16 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 160/2886/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання Яковенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (суддя 1-ї інстанції Ільков В.В.) у справі №160/2886/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми “В4” №0001305010 від 04.03.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відомості щодо встановлених порушень, які викладені в акті №18/28-10-50-10-05393056 від 18.02.2020 року, є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не базуються на первинних бухгалтерських та податкових документах, які надані посадовим особам відповідача в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки. Відповідно оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновок відповідача викладений в акті перевірки №18/28-10-50-10-05393056 від 18.02.2020 року, з яяким погодився і суд першої інстанції, є протиправним, та таким, що не базується на нормах Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», наказу Міністерства статистики України №193 від 21.06.1996 року «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», Податкового кодексу України та Конституції України. Відповідно податкове повідомлення - рішення №0001305010 від 04.03.2020 року підлягає скасуванню. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам та доказам позивача.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві
Сторони повідомлені про день та час розгляду справи.
Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції щодо задоволення апеляційної скарги заперечив. підтримав доводи відзиву.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» знаходиться на податковому обліку в Офісі великих платників податків ДФС.
Позивачем подано до контролюючого органу декларацією з податку на додану вартість за листопад 2019 року, реєстраційний № 9306012760 від 19.12.2019 року (з урахуванням уточнюючого розрахунку від 17.01.2020 року № 9001981415), де від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, поточного звітного періоду відображене платником у рядку 19 податкової декларації, складає 21215504,00 грн., сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість задекларована платником на рахунок платника у банку рядок 20.2.1 декларації складає 11215504,00 грн., сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 21 декларації) складає 10000000 гривень.
Наказом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 17.01.2020 року №52 призначено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» з питання формування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше ніж 100 тис. грн. по декларації з податку на додану вартість за листопад 2019 року (peг. №9306012760 від 19.12.2019 року).
З 27.01.2020 року по 18.02.2020 року на підставі наказу № 52 від 17.01.2020 року, наказу № 204 від 12.02.2020 року, направлень на перевірку від 22.01.2020 року №18/28-10-50-10, №19/28-10-50-10, вручених до початку перевірки під розписку головному бухгалтеру ОСОБА_1 , проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Дніпровський металургійний завод», за результатами якої складено акт №18/28-10-50-10-05393056 від 18.02.2020 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 з урахуванням п. 44.1 ст. 44 ПК України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту, що призвело до завищення суми податкового кредиту у листопаді 2019 року на 226853,00 гривень.
Вищевикладене призвело до порушення п. 200.1 ст. 200 абз. «в» п. 200.4 ст. 200 розділу V ПК України в частині завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 226853,00 гривень.
На підставі акту №18/28-10-50-10-05393056 від 18.02.2020 року відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 04.03.2020 року №0001305010 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі - 226 853,00 грн.
Не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішення №0001305010 від 04.03.2020 року позивач звернувся до суду із даним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що первинні документи, які містяться в матеріалах справи, надані позивачем на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем із ТОВ ВКФ “НАЙС” та ПП “ОСКАР-ВІТ” є формально складеними, а господарські операції між позивачем та вказаними підприємствами не є реальними, оскільки судом не встановленого факту здійснення господарських операцій.
Суд зазначив, що наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів та послуг фактично не мали реального характеру, що, в сою чергу, доводить правомірність висновків контролюючого органу, які покладені в основу прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2020 року №0001305010 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне.
Як свідчать встановлені обставини справи та згідно акту перевірки, досліджені відносини між позивачем з контрагентами - ТОВ ВКФ «Найс» (код за ЄДРПОУ 19311369), ПП «Оскар-Віт» (код за ЄДРПОУ 36363060), ТОВ «КЬЮ.ЕФ.ЕМ. Кейтеринг» (код за ЄДРПОУ 41643764).
Відповідач дійшов висновку про відсутність здійснення реальності господарських операцій між позивачем та - ТОВ ВКФ «Найс», ПП «Оскар-Віт».
Так між позивачем та ТОВ ВКФ "НАЙС" укладено договір на приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод. від №285/2015 від 01.03.2015 року
Згідно п.1.1 Договору від №285/2015 від 01.03.2015 року, укладеному між ТОВ ВКФ "НАЙС" (Власник) та ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського» (Абонент). Власник зобов'язується надавати Абоненту послуги з прийому до гідротехнічної споруди №1 та транспортуванню до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно до умов цього Договору, а Абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Власником послуг на умовах цього Договору та дотримуватися порядку передачі дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, що встановлені цим Договором.
На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: договір №285/2015 від 01.03.2015 року, додаткову угоду №1 від 30.03.2015 року до вказаного вище договору, додаткову угоду №2 від 28.04.2015 року, додаткову угоду №2/2 від 31.03.2016 року, додаткову угоду №4 від 11.01.2017 року, додаткову угоду №5 від 22.02.2018 року, додаткову угоду №6 від 15.05.2018 року, додаткову угоду №7 від 17.04.2019 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-00000038 від 31.10.2019 року; коригуючий акт №38/1 до акту № ОУ-00000038 від 31.10.2019 року, податкову накладну № 5 від 31.10.2019 року; дозволи на спеціальне водокористування № 00760 від 02.10.2016 року, № 00830 від 24.02.2017 року; №637/ДП/49д-19 від 17.09.2019 року та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ ВКФ “НАЙС”.
Виконання робіт (надання послуг) підтверджено актами приймання - передачі виконаних робіт, які повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року за № 88, а тому виконанні роботи та наданні послуги контрагентами ПрАТ «ДМЗ» належним чином підтверджені документально.
Так, укладання між ПрАТ «ДМЗ» та ТОВ ВКФ «НАЙС» договору № 285/2015 від 01.03.2015 року є безумовною умовою здійснення підприємством спеціального водокористування.
02.10.2016 року Дніпропетровською обласною державною адміністрацією був виданий дозвіл на СВК № 00760, строком дії до 03.10.2019 року, та в п. 4 Дозволу державний орган визначив найменування та водного об'єкту та водогосподарської ділянки (джерело водопостачання та приймач стічних вод, а саме ТОВ ВКФ «НАЙС» (виробничі стічні води з випусків № 1, № 4, № 5, № 6), р. Дніпро (20) через Східний колектор (виробничі, зливові, талі, дренажні з випуску № 7).
Отже, безпідставним є висновок відповідача щодо не вірного зазначення назви колектору ТОВ ВКФ «НАЙС» в податкових накладних «Західний колектор», оскільки в Дозволі «Східний колектор» визначено прийняття виробничі, зливові, талі, дренажні з випуску № 7, в той час, як в податкових накладних зазначено про випуски № 1, № 4, № 5 та № 6.
Також, підпунктом «е» п.6 Дозволу на спецводокористування чітко встановлено, що «виробничі стічні води з випусків № 1, № 4, № 5, № 6 передаються ТОВ ВКФ «НАЙС» по договору від 01.03.2015 № 285/2015».
З урахуванням того, що умови виданих суб'єктам господарювання дозволів на спеціальне водокористування є обов'язковими до виконання, оскільки відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10.08.1992р. №459 «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення» та п.п. 6 ч. 1 ст. 55 Водного кодексу України, порушення умов спеціального водокористування є підставою для припинення права спеціального водокористування, 01.03.2015 року між ПрАТ «ДМЗ» та ТОВ ВКФ «НАЙС» укладено договір на приймання та транспортування дренажних, зливових, стічних та зворотних вод № 285/2015.
ТОВ ВКФ «НАЙС» надано послуги в жовтні 2019 року відповідно до укладеного договору № 285/2015 від 01.03.2015 року з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро дренажних, зливових, стічних та зворотних вод відповідно умов цього договору.
Надані послуги з прийому до гідротехнічної споруди № 1 та транспортування до р. Дніпро всіх дренажних, зливових, стічних та зворотних вод, що скидаються по водоспусках № 1, N°4, N25, N26 Західного колектору в жовтні 2019 року підтверджуються актом N2 0У- 00000038 від 31.10.2019, оформленого відповідно до вимог ч. 2. ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податковою накладною N2 5 від 31.10.2019, яка сформована та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що підтверджується електронним цифровим підписом.
Матеріали справи також містять копії дозволу на спеціальне водокористування № 00760 від 02.10.2016 року (строком дії до 03.10.2019 року), яке видано позивачу, копія дозволу № 00830 від 24.02.2017 року, яке видано Департаментом екології та природних ресурсів Дніпропетровської обласної державної адміністрації ТОВ «ВКФ «НАЙС» строком дії до 24.02.2032 року, копія Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ТОВ «ВКФ «НАЙС».
Також є помилковим посилання суду першої інстанції на ухвалу в Єдиному Державному реєстрі судових рішень слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2019 по справі № 200/1088/19, оскільки відповідно до ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.01.2019 року у справі № 200/1088/19 відкрито кримінальне провадження № 12018040120000043 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 242 Кримінального кодексу України (порушення правил охорони вод).
Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Матеріали справи не містять копії вироку суду у кримінальному провадженні, яке набрало законної сили, відносно порушення ТОВ «ВКФ «НАЙС» податкового законодавства, або іншого процесуального документу щодо кримінальної справи (яке б підтверджувало встановлення вини).
Таким чином, судом першої інстанції не надана оцінка первинним бухгалтерським та податковим документам, які позивачем надані до суду, що свідчить про порушення судом норм процесуального права.
Що стосується господарських взаємовідносин позивача з ПП «ОCKAP - ВІТ».
Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначено про не встановлення фактичного виконавця робіт.
Однак, такий висновок не ґрунтується на документальних доказах, оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу по справі. Водночас, позивачем долучено до матеріалів справи документи, які підтверджують виконання робіт та формування і реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та відповідно сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість до Державного бюджету України.
Відповідно до п. 198.6 ст. 196 Податкового кодексу України (в редакції на момент формування податкового кредиту з ПДВ) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Згідно абзацу 2 пункту 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно абзацу 3 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
18.06.2018 року між позивачем та ПП “ОСКАР-ВІТ” було укладено договір №1109/2018 на проведення ремонтних робіт.
Відповідно до п. 1.1 договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи капітальні ремонти, поточні ремонти обладнання, конструкцій будівель і споруд, технічне обслуговування обладнання, монтаж інженерних мереж і систем (далі - роботи), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору згідно з проектно - кошторисною документацією, графіку виконаних робіт, акту прийому - передачі виконаних робіт, інших документів, передбачених цим Договором.
На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем надано: договір №1109/2018 від 18.06.2018 року, додаткову угоду №4 від 04.04.2019 року, акти прийому-передачі виконаних робіт №3 від 29.08.2019 року, № 4 від 27.09.2019 року та №5 від 27.09.2019 року, податкові накладні №2 від 29.08.2019 року, №5 від 27.09.2019 року, №6 від 27.09.2019 року, розпорядження №54 від 05.04.2019 року, а також локальні кошториси №391/18 та №417/18.
До матеріалів справи, товариством було надано додаткову угоду № 4 від 04.04.2019 року (пункт 1), згідно якої сторонами було визнано, що Замовник доручає, в Виконавець бере на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт коксотушильного вагону №2 ВКЦ КХВ (код ДКПП 43.99), згідно з Договірною ціною до локального кошторису № 397/18, яка затверджена сторонами на загальну суму 540830,07 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ 108166,01 грн, загальна суму з урахуванням ПДВ складає 6489960,08 гривень.
Додатковою угодою № 5 від 04.04.2019 року (пункт 1) сторонами було визнано, що Замовник доручає, в Виконавець бере на себе зобов'язання виконати капітальний ремонт сатуратора (ремонт газопроводів, трубопроводів, фундаментів, металевих конструкцій) КХВ (код ДКПП 43.99), згідно з Договірною ціною до локального кошторису № 417/18, яка затверджена сторонами на загальну суму 1249166,56 грн. без урахування ПДВ, крім того ПДВ 249833,31 грн, загальна суму з урахуванням ПДВ складає 1498999,87 гривень.
Актом прийому-передачі виконаних робіт № 3 від 29.08.2019 року по додатковій угоді № 5 від 04.04.2019 року до договору № 1109/2018 від 18.06.2018 року - роботи з ремонту сатуратура (ремонт газопроводів, трубопроводів, фундаментів, металевих конструкцій) КХВ, інв. №33046/1, на загальну вартість 194702,90 рахунок №27 від 29.08.2019 року - підтверджується виконання роботи з ремонту трубопроводів, фундаментів, металевих конструкцій) КХВ, інв. № 33046/1, на загальну вартість 194702,90 грн., у т.ч. ПДВ 32450,48 гривень.
Актом прийому - передачі виконаних робіт № 5 від 27.09.2019 року по Додатковій угоді № 5 від 04.04.2019 року до договору № 1109/2018 від 18.06.2018 року - роботи з ремонту сатуратура (ремонт газопроводів, трубопроводів, фундаментів, металевих конструкцій) КХВ, інв. № 33046/1, на загальну вартість 254701,45 грн., у т.ч. ПДВ 42450,24 грн. та рахунок № 31 від 27.09.2019 року підтверджується виконання роботи з ремонту сатуратура (ремонт газопроводів, трубопроводів, фундаментів, металевих конструкцій) КХВ, інв. № 33046/1, на загальну вартість 254701,45 грн., у т.ч. ПДВ 42450,24 гривень.
Акт прийому - передачі викопаних робіт № 4 від 27.09.2019 року по Додатковій угоді №4 від 04.04.2019 до договору № 1109/2018 від 18.06.2018 - роботи з ремонту коксотушильного вагону № 2, інв. № 43750/21 ВКЦ КХВ, на загальну вартість 448811,34 грн., у т.ч. ПДВ 74801,89 грн. та рахунок № 30 від 27.09.2019 року - підтверджується виконання роботи з ремонту коксотушильного вагону № 2, інв. Х9 43750/2 ВКЦ КХВ, на загальну вартість 448811,34 грн.,ут.ч. ПДВ 74801,89 гривень.
215. ПрАТ “ДМЗ” по взаємовідносинам з ПП "ОСКАР-ВІТ" було включено до податкового кредиту декларації з ПДВ за листопад 2019 року суму ПДВ у розмірі 149702,61 грн., в тому числі: до додатку №5 декларації суму ПДВ 32450,48 грн. (за серпень 2019 року); до додатку №5 декларації суму ПДВ 117 252,13 грн. (за вересень 2019 року).
Згідно з п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Закону № 996-ХІV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Отже, колегія суддів зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, що складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, що кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, і достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Разом з цим, суд при вирішенні справи у кожному конкретному випадку повинен вживати передбачені законом заходи з метою з'ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.
Втім, судом першої інстанції не дотримано вказаних вимог, не надав належної правової оцінки аргументам та доказам, наданим до суду позивачем.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку відмовляючи у задоволенні позовних вимог, а тому рішення підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів керується приписами статті 139 КАС України .
Згідно матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду першої інстанції - 3402,80грн. (т. 1 а.с. 12) та судового збору за подачу апеляційної скарги - 5104,20грн. (т. 2 а.с.47), всього на суму 8507грн., які підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2020 року у справі №160/2886/20 -скасувати та прийняти нове судове рішення.
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДПС від 04.03.2020р. №0001305010.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС (ЄДРПОУ 43141471) на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (ЄДРПОУ 05393056) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8507(вісім тисячі п'ятсот сім) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 грудня 2020року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак