П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4911/20
Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Одеса 31 серпня 2020 року
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Державної податкової служби в Одеській області, а саме: визнання протиправною та скасування вимоги зі сплати боргу (недоїмки) від 17 лютого 2020 року № Ф-12821-53.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року задоволено позовні вимоги.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, так як позивач, який має статус фізичної особи-підприємця, зобов'язаний з 2017 року щомісячно сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі, незалежно від того, чи здійснює він підприємницьку діяльність.
При цьому, апелянт вважає, що у зв'язку з несплатою позивачем виниклої заборгованості з єдиного внеску, податковим органом правомірно надіслано йому спірну вимогу про сплату бору.
В свою чергу, позивачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог, так як позивачем у спірному періоді не здійснювалась підприємницька діяльність, а тому він не має сплачувати нараховану заборгованість.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 17 березня 2005 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за номером « 2 552 000 0000 000757».
Про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця Виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .
При цьому, 21 березня 2005 року фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 взято на податковий облік за номером « 1501039205/15013».
В свою чергу, 18 травня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за номером « 25520060003000757» (а.с. 35-37).
При цьому, за даними облікової картки платника податків, за платежем «Єдиний внесок, зазначений в ст. 8 Закону для фізичних осіб-підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» за ОСОБА_1 станом на 30 січня 2020 року рахується заборгованість у розмірі 29 293,44 грн. (а.с. 7-10).
Тому, 17 лютого 2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-12821-53, на загальну суму 29 293, 44 грн. (а.с. 12).
Не погоджуючись з правомірністю отриманої вимоги позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як позивачу протиправно надіслано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно п. 4 ст. 4 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
При цьому, наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно п. 1 розділу VI Інструкція, до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
Пунктом 2 вказаної Інстанції встановлено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Пунктом 3 вказаної Інстанції встановлено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Пунктом 4 вказаної Інстанції встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Колегією суддів встановлено, що у межах спірних правовідносин позивач не погоджується з правомірністю отриманої вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування № Ф-12821-53 від 17 лютого 2020 року.
В свою чергу, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в межах доводів та вимог апеляційної скарги податкового органу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, позивачем не заперечується того, що він з 13 березня 2005 року має статус фізичної особи-підприємця та не сплачує за себе, як за фізичну особу-підприємця, щомісячного мінімального страхового внеску.
Між тим, з аналізу вищевикладених положень законодавства вбачається, що законодавцем встановлено обов'язок сплати фізичними особами-підприємцями мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їхньої діяльності, починаючи з 2017 року.
Тому, колегія суддів вважає, що особа, зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка не веде господарську діяльність та не отримує від неї доходів, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу.
В даному випадку, вказаний правовий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постанові від 03 грудня 2020 року (справа № 440/1256/19).
При цьому, варто наголосити, що з наданих представником позивача пояснень вбачається, що позивач з 2017 року не перебував в офіційних трудових відносинах з іншими платниками податків, а тому за нього не сплачувався єдиний внесок відповідними особами, як податковими агентами.
Тому, колегія суддів вважає, що податковим органом не порушено вимог чинного законодавства здійснюючи нарахування позивачу спірної заборгованості з 2017 року, а як наслідок, колегія суддів вважає правомірною оскаржувану вимогу.
Крім того, колегія суддів вважає помилковими посилання позивача на те, що податковий орган мав вчиняти певні дії щодо припинення його підприємницької діяльності у зв'язку з неподанням звітності, так як вірно зазначено судом першої інстанції, такі дії є правом, а не обов'язком податкового органу.
З іншого боку, колегія суддів вважає за необхідне погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що з 03 червня 2020 року до ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» внесено зміни, які впливають на спірні правовідносини.
Так, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-15 такого змісту:
«Підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників», а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників»:
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників";
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
У разі якщо суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були частково самостійно сплачені платником та/або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом, податковий орган приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені у частині, що залишилася несплаченою.
Штрафні санкції до платника єдиного внеску, передбачені пунктом 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону, за наведених умов не застосовуються.
Вимога про сплату суми недоїмки, штрафних санкцій і пені вважається відкликаною у день прийняття податковим органом рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Нараховані та сплачені або стягнуті за зазначений період суми недоїмки, штрафних санкцій і пені відповідно до цього Закону не підлягають поверненню».
Тобто, законодавцем врегульовано процес списання виниклої у фізичних осіб-підприємців заборгованості зі сплати ЄСВ, які не здійснювали підприємницької діяльності з 2017 року та які вирішили припинити свою підприємницьку діяльність.
В даному випадку, як зазначено вище, позивачем вже припинено свою підприємницьку діяльність після отримання спірної вимоги.
В свою чергу, із збірних матеріалів у справі неможливо встановити факт реалізації позивачем наданого йому права на списання нарахованої заборгованості, шляхом подання відповідної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) та заяви до податкового органу.
Крім того, колегія суддів вважає, що вказані законодавчі зміни не є достатньою та належною підставою для списання судом нарахованої позивачу заборгованості в обхід встановлено порядку, так як для такого списання податковому органу необхідно отримати звітність від платника податків та провести її камеральну перевірку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
При цьому, беручи до уваги, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Одеській області - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року - скасувати, прийнявши у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Яковлєв О.В.
Судді Градовський Ю.М. Крусян А.В.