22 грудня 2020 року справа №200/9349/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Казначеєва Е.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року про повернення позовної заяви у справі № 200/9349/20-а (головуючий суддя І інстанції - Аканов О.О.), складену в повному обсязі 12 жовтня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період часу з листопада 2015 по жовтень 2017 включно; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період часу з листопада 2015 по жовтень 2017 включно; визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати у повному обсязі грошових коштів у якості надбавки за роботу у нічний час протягом 2015-2018 та 2020 років; зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачені кошти у якості надбавки за роботу у нічний час протягом 2015-2018 та 2020 років у сумі 1569,03 грн.; визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації відповідно до постанови №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток за 2015-2019 загальною кількістю 61 доба; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до постанови №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток за 2015-2019 загальною кількістю 61 доби у розмірі 40609,53 грн.; визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації відповідно до постанови №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за невикористані дні додаткової щорічної основної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2020 загальною кількістю 43 доби; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до постанови №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за невикористані дні додаткової щорічної основної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2020 загальною кількістю 43 доби у сумі 28626,39 грн.; стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні із дня звільнення по день винесення рішення суду у справі , враховуючи середньоденний заробіток на час звільнення для розрахунку вказаної компенсації 810,05 грн. в день,-
08 жовтня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Донецькій області із вищевказаними вимогами (а.с. 1-6).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв'язку з порушенням правила об'єднання позовних вимог (а.с. 9-10).
Не погодившись із вищевказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтуванні апеляційної скарги, зазначив, що позовні вимоги позивача пов'язані між собою, оскільки стосуються грошових надбавок до грошового забезпечення та компенсацій, що відповідач повинен був сплатити при звільненні (а.с. 27-30).
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час а місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 08 жовтня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період часу з листопада 2015 по жовтень 2017 включно; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період часу з листопада 2015 по жовтень 2017 включно; визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати у повному обсязі грошових коштів у якості надбавки за роботу у нічний час протягом 2015-2018 та 2020 років; зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачені кошти у якості надбавки за роботу у нічний час протягом 2015-2018 та 2020 років у сумі 1569,03 грн.; визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації відповідно до постанови №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток за 2015-2019 загальною кількістю 61 доба; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до постанови №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за невикористані дні щорічних основних оплачуваних відпусток за 2015-2019 загальною кількістю 61 доби у розмірі 40609,53 грн.; визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати компенсації відповідно до постанови №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за невикористані дні додаткової щорічної основної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2020 загальною кількістю 43 доби; зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію відповідно до постанови №100 Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року за невикористані дні додаткової щорічної основної оплачуваної відпустки, як учаснику бойових дій за 2017-2020 загальною кількістю 43 доби у сумі 28626,39 грн.; стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні із дня звільнення по день винесення рішення суду у справі , враховуючи середньоденний заробіток на час звільнення для розрахунку вказаної компенсації 810,05 грн. в день (а.с. 1-6).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України у зв'язку з порушенням правила об'єднання позовних вимог (а.с. 9-10).
Вищевказана ухвала є спірною при розгляді даної справи.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.
Приймаючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даної позовної заяви є об'єднані вимоги, які мають самостійні та значні предмети та обсяги доказування, що також супроводжуються різними доказами та підставами їх виникнення, відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено правило об'єднання позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок незмістовним та передчасним, з огляду на наступне.
Право особи на доступ до правосуддя гарантоване ст. 55 Конституції України, положення якої є нормами прямої дії. Відповідно до наведеної статті Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав та свобод і можливість оскаржити до суду рішення, дії та бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, громадських об'єднань і посадових осіб.
Свою позицію щодо застосування Конституції України при здійсненні правосуддя Верховний Суд України свого часу відобразив у постанові Пленуму «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 1 листопада 1996 року №9.
Зокрема, в п. 8 цієї постанови зазначено, що правосуддя здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції), судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян.
Відповідно до ч. 1 і 3 ст. 124 Основного Закону України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди; юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення; у передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Згідно з ч. 1 та 5 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом спеціалізації, відповідно до якого з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Тобто для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Згідно з ч. 1 і 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист; захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28-36).
Згідно з ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб з суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Предметом даного спору є дії (бездіяльність) відповідача щодо невиплати належних (на думку позивача) сум при звільненні (індексації грошового забезпечення, надбавки за роботу у нічний час, компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) та зобов'язання нарахувати та виплатити вищевказані суми грошового забезпечення.
Відтак, спірні правовідносини виникли в результаті проходження позивачем служби у відповідача та його звільнення повинні розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, за для не допущення порушення прав позивача на розгляд доступ до правосуддя в частині розгляду (на його думку) порушеного права, суд апеляційної інстанції вважає не прийнятним повернення позовної заяви у зв'язку з порушенням правил об'єднання позовних вимог.
При цьому, у суду першої інстанції наявне право на роз'єднання позовних вимог (яким він може скористатись за для мінімізації обсягів дослідження та доказування), з огляду на наступне.
04 серпня 2019 року Велика Палата Верховного Суду в рамках справи № 9901/430/19, провадження № 11-815ав19 (ЄДРСРУ № 83642878) досліджувала процесуальне питання: роз'єднання позовних вимог, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження
У пункті 3 частини першої статті 4 КАС міститься визначення поняття «адміністративний суд», згідно з яким - це суд, до компетенції якого зазначеним Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Згідно з частиною третьою статті 27 КАС, норми якої регулюють правила виключної підсудності, підсудність окремих категорій адміністративних справ визначається цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (частина п'ята статті 172 КАС).
Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
За частиною шостою статті 172 КАС суд вправі за клопотанням учасника або з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Отже, визначальною умовою для роз'єднання позовних вимог є та обставина, що таке роз'єднання сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Зазначений припис спрямований на те, щоб суб'єкт правовідносин міг з дотриманням принципів адміністративного судочинства і конкретних обставин скористатися правом на судовий захист.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).
З системного аналізу наведених норм слідує, що суд вправі з власної ініціативи до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження для забезпечення виконання завдань адміністративного судочинства, тобто, зокрема, для своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Проте таке роз'єднання може мати місце лише у тому випадку, якщо кожна з виділених вимог може бути предметом розгляду у тому суді, який роз'єднав позовні вимоги.
Вказаному кореспондує припис абзацу другого частини шостої статті 172 КАС, згідно з яким розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву діяв передчасно, з порушенням вимог ст. 172 КАС, оскільки в рамках спірних правовідносин у суду наявне право на роз'єднання позовних вимог при цьому не порушуючи право позивача на доступ до правосуддя та розгляду його позову по суті, який подано з додержанням норм КАС України.
Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та є такою, що підлягає скасуванню та направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на положення ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 311, 320, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 200/9349/20-а - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі № 200/9349/20-а - скасувати, а справу направити до Донецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, встановленому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 грудня 2020 року.
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Геращенко
Г.М. Міронова