22 грудня 2020 року справа №360/3822/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року (повне судове рішення складено 10 листопада 2020 року у м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3822/20 (суддя в І інстанції Пляшкова К.О.) за позовом Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
Рубіжанське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Управління) звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Відділ), в якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову Відділу від 01 вересня 2020 року про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. на позивача за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № 59020073 за виконавчим листом № 812/1662/18, виданим Луганським окружним адміністративним судом 05 березня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням суду від 26 жовтня 2018 року, що набрало законної сили 09 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково, серед іншого, зобов'язано Рубіжанське ОУПФУ Луганської області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 травня 2018 року.
На виконання рішення суду Управлінням 07 листопада 2018 року прийняло рішення без номеру «Про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням суду» в межах суми стягнення за один місяць за травень 2018 року, виплату якого здійснено на відомість грудня 2018 року. Внаслідок технічного збою стягувач пенсію у грудні 2018 року за травень 2018 року не отримала. Після набрання рішенням суду законної сили Управління рішенням від 17 січня 2019 року № 9 відновило ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 травня 2018 року по 31 січня 2019 року. У січні 2019 року ОСОБА_1 Управлінням нараховано на виплату в лютому 2019 року пенсію за період з 01 травня 2018 року по 31 січня 2019 року в розмірі 43 602,67 грн. та поточну пенсію за лютий 2019 року в сумі 4851,57 грн. на рахунок, відкритий нею в ПАТ «Державний ощадний банк України». Заявку на фінансування виплати включено до потреби у фінансуванні пенсійних виплат на лютий 2019 року.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсії у 2019 році» з 01 січня 2019 року здійснення фінансування пенсійних виплат покладено на відповідні головні управління Пенсійного фонду України в областях. З 01 січня 2019 року Управління здійснює функції виключно з нарахування пенсійних виплат, фінансування таких виплат здійснюється з поточних рахунків Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області).
У лютому 2019 року ГУ ПФУ в Луганській області ОСОБА_1 профінансовано виплату поточної пенсії за лютий 2019 року в сумі 4851,57 грн. З причин, що не відомі позивачу, виплату пенсії за період з 01 травня 2018 року по 31 січня 2019 року у розмірі 43 602,67 грн. ГУ ПФУ в Луганській області не профінансовано. В період з лютого 2019 року по березень 2020 року ОСОБА_1 пенсія нараховувалась Управлінням та виплачувалась ГУ ПФУ в Луганській області в повному обсязі. Заборгованості за цей період не має.
Листом від 13 листопада 2019 року № 2984/03.2-31К позивач звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області з питанням щодо фінансування виплати пенсії за рішенням суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 812/1662/18 ОСОБА_1 .
До Управління 20 листопада 2019 року надійшла вимога відповідача від 23 вересня 2019 року № 6848 щодо відкриття виконавчого провадження № 59020073 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданому 05 березня 2019 року в справі № 812/1662/18.
Листом від 20 листопада 2019 року № 3024/03.2-31К позивач вдруге з метою уникнення накладання штрафу звернувся до ГУ ПФУ в Луганській області щодо фінансування виконання рішення суду по справі № 812/1662/18.
Позивач листом від 21 листопада 2019 року № 3032/03.2-31К повідомив відповідачу про заходи, вжиті ним на виконання рішення в справі № 812/1662/18, а саме про: прийняття рішення від 07 листопада 2018 року без номеру про виплату пенсії в межах суми стягнення за один місяць за травень 2018 року та від 17 січня 2019 року № 9 про відновлення нарахування та виплати пенсії з 01 травня 2018 року по 31 січня 2019 року. У цьому листі відповідача повідомлено також про листи, направлені Управлінням до розпорядника коштів - ГУ ПФУ у Луганській області щодо виділення фінансування на виконання рішення суду.
Таким чином позивачем вчинено всіх залежних від нього дій для забезпечення виконання рішення суду, тому у відповідача відсутні підстави для накладення штрафу за невиконання рішення суду без поважних причин.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, якими вмотивовано позовну заяву. Апелянт наголошує, що виконання рішення суду у справі № 812/1662/18 залежить не тільки від дій позивача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України) присуджених за судовим рішенням пенсійних виплат; так само і ОСОБА_1 зобов'язана виконувати приписи Постанови № 1596 від 30 серпня 1999 року «Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках».
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
На підставі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року у справі № 812/1662/18, яке набрало законної сили 09 січня 2019 року, видано виконавчий лист № 812/1662/18 про зобов'язання Управління поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 травня 2018 року (а.с.53-54).
Постановою державного виконавця від 03 травня 2019 року відкрито виконавче провадження № 59020073, копію якої направлено боржнику (а.с.55-56).
Державним виконавцем направлено боржнику вимогу від 23 вересня 2019 року № 6848 про надання інформації щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення суду, яку отримано боржником 20 листопада 2019 року (а.с.13, 57-58).
Листом від 21 листопада 2019 року № 3032/03.2-31К «Інформація про добровільне виконання виконавчого рішення суду у справі № 812/1662/18» Управління повідомило державного виконавця, що на виконання рішення суду 26 жовтня 2018 року Управлінням прийнято рішення від 07 листопада 2018 року «Про відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 згідно з рішенням суду» в межах суми стягнення за один місяць за травень 2018 року; здійснено нарахування цієї пенсії на відомість грудня 2018 року, яку в грудні 2018 року не профінансовано; додатково Управлінням до ГУ ПФУ в Луганській області 13 листопада 2019 року направлено лист № 2984/03.2-31К «Щодо виділення фінансування на виконання рішення суду у справі № 812/1662/18 для виплати пенсії ОСОБА_1 », в якому просило профінансувати виплату за травень 2018 року в сумі 4842,79 грн. Після набрання законної сили судовим рішенням Управління рішенням від 17 січня 2019 року № 9 відновило ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком з 01 травня 2018 року; пенсія нарахована на виплату в лютому 2019 року, заявку на фінансування включено до потреби у фінансуванні пенсійних виплат на лютий 2019 року, однак виплата ГУПФУ в Луганській області не профінансована з незалежних від боржника причин. Додатково позивачем 20 листопада 2019 року направлено лист № 3024/03.2-31К «Щодо виділення фінансування на виконання рішення суду у справі № 812/1662/18 для виплати пенсії ОСОБА_1 », в якому просило профінансувати виплату за період з 01 травня 2018 року по 31 січня 2019 року в сумі 43602,67 грн (а.с.16-17, 61-62).
На підтвердження обставин, вказаних у листі від 21 листопада 2019 року № 3032/03.2-31К, Управлінням до Відділу надано копії: рішення від 07 листопада 2018 року б/н, повідомлення від 07 листопада 2018 року щодо відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , рішення від 17 січня 2019 року № 9, повідомлення від 21 січня 2019 року щодо відновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 , лист від 13 листопада 2019 року № 2984/03.2-31К «Щодо виділення фінансування на виконання рішення суду у справі № 812/1662/18 для виплати пенсії ОСОБА_1 », лист від 20 листопада 2019 року № 3024/03.2-31К «Щодо виділення фінансування на виконання рішення суду у справі № 812/1662/18 для виплати пенсії ОСОБА_1 », довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2018 року по 30 листопада 2019 року (а.с.9-12, 14-15, 63-72).
Державним виконавцем направлено боржнику вимогу від 21 серпня 2020 року № 10139 про надання інформації щодо повного та фактичного виконання вказаного рішення суду, яку отримано боржником 21 серпня 2020 року (а.с.19, 73-74).
Листом від 26 серпня 2020 року № 1241-32-8/3500 «Інформація про добровільне виконання виконавчого рішення суду у справі № 812/1662/18» Управління повідомило державному виконавцю інформацію, аналогічну викладеній у листі від 21 листопада 2019 року № 3032/03.2-31К (а.с.20-21, 75-78).
Державним виконавцем винесено постанову від 01 вересня 2020 року про накладення штрафу на Управління у розмірі 5100,00 грн., яку отримано останнім 17 вересня 2020 року (а.с.8,88).
Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, місцевий суд дійшов висновку, що позивачем на вимогу державного виконавця від 21 серпня 2020 року № 10139 додаткових доказів, які б підтверджували вжиття боржником будь-яких заходів з метою виконання рішення суду по справі № 812/1662/18 протягом 2020 року, не надано.
На думку суду, така тривала бездіяльність відповідача щодо невиконання рішення суду у період з січня по серпень 2020 року у повній мірі спростовує твердження Управління, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання рішення суду та отримання відповідного фінансування, а надані позивачем докази не підтверджують відсутність у боржника коштів на виконання рішення суду, тому твердження позивача в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи.
З такими висновками не може погодитись колегія суддів, з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Положеннями статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно із статтею 75 Закону № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Згідно з пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Управління Фонду підпорядковуються Фонду та безпосередньо відповідним головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління Фонду), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: планує доходи та видатки коштів Фонду в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду (підпункт 3); призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства (підпункт 7); забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункт 8).
Згідно з постановою правління Пенсійного фонду України від 13.12.2018 № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» фінансування пенсійних виплат здійснюється головними управліннями Пенсійного фонду України.
Так, судами з наявних письмових доказів встановлено, що Управлінням рішення суду у встановлений державним виконавцем строк не виконано, а саме встановлено, що рішення суду виконано частково - в межах виплати пенсії за один місяць, а заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.01.2019 у сумі 43 602,67 грн. нарахована та 21.08.2020 включена до загальної потреби в коштах, виплата буде здійснюватися за окремою бюджетною програмою (Порядок № 649).
Відповідно до п.3 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Боржником є орган Пенсійного фонду України, визначений судом боржником у виконанні судового рішення (п. 2 Порядку № 649)
Пунктом 4 Порядку № 649 черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Відповідно до п.5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України:
документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника;
копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа;
розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Отже, з огляду на зазначені пункти Порядку № 649, саме позивач подає до ГУ ПФУ в Луганській області документи, відповідно до п. 5 Порядку № 649, на підстави яких приймається рішення про виділення коштів для виплати.
Отже, невиконання судового рішення в частини виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 71834551).
Крім того, на зазначеній судовій практиці акцентував увагу Верховний Суд при вирішенні питання про наявність підстав для відкриття провадження за поданням Кіровоградського окружного адміністративного суду про розгляд Верховним Судом як зразкової адміністративної справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу як зразкової, за наслідками розгляду якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження у цій справі та розгляді її як зразкової від 16.07.2019 у справі № 811/1469/18.
У вказаній ухвалі Верховний Суд зазначив: «Верховний Суд України у своїх постановах (справи № 21-1044а15, № 21-2630а15, № 21-5118а15, № 804/5081/13-а) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів».
Суд першої інстанції, мотивуючи своє рішення, зазначив, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження направлення документів до Пенсійного фонду України з метою вирішення питання про виділення коштів.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.08.2018 № 20-1 затверджено Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - Порядок № 20-1).
Відповідно до п. 3 Порядку № 649, Порядок № 20-1 визначає процедуру функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, та внесення інформації до нього.
Згідно п. Порядку № 20-1 реєстр ведеться в електронному вигляді державною мовою.
В матеріалах справи міститься екрана форма з програмного забезпечення органів Пенсійного фонду України щодо реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, з якого вбачається, що рішення суду у справі № 812/1662/18 внесено до такого реєстру, реєстраційний номер С1403551 (а.с.23).
Також позивачем до матеріалів справи надано розрахунок суми - довідку про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою, який боржник (Управління) відповідно до п.5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, подає до ГУ ПФУ у Луганській області (а.с.22).
Відтак, на переконання колегії суддів, наведене свідчить про вчинення дій на отримання фінансування для виконання судового рішення на момент накладення штрафу та в межах спірних правовідносин підтверджує факт невиконання судового рішення за наявності поважних причин, що виключає наявність підстав для накладення штрафу.
При цьому колегія суддів зазначає, що діюче законодавство не передбачає необхідності позивачу повторно, або неодноразово, або періодично подавати документи для внесення інформації до вказаного вище реєстру задля виконання рішення суду, що є визначальним для встановлення факту вини в невиконанні такого судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Отже, апеляційний суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування винесеної відповідачем постанови від 01.09.2020 про накладення штрафу в сумі 5100 грн. у виконавчому провадженні № 59020073.
Відповідно до положень ч.1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
З врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції на виконання положень ст. 317 КАС України та прийняти нове, про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду за те, що вимоги позивача задоволені, витрати позивача по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2102,00 грн. (а.с.36) та за подачу апеляційної скарги в сумі 3153,00 грн. (а.с.103) підлягають стягненню в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в загальному розмірі 5255,00 грн.
Керуючись статтями 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області - задовольнити.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 360/3822/20 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
Позов Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 01.09.2020 ВП № 59020073.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (93404, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Єгорова, буд. 22, код ЄДРПОУ 43315445) на користь Рубіжанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (93009, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, будинок 35 А, код ЄДРПОУ 41245565) судові витрати в сумі 5255 (п'яти тисяч двохсот п'ятдесяти п'яти) гривень.
Повне судове рішення - 22 грудня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Сіваченко
Судді А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук