підлягає скасуванню, як наслідок позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи митного органу, що декларантом подані не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості, серед документів наданих для підтвердження заявленого рівня митної вартості, відсутні страхові документи товару спростовуються тим, що позивачем в ході судового розгляду було надано до декларації прейскурант (прайс-лист) виробника товару та додатково - прайс-лист, комерційну пропозицію, а з огляду на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, колегія суддів вважає, що в даному випадку Товариство не повинно додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту.
Доводи апелянта, що у рахунку-фактурі (інвойс) від 11.05.2020 № 512-200200511-2 відсутнє посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця мають характер припущень, які не можуть бути покладені в основу висновків, які тягнуть за собою негативні наслідки для суб'єкта господарювання. Крім того, вказані обставини не виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 80269231.
Доводи апелянта щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів з посиланням на відповідні національні та міжнародні нормативно-правові акти апеляційний суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.
Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма Строй Мастер" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року по справі № 540/1901/20 - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.