П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 грудня 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/7480/19
Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одесса 03 липня 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними та скасування рішень,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та Управлінню соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, а саме: визнання протиправним та скасування рішення Управління праці та соціального захисту населення в Приморському районі міста Одеси від 08 жовтня 2019 року «Про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання»; визнання протиправним та скасування розпорядження № 652875 від 11 жовтня 2019 року про стягнення надміру виплачених коштів у зв'язку із наявністю у власності житла, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, у сумі 33187,94 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як позивачу протиправно відмовлено у виплаті допомоги для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг, як внутрішньо переміщеній особі.
При цьому, апелянт зазначає, що він не володів інформацією про наявність у своїй власності нерухомого майна на підконтрольній Україні території Донецької області, а тому не повідомив її суб'єкту владних повноважень.
Крім того, апелянт вважає, що законодавчими змінами звужено його право на отримання спірної допомоги, а тому відповідно до вимог Конституції України, такі зміни не можуть застосовуватися до апелянта.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу, з якого вбачається, що судом першої інстанції правомірно прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки останній не має права на отримання спірної допомоги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - частковому скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ) перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, згідно свідоцтва про право власності на житло від 14 травня 2007 року № 23675 та витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 29 травня 2007 року, ОСОБА_3 ( ОСОБА_1 ) належить на праві спільної часткової власності ј квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Між тим, 18 лютого 2015 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси із заявою № 555/2 про призначення грошової допомоги для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг.
При цьому, в заяві позивачем зазначено, що у позивача та членів його сім'ї відсутні у володінні житлові приміщення, розташовані в регіонах, інших, ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
З аналогічними заявами позивач звертався 07 вересня 2015 року № 3090/3, 18 лютого 2016 року № 546, 18 серпня 2016 року № 3087, 15 червня 2017 року № 1844, 23 січня 2018 року № 131, 19 вересня 2018 року № 2305, 21 березня 2019 року № 626.
На підставі вказаних заяв позивачу призначалась та виплачувалась грошова допомога для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг.
В свою чергу, за результатом розгляду звернення позивача від 16 вересня 2019 року, Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси прийнято рішення від 08 жовтня 2019 року про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання у зв'язку із тим, що сім'я володіє житловим приміщенням, розташованим в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території.
Також, 11 жовтня 2019 року Управлінням соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси прийнято розпорядження про стягнення з ОСОБА_1 надміру виплачені кошти у зв'язку з наявністю у власності житла, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, за період з 01 липня 2017 року по 20 вересня 2019 року, у сумі 33187,94 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийнятих рішень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин позивачем надано недостовірну інформацію для безпідставного отримання грошової допомоги для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг, з чим частково не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Згідно ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
При цьому, постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 505 затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Згідно п. 1 Порядку, він визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога).
Згідно п. 2 Порядку (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин у 2015 році), грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Згідно п. 6 Порядку (в редакції, станом на момент виникнення спірних правовідносин у 2015 році), грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто з членів сім'ї має у володінні житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
При цьому, згідно п. 6 Порядку (в редакції від 03 червня 2017 року), грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
Згідно п. 11 Порядку, уповноважений представник сім'ї, якому призначено грошову допомогу, зобов'язаний повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня виникнення таких обставин.
Суми грошової допомоги, надмірно виплачені внаслідок подання недостовірних документів, неповідомлення про зміну обставин, які впливають на виплату грошової допомоги, повертаються уповноваженим представником сім'ї самостійно.
Згідно п. 11 Порядку, виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 січня 2019 року № 28-р) затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція у якому зазначено м. Бахмут Донецької області.
Колегією суддів встановлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, яка з лютого 2015 року отримує щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
В свою чергу, як вбачається з аналізу вищевикладених норм закону та підзаконних нормативно-правових актів, внутрішньо переміщені особи у 2015 році не мали права на отримання спірної допомоги у разі, коли будь-хто з членів їхньої сім'ї мав у володінні житловими приміщеннями, розташованими в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
В даному випадку суб'єктом владних повноважень не заперечується, що позивач мав право на отримання спірної допомоги до червня 2017 року.
В свою чергу, як зазначено вище, з червня 2017 року змінено порядок отримання відповідної допомоги та встановлено, що така грошова допомога не призначається у разі, коли будь-хто із членів сім'ї має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що підтверджується відповідним актом технічного стану.
В даному випадку, суб'єктом владних повноважень у жовтні 2019 року встановлено, а позивачем не спростовано, що у позивача з 2007 року наявна на праві власності частина квартири, що розташована у м. Бахмут (колишній Артемівськ) Донецької області.
При цьому, сторонами у справі не заперечується, що м. Бахмут Донецької області знаходиться на підконтрольній Україні території Донецької області.
Тому, суб'єктом владних повноважень прийнято оскаржувані рішення про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання та про стягнення надміру виплачених коштів у зв'язку із наявністю у власності житла, що розташоване в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
В свою чергу, перевіряючи правомірність прийнятих суб'єктом владних повноважень рішень, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, на переконання колегії суддів, для правильного вирішення питання про утримання надміру виплачених позивачу коштів у вигляді допомоги на покриття витрат на проживання, суб'єкт владних повноважень має достеменно встановити факт поданням заявником недостовірних відомостей, що враховуються при її призначенні, або встановити факт своєчасного неповідомлення про зміну обставин, які впливають на виплату грошової допомоги.
Між тим, як зазначалось вище, позивачем отримано право власності на нерухомість у м. Бахмут ще 2007 року, а тому колегія суддів вважає, що позивача не могли позбавити права на отримання спірної допомоги за неповідомлення про зміну обставин, які впливають на виплату грошової допомоги, так як такі обставини були незмінні з моменту її призначення.
В даному випадку, колегія суддів вважає, що суб'єкт владних повноважень мав право позбавити позивача права на отримання спірної допомоги за наслідком встановлення факту подання позивачем недостовірних відомостей.
Між тим, оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання заявника, слід виходити з презумпції добросовісності заявника, який звернувся до суб'єкта владних повноважень за допомогою.
Тобто, суб'єкту владних повноважень, необхідно довести наявність умислу заявника на отримання допомоги без законних для цього підстав.
В свою чергу, дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено, що позивач раз у 6 місяців звертався до суб'єкта владних повноважень із заявою про призначення відповідної допомоги (від 15 червня 2017 року, від 23 січня 2018 року, від 19 вересня 2018 року, від 21 березня 2019 року).
При цьому, колегія суддів зазначає, що такі заяви подавались, шляхом заповнення відповідного бланку заяви у якому, зокрема, заявнику ставилось питання про наявність у сім'ї житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
В даному випадку, у всіх вищевказаних заявах позивачем зазначалось про відсутність у володінні його сім'ї житлових приміщень, розташованих в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.
Між тим, як зазначено вище колегією суддів, м. Бахмут Донецької області внесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Тому, колегія суддів вважає, що надаючи відповідні пояснення суб'єкту владних повноважень, на поставлені ним питання, позивачем не введено останнього в оману, а як наслідок, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин суб'єктом владних повноважень не доведено наявність умислу заявника на отримання допомоги без законних для цього підстав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає непропорційним та протиправним оскаржене розпорядження про стягнення з позивача надмірно виплачених коштів.
Крім того, приймаючи відповідне рішення, колегія суддів враховує, що позивач відноситься до вразливої категорії населення - внутрішньо переміщених осіб, а також має на утриманні неповнолітню дитину.
З іншого боку, колегія суддів погоджується з посиланнями суб'єкта владних повноважень на те, що позивач дійсно має на праві власності частину квартири, що розташована в інших регіонах, ніж тимчасово окупована територія України, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення, крім житлових приміщень, які непридатні для проживання.
Тому, навіть за умови наявності некоректно сформованих суб'єктом владних повноважень питань щодо наявності у заявника нерухомості у відповідних заявах на отримання допомоги, колегія суддів вважає, що позивач не має право на отримання такої допомоги у майбутньому.
Внаслідок чого, колегія суддів вважає правомірним оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень про відмову у наданні допомоги переміщеним особам на проживання.
При цьому, враховуючи допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне частково скасувати оскаржуване рішення суду.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року - скасувати, в частині висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування розпорядження Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № 652875 від 11 жовтня 2019 року про стягнення надміру виплачених коштів з ОСОБА_1 , у сумі 33187,94 грн.
Прийняти у цій частині нове рішення, яким визнати протиправним та скасувати розпорядження Управління соціального захисту населення в Приморському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради № 652875 від 11 жовтня 2019 року про стягнення надміру виплачених коштів з ОСОБА_1 , у сумі 33187,94 грн.
В решті - залишити без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 липня 2020 року.
Здійснити новий розподіл судових витрат у справі та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, а саме частину сплаченого судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги, у загальній сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.