П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/4094/20
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
Судова колегія П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого: Градовського Ю.М.
суддів: Крусяна А.В.,
Яковлєва О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційними скаргами Рудика Андрія Ігоровича, Військової академії (м.Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м.Одеса) про визнання протиправними дій та стягнення індексації грошового забезпечення, -
У травні 2020р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Військової академії (м.Одеса), в якому просив:
- визнати протиправними дії Військової академії (м.Одеса) щодо виплати не в повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1.12.2015р. по 17.08.2018р. включно;
- стягнути з Військової академії (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.12.2015р. по 17.08.2018р. включно з урахуванням січня 2008р. та березня 2018р. як базових місяців у сумі 105 800,95грн. з урахуванням відрахувань.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 1.12.2015р. по 17.08.2018р. ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій академії (м.Одеса).
У період проходження військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалось не в повному обсязі, а саме за період з 1.12.2015р. по 17.08.2018р. індексація грошового забезпечення нараховувалась та виплачувалась не в повному розмірі.
Позивач вважає такі дії протиправними та незаконними, оскільки індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до норм чинного законодавства підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020р. адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової академії (м.Одеса) щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1.01.2016р. по 17.08.2018р..
Зобов'язано Військову академію (м.Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.01.2016р. по 17.08.2018р..
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.
В апеляційній скарзі Військова академія (м.Одеса) просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Сторони були сповіщені про час і місце розгляду справи у встановленому законом порядку, проте в судове засідання не прибули, про причини неявки не повідомили.
З урахуванням належного сповіщення сторін, судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарг без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, в тому числі і військових академій.
Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що згідно витягу з наказу начальника Військової академії (по стройовій частині) від 17.08.2018р. за №172, зокрема, капітана ОСОБА_1 , начальника навчально-лабораторного комплексу кафедри тилового забезпечення факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення Військової академії, наказом командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 30.07.2018р. за №328 звільнено з військової служби у запас за пп.«б» п.2 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» - за станом здоров'я, вважати таким, що справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до Суворовського РВК м.Одеси. У серпні 2018р. ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу академії, всіх видів забезпечення (а.с.26).
У лютому 2020р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до начальника Військової академії (м.Одеса) про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за період з 1.12.2015р. по 28.02.2018р., а також просив провести перерахунок до доплату індексації грошового забезпечення за період з 1.03.2018р. по 17.08.2018р..
Однак, листом Військової академії (м.Одеса) від 31.03.2020р. за №6/21/234 йому було відмовлено у задоволенні вказаної заяви (а.с.12).
Перевіряючи правомірність та законність дій військових частин щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у спірні періоди, з урахуванням підстав, за якими позивач пов'язує їх протиправність та незаконність, колегія суддів виходить з наступного.
Приписами ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення" від 3.07.1991р. №1282-ХІІ (надалі - Закон №1282-ХІІ).
Приписами ст.2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Згідно ст.5 Закону №1282-ХІІ підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17.07.2003р. за №1078.
Згідно з п.1-1 цього Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Відповідно до п.6 зазначеного Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій Військової академії (м.Одеса) щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період.
Апеляційний суд вважає безпідставними посилання військової академії в підтвердження правомірності своїх дій щодо невиплати позивачу індексації, на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики України, оскільки відповідач має діяти у відповідності до чинних норм законодавства України, а не керуватися роз'ясненням, які не є нормативними документами.
Так, у справі "Кечко проти України" (Заява №63134/00) Європейський суд з прав людини наголосив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (пункт 23). Тобто коли соціальна чи інша подібна виплата закріплена законом, має виплачуватися на основі чітких і об'єктивних критеріїв і якщо людина очевидно підходить під ці критерії - це породжує у такої людини виправдане очікування в розумінні статті 1 Першого протоколу.
Що стосується вимог про стягнення з Військової академії (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1.12.2015р. по 17.08.2018р. включно з урахуванням січня 2008р. та березня 2018р. як базових місяців у сумі 105 800,95грн. з урахуванням відрахувань, судова колегія зазначає наступне.
Положеннями ч.1 ст.2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Приписами ч.1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Також, у відповідності до п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Аналізуючи вищевказане, судова колегія зазначає, що захисту підлягають вже порушені права, свободи та інтереси особи, а не ті, яке можуть бути порушені у майбутньому.
Як вбачається із матеріалів справи, що спір у зазначених правовідносинах між сторонами стосовно суми нарахованої компенсації не виник, оскільки ОСОБА_1 з питань відповідності вимогам законодавства нарахованої суми індексації за грудень 2015р. до Військової академії (м.Одеса) не звертався та будь-які нарахування останнім з січня 2016р. по день звільнення позивача не здійснювались.
Отже, виходячи із вищенаведеного, судова колегія зазначає, що вимога позивача про стягнення з Військової академії (м.Одеса) на його користь індексацію грошового забезпечення за період з 1.12.2015р. по 17.08.2018р. включно з урахуванням січня 2008р. та березня 2018р. як базових місяців у сумі 105 800,95грн. з урахуванням відрахувань, є передчасною, а тому дана вимога не підлягає задоволенню.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обставини, щодо стягнення з Військової академії (м.Одеса) на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення входять до питання подальшої реалізації його прав на підставі рішення суду про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання її виплатити.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
В доводах апеляційних скарг апелянти посилалися на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скаргах доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.
За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,316 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2020р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.
Головуючий: Ю.М. Градовський
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв