16 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/1110/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Катерини Василівни
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року (головуючий суддя - Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Національного банку України
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНГРУП ФАКТОР»
про визнання протиправними та скасування розпоряджень, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Національного банку України (далі - Відповідач), третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНГРУП ФАКТОР» (далі - Третя особа), в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати прийняті Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, розпорядження про призначення позапланового заходу державного нагляду (контролю) від 17.07.2018 р. №1275, прийнятого на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_2 та з урахуванням погодження Державної регуляторної служби України від 22.06.2018 р. №5993 на проведення позапланового заходу, та розпорядження від 13.11.2018 р. № 1994 «Про анулювання ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) ТОВ «ФК «Фінгруп Фактор».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року по справі №160/1110/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Національного банку України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ФІНГРУП ФАКТОР», про визнання протиправними та скасування розпоряджень - залишено без розгляду (т. 3, а.с. 190-191).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у судове засідання 18 серпня 2020 року Позивач або його представник не з'явились повторно, про поважність причин неприбуття суд не повідомили, що є підставою для застосування наслідків, передбачених приписами ч. 5 ст. 205, п. 4, ч. 1 ст. 240 КАС України, а саме - залишення позову без розгляду.
Представник Позивача, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, оскаржив її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі представник Позивача, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення Позивача про розгляд даної справи у судових засіданнях, що, на думку останнього, свідчить про передчасність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо повторної неявки Позивача.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
В обґрунтування відзиву Відповідач, зокрема, вказав про те, що Позивач повинен був цікавитись результатами судового розгляду справи самостійно, не чекаючи судової повістки дізнатись про дату та час наступного засідання.
16 грудня 2020 року від представника Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на перебування адвокатом Поліщук К.В. на самоізоляції.
Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити в задоволенні клопотання представника Позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на те, що на підтвердження доводів вказаного клопотання останнім не надано жодних доказів, при цьому явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції не визнавалась обов'язковою, а наданих сторонами матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі. Крім того, суд апеляційної інстанції при розгляді даної справи має дотримуватись строків, передбачених ч. 1 ст. 309 КАС України.
Позивач та Третя особа, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.
За таких обставин, з урахуванням думки представника Відповідача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи, які не з'явились.
16 грудня 2020 року в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник Відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з частиною п'ятою цієї ж статті, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи.
Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів.
Пунктом 4 частини першої статті 240 КАС України обумовлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб'єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин, або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.
Процесуальним законодавством визначено право суду залишити позов без розгляду, якщо повторна неявка позивача перешкоджає прийняттю рішення по суті на підставі наявних у ній доказів, навіть при наявності волевиявлення сторони про розгляд його позову за його відсутності.
Зі змісту зазначених правових приписів випливає те, що залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 205, пункту 4 частини першої статті 240 КАС України, можливе виключно за наявності сукупності таких умов: 1) належне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання; 2) відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності; 3) неявка позивача в судове засідання (підготовче засідання) без поважних причин або неповідомлення ним про причини такої неявки; 4) неможливість розгляду справи по суті за відсутності позивача; 5) відсутність вимоги відповідача щодо розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.
Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, відображеним в постанові від 19.09.2018 року по справі № 826/10538/17, що враховується судом апеляційної інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як свідчать встановлені обставини справи, підставою для залишення позовної заяви без розгляду були висновки суду першої інстанції щодо безпідставної неявки позивача та його представника у судові засідання, призначені на 28 липня 2020 року та на 18 серпня 2020 року, неповідомлення суду про причини такої неявки та неподання клопотань про розгляд справи за їх відсутності.
З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 червня 2020 року розгляд справи у підготовчому засіданні призначено на 07 липня 2020 року о 10:30 год.
07 липня 2020 року за вх. №40797/20 о 09:38 год. на адресу суду першої інстанції від представника Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому останній, зокрема, просив суд:
- відкласти підготовче засідання по справі №160/1110/20 та судовий розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення на іншу дату поза строком дії карантину;
- зупинити провадження по справі №160/1110/20 до закінчення строків загальнодержавного карантину (т. 3, а.с. 107-109).
В матеріалах даної справи відсутні докази розгляду судом першої інстанції вказаного клопотання представника Позивача від 07 липня 2020 року за вх. №40797/20.
Натомість, 07 липня 2020 року в судовому засіданні ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду замінено Відповідача правонаступником та відкладено підготовче судове засіданні на 28 липня 2020 року о 10:40 год.
В судовому засіданні 28 липня 2020 року закрито підготовче судове засідання та відкладено розгляд справи по суті на 18 серпня 2020 року о 10:30 год.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що станом на 28 липня 2020 року в матеріалах даної справи не було доказів повідомлення Позивача про проведення підготовчого судового засідання 28 липня 2020 року о 10:40 год., оскільки конверт, в якому містилась судова повістка про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 28 липня 2020 року о 10:40 год., повернувся до суду першої інстанції лише 17 серпня 2020 року (т. 3, а.с. 138).
У судовому засіданні 18 серпня 2020 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою останнього у судове засідання.
Однак, колегія суддів наголошує на тому, що станом на 18 серпня 2020 року в матеріалах даної справи не було доказів повідомлення Позивача про проведення судового засідання 18 серпня 2020 року о 10:30 год., оскільки конверт, в якому містилась судова повістка про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 18 серпня 2020 року о 10:30 год., повернувся до суду першої інстанції лише 07 вересня 2020 року (т. 3, а.с. 195).
Приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що інших доказів належного повідомлення Позивача про дату, час та місце розгляду справи №160/1110/20, окрім конвертів, які повернулись до суду першої інстанції вже після судових засідань, матеріали даної справи не містять.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновок суду першої інстанції щодо повторної неявки Позивача у судове засідання без поважних причин є передчасним та необґрунтованим, оскільки, на момент проведення судових засідань 28 липня 2020 року та 18 серпня 2020 року, судом першої інстанції не було перевірено наявність в матеріалах справи доказів належного повідомлення Позивача про дату, час та місце розгляду справи №160/1110/20 у вищезазначених судових засіданнях.
Більш того, зі змісту оскаржуваної ухвали слідує те, що суд першої інстанції не дослідив питання неможливості розгляду справи по суті за відсутності Позивача, що є обов'язковою складовою при вирішенні питання щодо залишення адміністративного позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 240 КАС України.
Проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що прийнята судом першої інстанції ухвала про залишення адміністративного позову без розгляду є передчасною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 243, 310, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Поліщук Катерини Василівни - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2020 року у справі №160/1110/20 - скасувати.
Адміністративну справу №160/1110/20 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
В повному обсязі постанова складена 21 грудня 2020 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя Д.В. Чепурнов
суддя С.В. Сафронова