П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/2442/19
Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
при секретарі: Шатан В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Одесі апеляційні скарги Державної служби морського та річкового транспорту України, ОСОБА_1 на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 6 липня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби морського та річкового транспорту України про визнання протиправними та скасування наказів про застосування дисциплінарного стягнення, звільнення з публічної служби, стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У листопаді 2019р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України, в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України за №01-Д від 18.10.2019р. "Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ";
- визнати незаконним та скасувати наказ Державної служби морського та річкового транспорту України за №354-к від 18.10.2019р. "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 18.10.2019р.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної служби морського та річкового транспорту України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 18.10.2019р. по день прийняття рішення суду по суті заявлених вимог;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної служби морського та річкового транспорту України моральну шкоду в розмірі 273 934грн..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з липня 2018р. він працював на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України.
В подальшому, наказом Державної служби морського та річкового транспорту України за №01-Д від 18.10.2019р. на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді звільнення із займаної посади у зв'язку із порушенням присяги державного службовця.
Та наказом Державної служби морського та річкового транспорту України за 354-к від 18.10.2019р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, відповідно до п.4 ч.1 ст.87 ЗУ "Про державну службу" і зв'язку із вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 ЗУ "Про державну службу" (порушення Присяги державного службовця).
Позивач вважає оскаржувані накази незаконними, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в наказі за №01-Д від 18.10.2019р. жодним чином не конкретизовано та не доведено, в чому саме виявилось порушення позивача Присяги державного службовця та причини притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 6 липня 2020р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано незаконними та скасовано накази Державної служби морського та річкового транспорту України за №01-Д від 18.10.2019р. "Про накладання дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 " та за №354-к від 18.10.2019р. "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України з 18.10. 2019р..
Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної служби морського та річкового транспорту України середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2019р. по 6.07.2020р. в сумі 73 135,5грн..
В апеляційній скарзі Державна служба морського та річкового транспорту України просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди та прийняти в цій частині нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, пояснення на них, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані накази Державної служби морського та річкового транспорту України про накладення дисциплінарного стягнення та про звільнення є протиправними, оскільки факт порушення позивачем Присяги не доведено відповідними доказами.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з липня 2018р. ОСОБА_1 працював в Державній службі морського та річкового транспорту України (Морській адміністрації) на посаді заступника начальника відділу державного контролю (нагляду) за безпекою судноплавства і дипломно-паспортних та адміністративних послуг у сфері водного транспорту в Херсонському морському порту Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Державної служби морського та річкового транспорту України.
15.08.2019р. наказом Державної служби морського та річкового транспорту України за №286-к відносно ОСОБА_1 відкрито дисциплінарне провадження згідно зі службовою запискою Управління персоналом за №4076/05-1/17-19 від 14.08.2019р. та за фактами, викладеними у листі начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Мефодовського Д.А. за №3905/14/17-19 від 8.08.2019р. щодо невиконання та неналежного виконання посадових обов'язків, порушення трудової дисципліни.
Так, наказом Державної служби морського та річкового транспорту України за №287-к від 15.08.2019р. ОСОБА_1 відсторонено від виконання посадових обов'язків на час здійснення дисциплінарного провадження без збереження заробітної плати.
В подальшому, 16.10.2019р., Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарних справ Державної служби морського та річкового транспорту України складено висновок про те, що в діях ОСОБА_1 підтверджуються відомості щодо наявності дисциплінарних проступків, передбачених п.1 ч.2 ст.65 ЗУ "Про державну службу" та наявні підстави для застосування дисциплінарного стягнення відповідно до п.4 ч.1, ч.5 ст.66 ЗУ "Про державну службу".
На підставі вказаного, 18.10.2019р. Державною службою морського та річкового транспорту України винесено наказ за №01-Д, яким на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді звільнення із займаної посади у зв'язку із порушенням Присяги державного службовця.
Наказом Державної служби морського та річкового транспорту України за №354-к від 18.10.2019р. ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, відповідно до п.4 ч.1. ст.87 ЗУ "Про державну службу" у зв'язку із вчиненням дисциплінарного проступку, передбаченого п.1 ч.2 ст.65 ЗУ "Про державну службу".
Позивач вважає оскаржувані накази протиправними, у зв'язку із чим звернувся в суд із відповідним позовом.
Перевіряючи правомірність та законність оскаржуваних наказів, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законодавчим актом у сфері проходження публічної служби є ЗУ "Про державну службу" (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу та визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті (надалі - Закон №3723-XII).
Відповідно до ст.1 Закону №3723-XII, державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Основні принципи державної служби визначені ст.3 Закону №3723-XII, державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (ст.5 Закону №3723-XII).
Положеннями ст.10 Закону №3723-XIІ встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Державний службовець повинен діяти в межах своїх повноважень. У разі одержання доручення, яке суперечить чинному законодавству, державний службовець зобов'язаний невідкладно в письмовій формі доповісти про це посадовій особі, яка дала доручення, а у разі наполягання на його виконанні - повідомити вищу за посадою особу.
Державні службовці мають право: користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України; брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень; одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; вимагати затвердження керівником чітко визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця; на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи; безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов'язків, участь у конкурсах на заміщення посад більш високої категорії; вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри; на здорові, безпечні та належні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист відповідно до його статусу; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.
Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст.11 Закону №3723-XII).
Відповідно до ст.14 Закону №3723-XIІ дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Приписами ч.1 ст.87 ЗУ "Про державну службу" визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема є вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Так, ч.1 ст.64 Закону України "Про державну службу" передбачено, що за невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.
За правилами ч.1 ст.65 ЗУ "Про державну службу" підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення. А п.1 ч.2 даної статті передбачено, що одним із видів дисциплінарних проступків є: порушення Присяги державного службовця.
Згідно з ч.1 ст.66 ЗУ "Про державну службу" до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія). Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов'язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку. (ч.1, 10, 11 ст.69 ЗУ "Про державну службу")
У відповідності до ч.1, 2 ст.77 ЗУ "Про державну службу" рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження приймає суб'єкт призначення протягом 10 календарних днів з дня отримання пропозицій Комісії, подання дисциплінарної комісії у державному органі. Рішення оформляється відповідним актом суб'єкта призначення. У рішенні, яке оформляється наказом (розпорядженням), зазначаються найменування державного органу, дата його прийняття, відомості про державного службовця, стислий виклад обставин справи, вид дисциплінарного проступку і його юридична кваліфікація, вид застосованого дисциплінарного стягнення.
Між тим, ч.ч.1,2 ст. 74 ЗУ "Про державну службу" встановлено, що дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.
Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця.
Аналізуючи вищевикладені норми законодавства, судова колегія зазначає, що дисциплінарне стягнення є визначеною законом мірою примусу, що застосовується відповідним органом до працівника, який вчинив дисциплінарний проступок. Однак, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку - об'єкту, об'єктивної сторони, суб'єкта, суб'єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.
Отже, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинен містити чітке формулювання суті та обставин допущеного працівником проступку, підстави прийняття рішення про притягнення до відповідальності, час вчинення і час виявлення самого проступку та обґрунтування обрання певного виду стягнення, з урахуванням передбачених законодавством обставин.
Як вбачається із матеріалів справи, що підставою прийняття оскаржуваного наказу про звільнення стало нібито порушення присяги державного службовця, яке згідно Висновку за результатами службового розслідування щодо ОСОБА_1 від 4.10.2019р., виразилось в таких порушеннях:
- не виконання ОСОБА_1 доручень начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління:
- проведення перевірки бази для стоянки маломірних (малих) суден №24 для організації безпеки відпочиваючих в Херсонській області (термін виконання доручення 23.07.2019р.);
- про виконання встановлених вимог щодо забезпечення засобами навігаційного обладнання мостових переходів через ручку Дніпро (термін виконання доручення 9.08.2019р.);
- відсутність ОСОБА_1 на роботі з нез'ясованих причин у періоди з 18.06.2019р. по 27.06.2019р., за 24.07.2019р. по 31.07.2019р., з 12.08.2019р. по 29.08.2019р., з 2.09.2019р. по 6.09.2019р., та з 10.09.2019р. по 13.09.2019р.;
- факт прогулу 7.08.2019р. та не надання підтвердження щодо перебування ОСОБА_1 у порту м.Скадовськ 7.08.2019р..
Отже, що стосується не виконання ОСОБА_1 доручень начальника Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління Морської адміністрації, то колегія суддів зазначає, що факт не виконання відповідних доручень є недоведеним, оскільки будь-які докази щодо їх передачі та ознайомлення позивача з ними в матеріалах справи відсутні.
Окрім того, дисциплінарною комісією не з'ясовувалися обставини невиконання доручень, до яких наслідків це призвело, не встановлювався причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням позивачем доручень та наслідками цього невиконання, адже звільнення за порушення присяги має застосовуватись за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
Що стосується відсутності позивача на роботі з нез'ясованих причин у періоди з 18.06.2019р. по 27.06.2019р., за 24.07.2019р. по 31.07.2019р., з 12.08.2019р. по 29.08.2019р., з 2.09.2019р. по 6.09.2019р., та з 10.09.2019р. по 13.09.2019р., то колегія суддів зазначає наступне.
Згідно висновку службового розслідування щодо листів непрацездатності за №718977 (з 24.07.2019р. по 1.08.2019р., за №824042 (з 12.08.2019р. по 21.08.2019р.), за №824153 (з 9.09.2019р. по 18.09.2019р.), Морської адміністрацією 10.10.2019р. направлено запит за №1990/05/14-19 щодо їх перевірки до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області. Однак, відповідь була надана вже після звільнення ОСОБА_1 з посади, а отже передчасною та з недотриманням відповідних вимог чинного законодавства. Між тим, листом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Херсонській області від 24.10.2019р. повідомлено, що видача (продовження) відповідних листків непрацездатності вважається обґрунтованою.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності факту здійснення ОСОБА_1 прогулу, оскільки у відповідні періоди позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується матеріалами справи.
Ще однією підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, згідно з висновком службового розслідування став прогул 7.08.2019р., який ґрунтується на поясненні ОСОБА_2 та ненаданні Дисциплінарній комісії підтвердження щодо перебування позивача у порту м.Скадовськ 7.08.2019р..
Так, із матеріалів справи вбачається, що згідно наказу Державної служби морського та річкового транспорту України "Про затвердження графіку роботи державних службовці та працівників, які не є державними службовцями Чорноморсько-Азовського міжрегіонального управління" за №227 від 31.05.2019р. затверджено графік, відповідно до якого 7.08.2019р. був не робочим днем для ОСОБА_1 ..
Між тим, згідно пояснень позивача, 7.08.2019р., до відділу надійшла інформація про те що до Скадовського порту зайшло судно "Осеаnіс", диспетчерською службою Скадовської філії АМПУ не було надано жодної інформації про захід судна, яке зайшло з грубим порушення норм безпеки судноплавства, а саме - всупереч "Обов'язковим постановам по Скадовському морському торгівельному порту" повинно було буксируватись двома буксирами, втім, в порту був наявний лише один буксир "Доковец" і той без щорічного огляду, берегоукріплення в аварійному стані, тому виникли питання безпеки судноплавства. У зв'язку з описаною вище ситуацією, на виконання своїх безпосередніх обов'язків, позивач разом з капітаном порту ОСОБА_3 здійснив виїзд до м.Скадовськ для зв'язування обставин на місці, звідкіля повернувся близька 16.00 та перебував до кінця робочого часу, а саме, до 18.00год. в приміщенні служби капітана порту за адресою: м.Херсон, пл.Одеська, 2.
Вказані обставини підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_3 , який підтвердив факт робочої поїздки до порту м.Скадовськ 7.08.2019р., а також повідомив, що надавав дисциплінарній комісії письмові пояснення, якими він пояснює причини перебування свого підлеглого, ОСОБА_1 у м.Скадовськ Херсонської області.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підтвердження факту прогулу ОСОБА_1 7.08.2019р., оскільки будь-яких належних та допустимих доказів матеріали справи не містять.
Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування рішення в частині відмови у задоволенні адміністративного позову щодо стягнення моральної шкоди в розмірі 273 934грн., то колегія суддів зазначає наступне.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених частиною другою цієї статті (ч.1 ст.1167 ЦК України).
Відповідно до ч.1,.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що факт наявності понесених ним страждань, які виникли в наслідок неправомірних дій відповідача, підтверджується висновком судово-психологічної експертизи від 17.01.2020р..
Однак, колегія суддів вважає звертає увагу на те, що вказаний висновок експерта був складений на підставі інших матеріалів, ніж ті, які були надані в суд, а саме медична картка ОСОБА_1 та консультативний висновок дерматовенеролога.
Окрім того, апеляційний суд вважає не доведеним той факт, що погіршення здоров'я відбулось внаслідок відповідної поведінки роботодавця. Позивачем не надано до суду довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, рецепти на ліки та чеки за їх придбання, якими підтверджується факт понесення ним моральної шкоди у вигляді погіршення стану здоров'я.
У зв'язку із викладеним, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки відповідні висновки зроблені за повного з'ясування судом обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, відповідають встановленим судом обставинам та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, цих висновків суду не спростовують.
Положеннями ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ст.13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003р. №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений повноваженнями, зокрема, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, або ж прийняти рішення, і це прямо убачається з п.4 ч.2 ст.245 КАС України.
Апеляційний суд зазначає, що з урахуванням того, що оскаржуваний наказ визнано протиправним та незаконним, то суд першої інстанції, з метою ефективного відновлення порушеного права на працю, правомірно поновив ОСОБА_1 на посаді, з якої відбулося звільнення.
В доводах апеляційних скарг апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної служби морського та річкового транспорту України - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 6 липня 2020р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 21 грудня 2020р.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв