17 грудня 2020 р.Справа № 520/2990/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Григорова А.М.,
Суддів: Чалого І.С. , Бартош Н.С. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року, головуючий суддя І інстанції: Панченко О.В., м. Харків, повний текст складено 14.07.20 року по справі № 520/2990/2020
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправним та скасування наказу,
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Харківській області №1088 від 21.02.2020 року про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що спірний наказ видано безпідставно та з порушенням норм чинного податкового законодавства. Позивач також стверджує, що здійснив захист своїх прав шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до фактичної перевірки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020р. адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Харківській області №1088 від 21.02.2020 року про проведення фактичної перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що вважає рішення суду таким, що прийняте з неправильним застосуванням норм права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст. 317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. На думку апелянта, суд першої інстанції невірно застосував приписи пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Зазначає, що правова конструкція вказаної норми свідчить, що фактична перевірка, на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, проводитися також у разі здійснення функцій визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Посилається на те, що податковий орган діяв у межах вимог чинного законодавства. Зазначив, що перевірка була проведена на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового Кодексу України, яка визначає, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин, визначених Кодексом, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Таким чином, спірний наказ на проведення перевірки прийнятий на підставі та в межах чинного законодавства, у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову. Вказує, що жодною нормою ПК України не передбачено такої вимоги до наказу на проведення фактичної перевірки, як перелічення та зазначення в його тексті наявної інформації чи джерел її походження. Достатнім є зазначення в тексті наказу підстави, визначеної ПК України (у даному випадку підстава визначена пп. 80.2.5 п. 80.2. ст. 80 ПК України). Вказана норма не підлягає розширеному тлумаченню. Посилається на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27.10.2016 по справі № К/800/42221/15, постанову Верховного Суду України від 15.12.2015 по справі № 21-5361а15, від 15.10.2015 по справі № 2а-589/10 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 по справі №820/6129/17. З огляду на наведене просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 по справі № 520/2990/2020, прийнявши по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту оскаржуваного наказу об'єктивно неможливо встановити наявність якої саме інформації стала підставою для призначення перевірки, яких обставин стосується така інформація, які порушення зафіксовано в ній.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу Головного управління ДПС у Харківській області №1088 від 21.02.2020 року "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )" контролюючим органом призначено проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 починаючи з 25.02.2020 року тривалістю у відповідності до вимог п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, за період діяльності з 04.10.2018 року по дату завершення перевірки.
Метою проведення перевірки вказано - здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Підстава проведення перевірки - п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України (а.с. 14).
25.02.2020 інспекторами Головного управління ДПС у Харківській області на підставі наказу №1088 від 21.02.2020 та відповідно до направлень на перевірку №1337, №1338 від 25.02.2020 здійснено вихід за фактичним місцезнаходженням ФО-П ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим касир ОСОБА_2 , яка працює у ФО-П ОСОБА_1 не допустила співробітників контролюючого органу до проведення перевірки з посиланням на те, що наказ на проведення перевірки не відповідає вимогам п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, зокрема в ньому не вказано підстави проведення фактичної перевірки, про що ревідорами-інспекторами складений акт №010122 "Про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки" від 25.02.2020 року (а.с. 15-17).
Вважаючи оскаржуваний наказ №1088 від 21.02.2020 року протиправним та таким, що порушує права позивача, останній звернувся за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносинам, суд апеляційної інстанції керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Підстави призначення, обставини та порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 80.1 вищевказаної статті Кодексу, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
В свою чергу, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Отже, передумовою проведення фактичної перевірки з підстав, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, крім перевірки на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, є отримання в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби.
Аналізованими нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема фактичних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.
В свою чергу, оскаржуваний наказ не містить жодної інформації стосовно того, що Головним управлінням ДПС у Харківській області встановлено порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів отримання контролюючим органом в установленому законодавством порядку відповідної інформації, яка б надавала йому право на проведення вказаної перевірки згідно з п.п.80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України.
Таким чином, відповідачем не доведено наявність законних підстав для проведення фактичної перевірки позивача.
Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 15.05.2020 року по справі №816/3238/15
Згідно із ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З тексту оскарженого наказу від 21.02.2020 № 1088 не вбачається, що перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 призначена на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. В тексті наказу міститься лише загальне посилання на норму п. п. 80.2.5 п. 8.2 ст. 80 Податкового кодексу України, та не визначено що перевірка проводиться саме на виконання зазначених функцій у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
В наказі зазначено, що перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 проводиться з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками ( найманими особами).
Проте, з урахуванням положень ст. 80 Податкового Кодексу України, перевірка з цих питань проводиться виключно при отриманні в установленому законодавством порядку інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства.
Колегія суддів не заперечує того факту, що до функцій контролюючих органів, відповідно до статті 19 Податкового кодексу України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп. 19-1.1.16.); проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів (пп.19-1.1.17); забезпечення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої (пп.19-1.1.20) та ін.
В свою чергу, реалізація відповідних функцій у визначеній сфері щодо призначення таких перевірок не є безмежною. Певні функції має будь-який суб'єкт владних повноважень, однак реалізація таких функцій певним чином обмежена законодавством. Тобто, не в будь-якому випадку за наявності компетенції на проведення перевірки, така перевірка може бути призначена.
Зважаючи на те, що проведення фактичної перевірки позивача здійснено без дотримання вимог пункту 80.2 статті 80 ПК України в частині наявності підстав для проведення перевірки, передбачених пп. 80.2.5 вказаного пункту Кодексу, на які наявні посилання в оскаржуваному наказі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про його протиправність.
З урахуванням вищезазначеного, доводи відповідача щодо правомірності наказу Головного управління ДПС у Харківській області № 1088 від 21.02.2020 року про проведення фактичної перевірки ФО-П ОСОБА_1 є помилковими.
Посилання відповідача на те, що судами неодноразово розглядалися справи про скасування наказів контролюючого органу про проведення фактичних перевірок і за результатами розгляду таких справ судами приймалися рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що в наказах зазначено підстави для проведення перевірки - відповідні норми Податкового кодексу України (постанова Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 820/4766/17, постанова Верховного Суду від 06.04.2018 у справі № 806/646/17, у постанова від 10.04.2020 у справі №520/2989/2020.), колегія суддів не бере до уваги, оскільки правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2020 року у справі №640/21536/19, мають перевагу у часі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 щодо того, що під час вирішення тотожних спорів має враховуватися саме остання правова позиція.
Щодо вимоги про скасування наказу як реалізації права на судовий захист, колегія суддів зазначає таке.
Пунктом 19 частини першої статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «…за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.»
У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акту індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.
Наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії одноразового застосування, відповідно до якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією відповідачем певних владних повноважень та можливим порушенням охоронюваних законом інтересів позивача, він вичерпує свою дію фактом його виконання, а саме, - проведенням відповідної перевірки.
Тобто, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 17.04.2019 у справі № 825/1439/17, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18.
З урахуванням наведеного, твердження відповідача про те, що позивачем не було допущено перевіряючих до проведення перевірки, чим реалізовано його право на захист, а тому, на даний час, Наказ від 21.02.2020 за № 1088 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » не підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що він вичерпав термін своєї дії та жодним чином не порушує прав позивача, є хибним.
Оскаржуваний наказ фактично не виконано, перевірка не проведена.
На час судового розгляду Наказ № 1088 від 21.02.2020 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » Головним управлінням ДПС у Харківській області не скасовано.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання відповідача на правові позиції, викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.10.2016 у справі № К/800/42221/15, у постанові Верховного Суду України від 15.12.2015 у справі № 21-5361а15, від 15.10.2015 у справі № 2а-589/10, у постанові Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №520/2989/2020, оскільки обставини, які були предметом розгляду у таких справах, не є тотожними обставинам визнання протиправним та скасування наказу як акту (рішення) суб'єкта владних повноважень у цій справі.
Посилання відповідача на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 у справі № 820/5859/17 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі №820/6129/17 не можуть бути ураховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України ураховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у постановах суду апеляційної інстанції.
Судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін..
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2020 року по справі № 520/2990/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)А.М. Григоров
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий Н.С. Бартош
Повний текст постанови складено 22.12.2020 року