02 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 280/1451/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Чабаненко С.В.,
суддів: Чумака С.Ю., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі №280/1451/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС Запорізькій області, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 105497-56 від 20 лютого 2020 року на суму 3 551,24 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що позивач, здійснюючи сплату єдиного внеску за травень, червень, липень, серпень, вересень 2019р., перерахувала кошти на загальну суму: 4590,30 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , який належить ГУ ДПС у Запорізькій області замість рахунку Мелітопольської ОДПІ (м. Мелітополь) № 37195204000832. Вказує, що зобов'язання зі сплати сум єдиного внеску були виконані нею без порушень строків та відповідно до приписів Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, через що жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому не настало.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 105497-56 від 20 лютого 2020 року на суму 3 551,24 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також підстав позову, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено письмовими доказами, наявними в матеріалах справи, ФОП ОСОБА_1 , здійснюючи сплату єдиного внеску за травень, червень, липень, серпень, вересень 2019 року на загальну суму 4590,30 грн. перерахувала кошти на рахунок № НОМЕР_1 , який належить ГУ ДПС у Запорізькій області замість рахунку Мелітопольської ОДПІ (м. Мелітополь), що підтверджується копіями платіжних доручень № 44 від 11.05.2019 року, № 49 від 17.06.2019 року, № 52 від 02.01.2019 року, № 58 від 12.08.2019 року, № 61 від 05.09.2019 року.
16.10.2019 року, 09.01.2020 року, 23.01.2020 року позивачем на ім'я начальника Мелітопольського управляння Головного управління ДПС Запорізькій області подавались заяви про перерахування грошових коштів за належними реквізитами.
Також 03 листопада 2019 року до Мелітопольського управляння Головного управління ДПС Запорізькій області позивачем подано заяву, в якій остання просила перерахувати надміру або помилково сплачені кошти у сумі 4590,30 грн.
19 листопада 2019 року Мелітопольським управлянням Головного управління ДПС Запорізькій області сформовано висновок на повернення переплати по єдиному внеску від 19 листопада 2019 року № 114675-56.
20 лютого 2020 року стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Головним управлінням ДПС у Запорізькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 105497-56 від 20 лютого 2020 року на суму 3 551,24 грн.
06 квітня 2020 року Мелітопольським управлянням Головного управління ДПС Запорізькій області ОСОБА_1 надано інформація, відповідно до якої зазначено, що здійснити перекид грошових коштів буде можливо лише за умови цільового надходження грошових коштів на даний код платежу.
Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернулася до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваної вимоги про сплату боргу з огляду на те, що позивачем на казначейський рахунок своєчасно та в повному обсязі було сплачено ЄСВ.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Приписами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” № 2464-VI від 8 липня 2010 року (далі - Закон України № 2464-VI) визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України № 2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що при вирішенні спору необхідно встановити вчасність сплати позивачем нарахованої суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за спірні періоди.
Так, з матеріалів справи вбачається, позивачем при здійсненні сплати єдиного внеску за травень, червень, липень, серпень, вересень 2019 року було помилково перераховано кошти на загальну суму: 4590,30 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , який належить ГУ ДПС у Запорізькій області, замість рахунку Мелітопольської ОДПІ (м. Мелітополь) № 37195204000832, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, із зазначенням в призначені платежу -“внесок ЄСВ”.
Отже, з урахуванням викладеного суд зазначає, що допущення помилки під час перерахування платником суми грошового зобов'язання з єдиного соціального внеску у строк, встановлений Законом №2464-VI, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова, а тому не може слугувати підставою для притягнення платника до відповідальності за несплату або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску.
При цьому, такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, тому помилкове визначення рахунку під час сплати суми внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми. Також, вищезазначені штрафні санкції застосовуються у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, а не у випадку помилково сплачених сум єдиного внеску на невідповідний рахунок.
Також судом враховується те, що податковий орган не заперечує факту надходжень грошових коштів на інший рахунок, також не заперечує що сплачені суми дорівнюють сумі, необхідній для сплати ЄСВ.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції стосовно того, що зобов'язання зі сплати єдиного внеску позивачем виконано вчасно та в повному розмірі, а помилка при зазначенні відповідного рахунку не може слугувати підставою для застосування до позивача санкцій.
Крім того, судом враховується, що помилка, допущена позивачем у номері розрахункового рахунку була ним самостійно виправлена, шляхом направлення до контролюючого органу відповідних заяв щодо перерахування на надміру або помилково сплачених коштів. Так, податковим органом 19 листопада 2019 року за результатами розгляду заяви позивача про перерахування надміру або помилково сплачених коштів в сумі 4590,30 грн. від 06 листопада 2019 року № 2 (вхідний № 9802/ФОП від 11 листопада 2019 року) було сформовано висновок № 114675-56, в якому податковий орган зазначив, що по інтегрованій картці платника 71060000 (р/р НОМЕР_2 ) станом на 19 листопада 2019 року обліковується переплата надміру або помилково сплачених коштів у сумі 4590.30 грн. Відповідно до висновку зазначена сума підлягає перерахуванню на рахунок UA 298999980000037197206020832 код 71040000 9 (а.с.55).
Наведений висновок включено до реєстру висновків про повернення надміру або помилково сплачених коштів єдиного внеску від 19.11.2019 року № 62 (а.с.54). Доказів скасування або оскарження вищевказаного висновку від 19.11.2019 року матеріали справи не містять.
Отже, контролюючим органом протиправно без врахування всіх обставин було винесено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 105497-56 від 20 лютого 2020 року на суму 3 551,24 грн.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
З урахуванням приведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засідання усіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 травня 2020 року у справі №280/1451/20 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків ст. 328 КАС України.
Головуючий - суддя С.В. Чабаненко
суддя С.Ю. Чумак
суддя І.В. Юрко