22 грудня 2020 року справа №360/3591/20
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року (повне судове рішення складено 27 жовтня 2020 року в м. Сєвєродонецьку) у справі № 360/3591/20 (суддя в І інстанції Свергун І.О.) за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації, в якому просила:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача у вигляді повідомлення щодо розрахунку суми переплачених коштів, яким позивачу повідомлено про суму повернення в розмірі 67720,58 грн сплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;
2) зобов'язати відповідача включити позивача в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу.
Ухвала мотивована тим, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, які встановлені ухвалою від 01 жовтня 2020 року, у зв'язку з чим суд першої інстанції вважав позов неподаним і повернув позивачу.
Не погодившись з таким рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, вважаючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржену ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі позивачка посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність ухвали суду першої інстанції, що є підставою для її скасування.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Приписи пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України визначають, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків шляхом
1) надання суду позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160, 161 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи;
2) належним чином засвідчених копій письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення;
3) доказів в обґрунтування заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору або документа про сплату судового збору в дохід Державного бюджету України в розмірі 840,80 грн.
В ухвалі від 01.10.2020 про залишення позову без руху місцевим судом, зокрема, зазначено, що позивачем як відповідача визначено Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації та зазначено його місцезнаходження: 92200, Луганська область, м. Білокуракине, пл. Горького, буд. 2 А. Однак, згідно з даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження юридичної особи відповідача: 92200, Луганська обл., Білокуракинський район, селище міського типу Білокуракине, площа Шевченка, будинок 2А. Окрім того, позов зводиться до цитування нормативно-правових актів, рішень Європейського Суду з прав людини та рішень Верховного Суду, однак позивачем зовсім не викладено обставин, якими позивачка обґрунтовує зміст позовних вимог. Так, звертаючи до суду вимоги про визнання протиправним та скасування рішення у вигляді повідомлення щодо розрахунку суми переплачених коштів, яким позивачу повідомлено про суму повернення в розмірі 67720,58 грн сплаченої щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, позивачем не наведено обставин, в чому саме, на його думку, полягає протиправність зазначеного рішення, вчинених або навпаки не вчинених відповідачем дій (допущеної ним бездіяльності) при винесені зазначеного рішення. Не наведено мотивів, з яких позивачем зроблено висновок про протиправність рішення відповідача, яким позивачу розраховано суми переплачених коштів та повідомлено про повернення вказаних коштів в розмірі 67720,58 грн. Також в позовній заяві позивач просить зобов'язати відповідача включити позивача в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. Вказана позовна вимога є неконкретизованою, оскільки позивачем не зазначено, за який саме період її необхідно включити в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу. Окрім того, у позовній заяві відсутнє обґрунтування зазначеної позовної вимоги позивача, а саме: не надано доказів на підтвердження ведення відповідачем списків осіб, які мають право на призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання; якими нормативно-правовими актами підтверджується ведення таких списків та віднесення їх ведення до компетенції відповідача; докази відмови відповідача саме у включенні позивача в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання. Також позивачем не наведено підстав, з чого вона робить висновок про необхідність зобов'язання відповідача включити її в списки осіб, які мають право на призначену щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, не зазначено дати заяви позивача, з якою вона зверталась за призначенням адресної допомоги на проживання, та про яку ведеться мова у даній позовній заяві. Окрім того, суду є незрозумілим посилання позивача в позовній заяві (розділ 3) на те, що вона звернулась із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги до Управління соціального захисту населення Лисичанської міської ради, оскільки відповідачем у справі є Управління соціального захисту населення Білокуракинської районної державної адміністрації. Також позивач посилається на те, що підставою для припинення виплати щомісячної адресної допомоги позивачу згідно розпорядження Управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради слугував наказ керівника антитерористичного центру Служби безпеки України від 07 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визнання районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення». Однак вказаного розпорядження позивачем не було додано до позовної заяви. Тому судом запропоновано позивачу надати суду позовну заяву, приведену у відповідність до вимог статті 160 КАС України, та її копії відповідно до кількості учасників справи.
Також позивачу необхідно було надати суду належним чином засвідчені копії письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Позивачеві надано строк для усунення недоліків протягом семи календарних днів з дня отримання копії ухвали та роз'яснено наслідки їх неусунення.
Копію ухвали Луганського окружного адміністративного суду від 01.10.2020 про залишення позовної заяви без руху позивачем отримано 12.10.2020.
26.10.2020 на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від позивача на адресу суду надійшла заява, до якої було додано квитанцію від 24.10.2020 № 46 про сплату судового збору в сумі 840,80 грн, копії проїзних документів та докази перебування позивача в м. Київ.
Повертаючи позов, суд першої інстанції зазначив, що на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем не надано суду позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи, про що було складено акт від 26.10.2020. Також не було надано суду належним чином засвідчених копій письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, місцевим судом встановлено, що вимоги ухвали суду від 01.10.2020 про залишення позовної заяви без руху позивачем, у строк, визначений судом, виконано не в повному обсязі, недоліки позовної заяви не усунуто.
Проте, з такими висновками місцевого суду не може погодитись судова колегія апеляційного суду.
По-перше, слід зазначити, що КАС України, зокрема, ст. 294, не передбачено можливості оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху, тому обґрунтованість такої слід перевіряти при апеляційному перегляді ухвали про повернення позовної заяви.
Як зазначалось вище, повертаючи позов, місцевим судом зазначено про неусунення таких недоліків:
1) не надано суду позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України, та її копій відповідно до кількості учасників справи;
2) не надання суду належним чином засвідчених копій письмових доказів, оригінали яких знаходяться у позивача, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Що стосується останньої обставини, колегія суддів вважає це проявом надмірного формалізму, який не може слугувати підставою для залишення позову без руху і його наступного повернення. Зазначена обставина не перешкоджала відкриттю провадження в справі, у суду наявна можливість витребувати належним чином засвідчені копії відповідних документів як у позивача, так і у відповідача, тим більше, що оригінали перебувають у останнього.
Що стосується не надання до суду позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України, апеляційний суд зазначає наступне.
Зазначення позивачем серед адреси відповідача минулої назви площі (Горького), зміненої після декомунізації (на Шевченка), про що було відомо суду першої інстанції (а.с.8), як недолік позовної заяви, також є проявом надмірного формалізму. Зазначена обставина не перешкоджала відкриттю провадження в справі, у суду була наявна можливість надіслання відповідних документів на адресу відповідача.
При цьому колегія суддів також зазначає, що з позовної заяви ОСОБА_1 зрозуміло, що вона не погоджується із повідомленням Управління про повернення нею сплачених коштів в якості щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання.
Також вона просила поновити її в списках осіб, які мають право на такі виплати.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 є фізичною особою, вона може не бути обізнана про правильний спосіб захисту своїх прав, переконливе обґрунтування своїх вимог. В той же час, адміністративний суд, виконуючи обов'язок офіційного з'ясування обставин в справі, повинен встановити, чи є в спірних правовідносинах порушення прав позивача, а також в змозі, використовуючи можливості вийти за межі позовних вимог, обрати належний спосіб захисту за наявності порушеного права позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що висновок суду про повернення заяви на підставі ч. 4 ст. 169 КАС України є помилковим.
Наведеним підтверджуються доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала місцевого суду прийнята з порушенням норм процесуального права, що є безумовною підставою для її скасування.
Згідно пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, його висновки не відповідають обставинам справи, тому судове рішення ухвалено з порушенням процесуального права, що обумовлює задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В той же час, в задоволенні заявленого в апеляційній скарзі клопотання ОСОБА_1 про витребування у відповідача доказів, що слугували підставою повернення сплаченої адресної допомоги, слід відмовити, оскільки предметом нинішнього апеляційного перегляду є ухвала місцевого суду, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, а не дослідження суті позовних вимог.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
В задоволенні клопотання про витребування доказів - відмовити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі № 360/3591/20 - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Повне судове рішення - 22 грудня 2020 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук