П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/9325/20
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
при секретарі: Шатан В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Першого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У вересні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Першого Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Другого Малиновського ВДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив:
- визнати бездіяльність Першого Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) протиправною та зобов'язати Перший Київський ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт зі всього нерухомого майна ОСОБА_1 накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №31664862 від 6.03.2012р.;
- визнати бездіяльність Другого Малиновського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) протиправною та зобов'язати Другий Малиновський ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме з 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №627661 від 7.12.2009р..
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 11.11.2010р. Київський районним судом м.Одеси видано виконавчий лист за №2-55/09 за результатами розгляду справи за позовом АТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 2 052 371,67грн. за кредитним договором.
Постановою Першого Київського ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 6.03.2012р. за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження за №31664862, та постановою від 6.03.2012р. видано постанову про арешт всього нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В подальшому, у вересні 2012р. Першим Київським ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Крім того, постановою Другого Малиновського ВДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження за №964495 на підставі виконавчого листа за №2-55/09 від 18.03.2009р., та 7.12.2009р. видано постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за номером АА 627661, а саме арешт на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом Другого Малиновського ВДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за №32277 від 2.07.2020р. позивача повідомлено, що перевіркою бази даних АСВП було встановлено відсутність інформації щодо підстав завершення зазначеного виконавчого провадження.
Позивач зазначає, що оскільки обома відділами ДВС закінчено виконавче провадження, а арешт з майна ОСОБА_1 так і не знято, то така бездіяльність відповідачів є протиправною.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2020р. адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Перший Київський ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт зі всього нерухомого майна ОСОБА_1 накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №31664862 від 6.03.2012р..
Зобов'язано Другий Малиновський ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зняти арешт з нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме з 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №627661 від 7.12.2009р..
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення скарги, скасування рішення суду першої інстанції та прийняття по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявні усі законні підстави для зобов'язання виконавчої служби зняття арештів з майна позивача, оскільки виконавчі провадження за якими було накладено спірні арешти були знищені у порядку, визначеному законодавством.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з'ясування обставин по справі, перевірки доказів, у зв'язку чим допустив невірне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нову постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що рішенням Київського районного суду м.Одеси за результатом розгляду справи за позовом АТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі ООД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» був виданий виконавчий лист за №2-55/09 від 11.11.2010р. про стягнення з ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 2 052 371,67грн. за кредитним договором №014/80054/74/84013 від 11.10.2007р..
Постановою Першого Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 6.03.2012р. за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження за №31664862.
Постановою Першого Київського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 6.03.2012р. накладено арешт всього нерухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
5.09.2012р. державним виконавцем відділу, керуючись п.5 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції Закону від 21.04.1999р. зі змінами), по вищезазначеному виконавчому провадженню прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Крім того,постановою Другого Малиновського ВДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі виконавчого листа №2-55 від 18.03.2009р., виданого Київським районним судом м.Одеси, було відкрито виконавче провадження за №964495.
Заступником начальника Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА №627661 від 7.12.2009р. а саме арешт на 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до листа №32277 від 2.07.2020р., Другим Малиновським ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повідомляється, що перевіркою бази даних АСВП було встановлено відсутність інформації щодо підстав завершення виконавчого провадження №964495. У зв'язку із знищенням архів виконавчих проваджень 2008-2009р., із закінченням трьохрічного терміну зберігання, надати детальну інформацію не виявляється можливим.
Відповідно до листа №48573 від 28.07.2020р., Першим Київським ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомляється, що у зв'язку із закінченням строків зберігання та керуючись п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008р. за №2274/5, вищезазначене виконавче провадження було знищено у порядку, визначеному законодавством.
Перевіряючи правомірність та законність дій та рішень ДВС, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та скасування, судова колегія виходить з наступного.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини регулюються ЗУ "Про виконавче провадження" за №606-ХІV від 21.04.1999р. (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних постанов, надалі - Закон №606-ХІV) та ЗУ "Про виконавче провадження" за №1404-VIII від 2.06.2016р. (надалі - Закон №1404-VIII), який набрав чинності 5.10.2016р..
Положеннями ст.1 Закону №606-XIV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб визначених у цьому Законі що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) які провадяться на підставах в межах повноважень та у спосіб визначених цим Законом іншими нормативно-правовими актами прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів а також рішеннями що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За правилами ст.25 Закону №606-XIV, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч.1 ст.11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень встановлених цим Законом неупереджено своєчасно повно вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 5 ч.3 цієї ж статті Закону передбачено що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника опечатувати вилучати передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Нормами ст.32 Закону №606-XIV встановлено що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток) доходи пенсію стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів зазначених у рішенні; інші заходи передбачені рішенням.
У відповідності до ч.1 ст.55 Закону №606-XIV державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Згідно з ч.1,2 ст.57 Закону №606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту
Положеннями абз.4 ч.2 ст.57 Закону №606-XIV передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що виконання рішень суду майнового характеру здійснюється шляхом, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб. Звернення стягнення на майно боржника реалізується шляхом його арешту, вилучення та примусової реалізації.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 не підтвердив факт погашення заборгованості позивачем за договором, укладеним між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль», та факт виконання рішення Київського районного суду м.Одеси. Окрім того, позивачем та його представником не надано до суду будь-яких доказів виконання позивачем зобов'язань та зазначеного судового рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право на виконання остаточного судового рішення є окремим елементом права на суд. В рішенні у справі "Immobiliare Saffi v.Italy" від 28.07.1999р. суд вказав, що, коли внутрішнє законодавство держави допускає невиконання остаточного судового рішення на шкоду одній із сторін, право на судовий розгляд стає ілюзорним. Неприпустимо, щоб ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод докладно описувала процедурні гарантії, надані сторонам, такі як публічність, справедливість, ефективність розгляду, і при цьому не забезпечувала виконання судового рішення. Тлумачення ст.6 лише як такої, що гарантує право на доступ до суду та проведення судового розгляду, може призвести до ситуацій, несумісних з принципом верховенства права.
Приписами ст.129 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов'язковим до виконання, а держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку
З огляду на вищенаведене, апеляційний суд вважає, що державний виконавець під час прийняття рішення про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Законом №606-XIV. Тому, підстав для їх скасування не вбачається.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що ні позовна заява, ні відзив на апеляційну скаргу позивача не містить жодного посилання на будь-який доказ в підтвердження протиправності чи необґрунтованості дій виконавця під час прийняття зазначених рішень про арешт майна боржника.
За таких обставин, судова колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та зобов'язання виконавчих служб скасувати арешт майна боржника.
Що стосується позовних вимог про визнання протиправними бездіяльності виконавчих служб, що полягали у не знятті арешту з майна належного позивачу, судова колегія зазначає наступне.
Позивач в обґрунтованість заявлених позовних вимог посилається на завершення виконавчого провадження, тому державний виконавець відповідно до ч.2 ст.50 Закону №606-XIV та п.3.17 Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 2.04.2012р. за №512/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30.09.2016р. №1302/29432, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, повинен був зазначити про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Проте, судова колегія вважає вказані посилання помилковими та необґрунтованими, оскільки в даному випадку виконавчі провадження в розумінні ст.49 Закону №606-XIV (ст.40 Закону №1404-VIII) не завершено. Окрім того, позивачем не надано будь-якого доказу про виконання ним судового рішення, за яким відкрито дані виконавчі провадження.
Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що 5.10.2016р. набрав чинності Закон №1404-VIII, яким зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні регулюється положеннями ст.59 цього Закону.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).
Отже, з урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки вимоги викладені в ньому є необґрунтованими та безпідставними.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції уваги на вказані обставини не звернув, належної оцінки не дав та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти по справі нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Першого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2020р. - скасувати.
Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого Київського відділу ДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Другого Малиновського відділу ДВС у м.Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльність протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 21 грудня 2020р.
Головуючий: Ю.М.Градовський
Судді: А.В.Крусян
О.В.Яковлєв