П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/6222/20
Головуючий в 1 інстанції: Кравченко М.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по справі № 420/6222/20 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -
Короткий зміст позовних вимог.
У листопаді 2020 року ФОП ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 № 1208621-2018-3313-2615, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичної особи 18010700 за 2018 рік у розмірі 5 651,46 грн.,
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 № 1208621-2019-3313-2615, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичної особи 18010700 за 2019 рік у розмірі 24 556,92 грн.,
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2020 № 1208621-3313-2615, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичної особи 18010700 за 2020 рік у розмірі 24 556,92 грн.,
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що ОСОБА_1 є Фізичною особою-підприємцем з 22.10.2009 та здійснює підприємницьку діяльність КВЕД 45.20 (Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); КВЕД 68.20 (Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна) перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку з 01.03.2017, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 02.08.2018 № 1815033400516/-15-03. Земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, використовується позивачем для провадження господарської діяльності, тому останній, як платник єдиного податку звільняється від обов'язку сплати земельного податку за користування земельною ділянкою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 14 вересня 2020 року позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 1208621-2018-3313-2615, № 1208621-2019-3313-2615, № 1208621-3313-2615.
Стягнув з Головного управління ДПС у м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 306,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- враховуючи, що суб'єктом права власності є саме фізична особа - ОСОБА_1 , тому в нього виник обов'язок по сплаті земельного податку, саме як фізичної особи, а не як у фізичної особи - підприємця;
- надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване, аналогічні правові позиції були викладені в постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 826/8675/17, від 07.08.2018 у справі № 826/8490/17, від 25.04.2019 у справі № 826/5465/16 та ін.;
- судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки, що ОСОБА_1 не підлягає звільненню від сплати земельного податку на підставі пп. 4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, як платник єдиного податку, оскільки земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ., яка є об'єктом оподаткування, не використовується позивачем для провадження господарської діяльності.
- судом першої інстанції не взято до уваги, що навіть при передачі в оренду нежитлової нерухомості орендар нежитлового приміщення не є платником земельного податку, ним залишається власник приміщення, який за бажанням може включити умову про відшкодування йому суми податку у складів орендної плати за приміщення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність її задоволення.
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 є власником магазину автозапчастин, складу та станції технічного обслуговування загальною площею 528,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування магазину запчастин та складу, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.10.2018, укладеного між ОСОБА_2 , як «Продавець» та ОСОБА_1 , як «Покупець».
Також, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, цільове призначення: будівництво, експлуатація та обслуговування магазину запчастин та складу, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 09.10.2018, укладеного між ОСОБА_2 , як «Продавець» та ОСОБА_1 , як «Покупець».
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 22.10.2009 та здійснює підприємницьку діяльність за наступними видами діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Крім того, ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку (2 група) з 01.03.2017 , що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 02.08.2018 № 1815033400516/15-03.
01.04.2020 Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 1208621-2018-3313-2615, яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2018 рік у розмірі 5651,46 грн.
01.04.2020 Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 1208621-2019-3313-2615, яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2019 рік у розмірі 24 556,92 грн.
01.04.2020 Головне управління ДПС у м. Києві прийняло податкове повідомлення-рішення № 1208621-3313-2615, яким визначило ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб 18010700 за 2020 рік у розмірі 24556,92 грн.
Не погоджуючись із даними податковими повідомленнями-рішеннями ОСОБА_1 звернувся до суду.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Висновок суду першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, не використовується Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 для провадження господарської діяльності, отже, в даному випадку відповідач безпідставно визначив позивачу суму податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб за 2018-2020 роки, про що прийняв податкові повідомлення-рішення від 01.04.2020 року № 1208621-2018-3313-2615, № 1208621-2019-3313-2615, № 1208621-3313-2615.
Проте з вказаним висновком погодитись не можна з огляду на наступне.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України)використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Згідно з підпунктами 269.1, 269.2 статті 269 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.
Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Пунктом 287.1 статті 287 ПК України встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин) (пункт 287.7 статті 287 ПК України).
Згідно з пунктом 287.8 статті 287 ПК України власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України встановлено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої- третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб'єкта господарювання від виконання податкових зобов'язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності.
Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Надання в найм (оренду) нежилого приміщення не означає, що механічно (автоматично) разом з майном наймачу передається й обов'язок сплати податку за земельну ділянку, на якій воно розташоване.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 листопада 2015 року (справа №21-2352а15), а також Верховним Судом у постановах від 13 червня 2018 року у справі №826/14615/16, від 15 лютого 2019 року у справі №826/9948/16.
Таким чином, право землекористувача виникло у позивача в момент реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що знаходяться на земельній ділянці розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033,.
При цьому, в розумінні наведених вище норм, обов'язок зі сплати земельного податку для фізичної особи-власника чи користувача земельної ділянки залишається незмінним незалежно від набуття нею статусу суб'єкта господарювання, діяльність якого пов'язана з використанням земельної ділянки.
Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю земельну ділянку для ведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 826/15634/16.
Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, 09.10.2018 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (орендодавець) уклав договір оренди нежитлового приміщення з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна - магазин автозапчастин 286,8 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:003року включно.
15.05.2020 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (орендодавець) уклав договір оренди нежитлового приміщення № 05/15 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування об'єкт нерухомого майна - магазин автозапчастин 286,8 м. кв., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0,0796 га, кадастровий номер: 8000000000:75:316:0033, термін дії договору становить 16 календарних місяці, з 01.06.2020 до 01.09.2021 включно.
09.10.2018 ОСОБА_1 уклав з ОСОБА_2 договір позички (безоплатного користування) нежитлового приміщення, відповідно до умов якого Сторона 1 передала, а Сторона 2 приймає в строкове безоплатне користування нежитлове приміщення, визначене п.п.1.2-1.3 даного договору з метою експлуатації станції технічного обслуговування та складу», адреса приміщення: АДРЕСА_1 , Стороною 1 передається Стороні 2 приміщення загальною площею 241,9 м. кв., а саме склад 49,0 кв. м.; станція технічного обслуговування 192,9 кв. м., термін дії договору до 10 вересня 2021 року з моменту його підписання.
Отже, позивач здає окремо в найм нежитлове приміщення без земельної ділянки, проте, як зазначив Верховний Суд у справі № 815/3615/16 від 01.10. 2020 можливість звільнення від сплати земельного податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.
Окремо, щодо здійснення позивачем господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з витягу реєстру платників єдиного податку від 02.08.2018 № 1815033400516/-15-03, ОСОБА_1 перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.03.2017, місце провадження господарської діяльності є Овідіопольській р-н, м. Одеса, пр.-т М. Жукова, 34Д (а.с.40), а податковими повідомленнями - рішеннями від 01.04.2020 № 1208621201833132615, № 1208621201933132615, №120862133132615 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб, за земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно із пунктом 298.5 статті 298 ПКУ у разі зміни податкової адреси суб'єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Матеріали справи такої заяви не містять.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року по справі № 420/6222/20 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Шляхтицький О.І.
Судді Семенюк Г.В. Домусчі С.Д.