П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
21 грудня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/1597/20
Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 24.04.2020р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
26.02.2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо відмови йому у перерахунку пенсії; зобов'язання провести йому перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2020 року, відповідно до ст.81, ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України», в розмірі 80% від суми заробітку за відповідною посадою.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звільнився з посади прокурора відділу прокуратури Одеської області, йому призначено пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 80% розміру середньомісячної заробітної плати. Вважає, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року у справі №7-р(II)2019 про визнання неконституційними положень частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, відновлено його право на перерахунок пенсії за вислугу років, у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок, обмежене, внесеними у ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» змінами, згідно із Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII. Також, при перерахунку пенсії має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення йому пенсії, тобто 80%, а положення законодавства щодо застосування обмеження пенсії максимальним розміром можливо лише до тих пенсіонерів, яким пенсія призначена за Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року №1697-VII, але до таких пенсіонерів він не відноситься.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.04.2020р. позов задоволений; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2020 року, відповідно до ст.81, ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру», ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України», в розмірі 80% від суми заробітку за відповідною посадою.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)2019 позивач отримав право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, на момент виникнення права на перерахунок без обмеження її максимальним розміром.
Суд не погодився з доводами Пенсійного фонду стосовно того, що підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є саме підвищення заробітної плати прокурорським працівникам, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. На думку суду першої інстанції, позиція Пенсійного фонду, що у позивача відсутнє право на перерахунок пенсії, на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 року №7-р(ІІ)/2019 , оскільки не відбулися зміни посадових окладів, є такою, що не заснована на вимогах чинного законодавства.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 року у справі № 7-р(ІІ)2019 право на перерахунок пенсії за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» виникає у осіб лише у разі зміни розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13.12.2019 року. Апелянт зазначив, що рішення про зміну розмірів посадових окладів для працівників прокуратури після 13.12.2019 року Кабінетом Міністрів України не приймалось, а постанова Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці» від 11.12.2019 року №1155, що набрала чинності з 01.01.2020 року, якою затверджено схеми посадових окладів прокурорів Офісу Генеральної прокуратури, обласних, окружних прокуратур та прирівняних до них прокуратур у пункті 7 містить застереження, що зміни розмірів посадових окладів працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, що призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру».
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2020р. відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789 від 05.11.1991 року позивачу призначено пенсію за вислугу років, виходячи з розрахунку 80% розміру середньомісячної заробітної плати. Пенсія нарахована з посади прокурора відділу прокуратури Одеської області.
22.01.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії виходячи з із нового посадового окладу в розмірі 37836грн.
17.02.2020 року за підписом заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за №956-855/Я- 02/8-1500/20, листом відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії в зв'язку з тим, що до закону не внесено відповідних змін.
Не погоджуючись з рішенням про відмову у здійсненні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15.07.2015р. визначалися Законом України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ «Про прокуратуру» (надалі - Закон України №1789-ХІІ).
Зокрема, ч.13 ст.50-1 цього Закону України №1789-ХІІ, за якою позивачу призначено пенсію, визначено, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком пенсії.
Частина 18 ст.50-1 цього Закону України №1789-ХІІ в редакції, чинній до 1 січня 2015 року передбачала, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014р. №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (надалі - Закон України № 76-VIII), яким, зокрема, ч.18 ст.50-1 Закону України №1789-ХІІ викладено у такій редакції: «Умови на порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. №213-VIII (надалі - Закон України №213-VIII) передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема, Закону України №1789-ХІІ.
15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14.10.2014р. №1697-VII «Про прокуратуру» (надалі - Закон України №1697-VII).
Згідно з п.1 ч.3 розділу 12 «Прикінцеві положення» визнано таким, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої , шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів.
Тобто, положення ст.50-1 Закону України від 05.11.1991р. №1789-ХІІ «Про прокуратуру», що регулювали порядок перерахунку пенсій втратили чинність.
Згідно з ч.20 ст.86 Закону України №1697-VІІ умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури, додатками до якої затверджено нові збільшені схеми посадових окладів працівників прокуратури.
Рішенням Конституційного Суду України №7-р (ІІ) 2019 від 13.12.2019р. визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Установлено такий порядок виконання цього Рішення: ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Відповідно до вказаного рішення, положення ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, позивач має право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам, відповідно до положень ч.20 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» з моменту набрання чинності рішення Конституційного Суду України №7-р (ІІ) 2019 від 13.12.2019р.
Разом з тим, на підтвердження правильності висновків суду першої інстанції 26.10.2020р. ОСОБА_1 видана прокуратурою Одеської області довідка №463 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), за нормами чинними на 11.09.2020р. за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу, що враховується для перерахунку пенсії, яка становить: посадовий оклад в розмірі 37836грн., надбавку за вислугу років (25%) в розмірі 9459грн., матеріальну допомогу (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) в розмірі 3941,25грн., 3941,25грн., усього 55177,50грн. /а.с.96/
Після ухвалення рішення Конституційного Суду України №7-р (ІІ) 2019 від 13.12.2019р., позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати, а саме посадового окладу в розмірі 37836грн., а тому колегія суддів вважає, що з 11.09.2020р. позивач має право на перерахунок та виплату пенсії в зв'язку зі зміною посадового окладу в розмірі 37836грн., що достеменно підтверджується довідкою прокуратури Одеської області.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011р. №3668-VI (зі змінами, надалі - Закону України №3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати 10740грн.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку, та застосування цих положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч.1 ст.58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
При цьому, наведені вище положення, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016р. № 7-рп/2016.
У зв'язку з викладеним обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 80 % від заробітної плати, без обмеження максимальним розміром пенсії.
Відповідно до статті 192 КАС України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Згідно із частинами 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Як зазначається у рішенні Конституційного Суду України від 29 серпня 2012 року №16-рп/2012, Конституція України гарантує здійснення судочинства судами на засадах, визначених у частині третій статті 129 Конституції, які забезпечують неупередженість здійснення правосуддя судом, законність та об'єктивність винесеного рішення тощо. Ці засади, є конституційними гарантіями права кожного на судовий захист, зокрема, шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2011 року № 13-рп/2011).
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до частини 1 статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Згідно із частиною 5 стаття 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Позовні вимоги про захист права не можуть вважатися передчасними, якщо вони були предметом правовідносин, з яких виник спір. Відмовляючи у перерахунку, відповідач не висловлювався щодо цих аспектів перерахунку, оскільки вважав, що позивач не має права на перерахунок взагалі. Однак позиція відповідача з цих питань відома з його відзиву на позов. Вона не залишає підстав сподіватися, що у разі визнання за позивачем права на перерахунок пенсії, вона буде перерахована так, як він про це просив.
Відсутність таких заперечень у рішенні відповідача, що оскаржується, не свідчить, що з питань застосування обмеження максимального розміру відсутній спір. І у позовній заяві, і у відзиві сторони висловили протилежні позиції, що є очевидним свідченням існування спору щодо цих аспектів перерахунку. Відтак, застереження щодо виплати перерахованої пенсії без обмеження максимальним розміром є належним способом захисту.
Отже, суд першої інстанції в описовій частині судового рішення дійшов до правильного висновку, що до пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимальним розміром, але без визначення цього права в резолютивній частині рішення, в зв'язку з чим не забезпечується право позивача на повну виплату перерахованої пенсії та позивач не захищається від неналежного виконання рішення, повторного звернення до суду.
Дана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у справі 420/3309/20.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовної заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1,3 с.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За правилами ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та ухвалив судове рішення без додержання норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України задовольнити частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року скасувати.
Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 11.09.2020р. здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років у розмірі 80% від заробітної плати, згідно з довідкою від 26.10.2020р. №463 прокуратури Одеської області про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), за нормами чинними на 11.09.2020р. за відповідною (прирівняною) посадою прокурора відділу, що враховується для перерахунку пенсії, яка становить: посадовий оклад в розмірі 37836грн.; надбавку за вислугу років (25%) в розмірі 9459грн.; матеріальну допомогу (для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань) (1/12) в розмірі 3941,25грн. 3941,25грн., - усього 55177,50грн., без обмеження максимальним розміром пенсії.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.