П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
22 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/2916/20
Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу
за участі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чорноморського ВП Овідіопольського ВП ГУНП в Одеській області
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - ГУНП в Одеській області) в якому просив визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу №534 від 02 березня 2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Одеській області», за яким на нього - капітана поліції, заступника начальника відділення поліції - начальника СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в його діях відсутній склад дисциплінарного проступку, адже відповідно до ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України № 2337-VIII від 15.03.2018 р. (далі - Дисциплінарний статут), дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Позивач вважає, що оскаржуваний наказ містить лише загальні, немотивовані твердження про порушенням ним службової дисципліни, а саме: щодо слабкого контролю за дотриманням підлеглими службової дисципліни, щодо невжиття дієвих заходів із зміцнення дисципліни та запобіганню вчиненню підлеглими правопорушень.
ОСОБА_1 переконаний, що для застосування до нього дисциплінарного стягнення, необхідно встановити факт вчинення дисциплінарного проступку, що призвело до порушення ним службової дисципліни. Як правило, на його думку, дисциплінарний проступок полягає у конкретних діях чи бездіяльності, які вчинені поліцейським протиправно та умисно, зокрема, у разі невиконання службових обов'язків.
Разом із тим, за твердженням позивача, в ході службового розслідування не досліджувалися обставини вчинення ним дисциплінарного проступку, наявність в його діях (бездіяльності) вини, її форми та ступеня наявності шкідливих наслідків, звинувачення не конкретизовані, відсутні посилання на порушення певних, визначених наказами, пунктів посадових (функціональних) обов'язків.
До того ж, ОСОБА_1 зауважує, що підставою для проведення службового розслідування слугувала інформація про керування слідчим Чорноморського ВП підполковником поліції ОСОБА_2 транспортним засобом в стані сп'яніння, що набуло суттєвого суспільного резонансу.
За таких умов, як наголошує позивач, він не був фігурантом службового розслідування та відповідно був позбавлений можливості надавати докази правомірності своїх дій та спростовувати інформацію, яка б свідчила про вчинення дисциплінарного проступку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року, ухваленого за правилами загального позовного провадження, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заявлених ОСОБА_1 вимог, суд, з покликанням на законодавство, що регулює спірні правовідносини, вважав, що підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни, та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів, інших нормативно-правових актів та Присяги.
На думку суду, висновок службового розслідування, який встановив факт керування особою, що є підлеглою позивачу, транспортним засобом у стані сп'яніння, надає підстави вважати, що присутня вина позивача у слабкому контролі за дотриманням підлеглими службової дисципліни, що ним не вжиті дієві заходи, спрямовані на зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
Суд першої інстанції, не взяв до уваги доводи позивача щодо непроведення стосовно нього службового розслідування, оскільки, на його думку, означені твердження жодним чином не спростовують обставин, викладених у висновку службового розслідування та не звільняють позивача, як керівника, від здійснення контролю за дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізу її стану, об'єктивної доповіді про це безпосередньому керівникові, проведення профілактичної роботи із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
Короткий зміст апеляційної скарги та відзиву.
ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає ознакам законності та обґрунтованості, просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 в основному складається з доводів, що викладені в позові.
Так, головною тезою апеляції є те, що в порушення ст. 19 Дисциплінарного статуту та розділу VI Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції, в матеріалах службового розслідування відсутнє дослідження, зокрема, обставин вчинення ним дисциплінарного проступку, а саме: часу, місця, способу, мотивів наслідків, що настали у зв'язку з цим, обставин, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер його відповідальності.
До того ж, як стверджує скаржник, у висновку службового розслідування не зазначені документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення ним дисциплінарного проступку, відомості, що його характеризують, причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення.
Скаржник поважав необґрунтованим довід суду першої інстанції, що ним як позивачем не надано доказів на підтвердження того, що з його боку здійснювався контроль за дотримання підлеглими службової дисципліни. На його думку, такі докази повинен надавати суб'єкт владних повноважень.
До апеляційної скарги ОСОБА_1 долучив новий доказ, а саме: постанову Іллічівського міського суду Одеської області від 07.05.2020 р. у справі №501/535/20, відповідно до якої провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, було закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю, у останнього, складу правопорушення.
На його думку, вказана постанова, в повній мірі спростовує обставини, викладені в службовому розслідуванні за фактом виявлення слідчого СВ Чорноморського ВП ОСОБА_2 в стані алкогольного сп'яніння.
Пояснюючи підстави ненадання даного доказу до суду першої інстанції, позивач зазначив, що про наявність такого рішення він дізнався випадково із телефонної розмови з ОСОБА_2 .
У відзиві на апеляцію ГУНП в Одеській області заявляє про законність та обґрунтованість судового рішення, наводячи доводи, аналогічні доводам відзиву на позов, на які судом першої інстанції була надана відповідна правова оцінка.
Окрему увагу у відзиві, представник ГУНП в Одеській області приділив оцінці постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 07.05.2020 р., за змістом якої, ОСОБА_2 був виправданий за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, представник зауважив, що за усталеною практикою Верховного Суду відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача, не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів національної поліції. Представник ГУНП в Одеській області наголошує, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
До того ж, представник відповідача зазначив, що в рамках службового розслідування, ОСОБА_1 власноруч написав пояснення по суті порушень, що спростовує його твердження про те, що він не брав в ньому участь та було порушено його право на захист.
Фактичні обставини справи.
28.12.2019 р., відповідно до наказу ГУНП в Одеській області №1796 на капітана поліції, заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення Саратського відділення поліції Білгород-Дністровського відділу поліції ГУНП в Одеській області ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою заступника начальника слідчого відділення Чорноморського відділення поліції Овідіопольского відділу поліції з 23.12.2019 р. по 23.02.2020 р.
За висновками службового розслідування встановлено, що 12.02.2020 р. приблизно о 20:57 год. на місце дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася в смт Олександрівка Овідіопольского району, на автомобілі НОNDA СR-V, реєстраційний номер НОМЕР_1 прибув слідчий СВ Чорноморського ВП ОСОБА_2 , котрий перебуваючи поза службою, у цивільному одязі, повідомив присутніх, що він є слідчим та розпочав фотографувати місце пригоди.
Особами, що були присутні на місці пригоди, зокрема, членами громадської організації «Дорожній патруль» було виявлено, що слідчий ОСОБА_2 перебуває у стані сп'яніння. На прохання поліцейських пройти в установленому порядку медогляд для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та реакції, ОСОБА_2 відмовився.
За вказаних підстав був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №097355 про вчинення ОСОБА_2 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
13.02.2020 р. дані події були висвітлені в мережі Інтернет, що набуло суттєвого суспільного резонансу та призвело до зниження рівня довіри суспільства до поліції.
Окреслені вище обставини слугували підставою для винесення ГУНП в Одеській області наказу від 13.02.2020 р. №381 про призначення службового розслідування та створення складу дисциплінарної комісії.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 надавав пояснення з приводу поставлених йому питань. Відповідаючи на поставлені питання, ОСОБА_1 вказав, що на посаді заступника начальника слідчого відділу Чорноморського ВП, він перебуває нетривалий час (трохи більше місяця). Зі слідчим ОСОБА_2 працював місяць. За його твердженням, кожного дня, під час проведення інструктажів, він звертав увагу підпорядкованого особового складу на неухильне дотримання службової та транспортної дисципліни, як на службі так і в побуті.
За висновками службового розслідування факт скоєння ОСОБА_2 дисциплінарного проступку підтвердився. Дисциплінарна комісія дійшла висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушення вимог п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту.
За змістом пункту 5 наказу №534 від 02.03.2020 р. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників ГУНП в Одеській області» за скоєння дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.7 ч.1 ст.3 Дисциплінарного статуту, капітана міліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділення поліції - начальника СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області попередити про неповну службову відповідність.
07.05.2020 р. Іллічівський міський суд Одеської області у справі №501/535/20, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, прийняв постанову про закриття, стосовно ОСОБА_2 , провадження у справі, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дана постанова, яка є чинною, встановлює, що суд, за сукупним аналізом доказів, встановив недоведеність факту, що 12.02.2020 р. о 22.00 годині ОСОБА_2 , знаходячись в смт Олександрівка, в районі буд. №29 по вул. Перемоги керував автомобілем НОNDA СR-V, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що наявні підстави для її часткового задоволення, з огляду на таке.
Основними доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 є - відсутність в його діях дисциплінарного проступку, порушення порядку проведення службового розслідування та порушення процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Досліджуючи кожний довід скаржника та аргументи суду першої інстанції, якими відкидалися ці доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 р. №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина перша та друга статті 19 Закону України Про Національну поліцію).
За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Підставою для застосування до позивача дисциплінарного стягнення стало порушення пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту.
За вказаною нормою керівник несе відповідальність за недотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання підлеглими службової дисципліни керівник зобов'язаний це контролювати, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень.
Аналізуючи висновки службового розслідування, в частині позивача, суд апеляційної інстанції встановив, що дисциплінарною комісією не досліджувалися обставини вчинення заступником начальника слідчого відділу Чорноморського ВП ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
Якщо інших фігурантів звинувачують у порушенні нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, то як правильно зауважив скаржник, його звинувачення містить лише загальні та немотивовані твердження.
Представник ГУНП в Одеській області відстоюючи свою позицію щодо правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення, у відзиві на позов, а також на апеляцію вказував, що тимчасове виконання обов'язків на поліцейського покладається наказом про призначення, а не функціональними обов'язками.
За таких пояснень відповідача, можливо зробити висновок, чому у висновку службового розслідування та наказі про оголошення дисциплінарного стягнення відсутнє посилання на порушення позивачем своїх функціональних обов'язків.
Частина 1 та 2 Дисциплінарного статуту унормовує, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Колегія суддів уважно ознайомилася з переліком питань, які були поставлені позивачу дисциплінарною комісією в ході службового розслідування та з його відповідями.
Із питань, що стосувалися безпосередньо поведінки позивача були тільки два питання, а саме: які заходи ним вживалися щодо контролю за діями підпорядкованого особового складу за дотриманням службової, транспортної дисципліни та етики, а також чи проводилися заняття з підпорядкованим особовим складом щодо вивчення вимог дотримання транспортної та службової дисципліни.
Позивач, надаючи пояснення на вказані питання вказав, що на посаді заступника начальника слідчого відділу Чорноморського ВП, він перебуває нетривалий час (трохи більше місяця). Зі слідчим ОСОБА_2 працював місяць. За його твердженням кожного дня, під час проведення інструктажів, він звертав увагу підпорядкованого особового складу на неухильне дотримання службової та транспортної дисципліни, як на службі так і в побуті.
Разом із тим, наведені пояснення позивача не знайшли свого відображення у висновках службового розслідування, хоча дисциплінарна комісія, за результатами перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок ОСОБА_1 , повинна була визнати його складові.
Зокрема, якщо дисциплінарна комісія встановила невиконання чи неналежне виконанні позивачем обов'язків заступника начальника слідчого відділу Чорноморського ВП, повинна була перелічити відповідні його обов'язки та вказати обставини їх порушення.
З огляду на встановлені факти, є обґрунтованим довід скаржника, що висновок службового розслідування не встановив як об'єктивної так і суб'єктивної сторони його дисциплінарного проступку, ступінь вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність.
Суд першої інстанції погодився з аргументами позивача щодо відсутності у висновку службового розслідування будь - яких фактів вчинення ним дисциплінарного проступку, проте вказав, що це не звільняє його від відповідальності, оскільки для цього є достатнім керування його підлеглим транспортним засобом у стані сп'яніння, що набуло суттєвого суспільного резонансу.
Натомість колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та підтримує позицію позивача, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах.
Є безперечним, на думку суду апеляційної інстанції, що при прийнятті рішень суб'єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.
Критерій обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень вимагає врахування ним як обставин, які є обов'язковими в силу закону (встановлення факту порушення поліцейським вимог закону, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб'єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення.
Варто відзначити, що суд першої інстанції помилково зазначив у своєму рішенні про обов'язок позивача надати докази належного виконання службових обов'язків, адже саме на роботодавцеві лежить обов'язок надати докази вчинення працівником дисциплінарного проступку.
Є таким, що заснований на приписах законодавства, довід скаржника про те, що наказ про притягнення його до відповідальності не відповідає вимогам обґрунтованості.
Так, в розділі VI Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС України №893 від 07.11.2018 р. викладені вимоги до оформлення матеріалів службового розслідування. Зокрема, в частині 4 зазначено про обов'язковість в описовій частині висновку службового розслідування викласти документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку та обставини, що обтяжують або пом'якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
У частині 5 даного розділу унормовано, що разі якщо за результатами службового розслідування в діях поліцейського встановлено склад дисциплінарного проступку, дисциплінарна комісія разом з висновком службового розслідування подає уповноваженому керівнику проект наказу про накладення на цього поліцейського дисциплінарного стягнення.
Враховуючи думку членів дисциплінарної комісії та на підставі поданих матеріалів службового розслідування уповноважений керівник може прийняти рішення про накладення на поліцейського іншого виду дисциплінарного стягнення, що відрізняється від запропонованого дисциплінарною комісією.
У розділі VII даного Порядку встановлено, якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування.
Види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту.
Суб'єкт владних повноважень повинен довести суду правомірність свого рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
На переконання суду, викладені законодавчі вимоги при прийнятті спірного наказу, суб'єктом владних повноважень не виконано.
Так, уповноважений керівник не дослідив обставини наявності в діях позивача проступку, не дослідив ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність.
Ураховуючи частину 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», колегія суддів використовує як джерело права рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 01 липня 2003 року, де вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Наведені законодавчі норми та встановлені обставини справи, спростовують доводи суду першої інстанції щодо наявності в діях позивача складу дисциплінарного правопорушення та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Досліджуючи довід скаржника про наявність судового рішення, яким ОСОБА_2 виправдали у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, колегія суддів дійшла такого.
По - перше, колегія суддів визнає поважними причини неподання даного доказу до суду першої інстанції, оскільки погоджується з позивачем, що він не був усвідомлений про розгляд даної справи в суді, позаяк не був особою, яка бере участь у справі.
По - друге, наявність даного доказу, у взаємозв'язку з іншими доказами, додатково підтверджує висновки суду апеляційної інстанції про відсутність в діях позивача дисциплінарного проступку. Як зазначалося вище, позивача звинувачували у вчиненні його підлеглим адміністративного правопорушення, у той же час, судовим рішенням встановлений факт відсутності його вчинення.
Представник ГУНП в Одеській області, у відзиві на апеляцію, оцінюючи дане судове рішення зауважив, що за усталеною практикою Верховного Суду відсутність кримінального або адміністративного притягнення до відповідальності позивача, не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку Дисциплінарного статуту, відповідач має право застосувати такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів національної поліції. Представник ГУНП в Одеській області наголошує, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення свідчить про відсутність складу правопорушення, однак не дисциплінарного проступку.
На думку суду апеляційної інстанції, наведення представником відповідача даної практики Верховного Суду є недоречним, адже позивач не є особою, яка притягувалася до адміністративної відповідальності.
У даному спорі, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності безпосередньо пов'язується із вчиненням ОСОБА_2 правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП, інших підстав для притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності не зазначено та не встановлено службовим розслідуванням.
Отож, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 має для позивача суттєве значення.
За наслідком викладеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави, відповідно до ст. 317 КАС України, для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
На думку суду апеляційної інстанції, підставами для скасування рішення суду першої інстанції є невідповідність його висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також неправильне тлумачення норм матеріального права.
Здійснюючи розподіл судових витрат за приписами ст. 139 КАС України, колегія суддів встановила, що позивач просить, у разі задоволення його позову, стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн. та сплачений судовий збір.
На підтвердження понесення витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, позивач надав ордер адвоката, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності та квитанцію до прибуткового касового ордеру, що підтверджує проведення оплати.
Представник ГУНП в Одеській області будь - яких доводів щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката у відзиві на апеляцію не зазначив.
Досліджуючи правомірність заявленого клопотання, колегія суддів дійшла таких висновків.
За положеннями ч.1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частини 3 та 4 статті 134 КАС України встановлюють, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлює, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
В матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, понад те, в квитанції до прибуткового касового ордеру також не зазначена підстава для отримання гонорару - договір про надання правової допомоги.
Поряд з цим, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані окрім наведеного договору, акт виконаних робіт, що містить опис робіт, виконаних адвокатом, вартість конкретного виду послуг відповідно до угоди.
Резюмуючи відсутність належного пакету документів для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку щодо відмови позивачу у їх стягненні.
Водночас, є слушним клопотання позивача про стягнення з суб'єкта владних повноважень судового збору в сумі 2 102 грн (за подання позову до суду першої інстанції 840,80 грн, за подання апеляції 1 261,20 грн). Квитанції від 31 березня 2020 року за №ПН240 та від 30 вересня 2020 року за №ПН1287 знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.46, т.2 а.с.11).
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення про задоволення позову.
Визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області №534 від 02 березня 2020 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Одеській області», за яким на капітана поліції ОСОБА_1 , заступника начальника відділення поліції - начальника СВ Саратського ВП Білгород-Дністровського ВП ГУНП в Одеській області накладено дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
У стягненні з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги в сумі 3 000 грн - відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Одеській області (код за ЄДРПОУ 40108740) 2102 (дві тисячі сто дві) грн. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 22.12.2020 року.