22 грудня 2020 року справа №200/7818/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Казначеєва Е.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 200/7818/20-а (головуючий суддя І інстанції - Зінченко О.В.), складене в повному обсязі 07 жовтня 2020 року в м. Слов'янськ Донецької області за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
21 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якій просив:
- визнати протиправним бездіяльність Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не врахування під час призначення пенсії позивачу: до пільгового стажу за Списком № 1 періодів: навчання позивача з 01.09.1980 року по 25.06.1984 року в Сніжнянському гірничому технікумі за професією гірничий технік-електромеханік та служби в армії з 12.11.1984 р. по 17.01.1987 року; а також до загального стажу періоду роботи з 01.04.2004 р. по 18.06.2006 р., який підтверджується відповідними записами в трудовий книжці (пункт 15 - переведено водієм на автобус IKARUS 25059 та щодо не проведення індексації пенсії з 01 травня 2020 р.;
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоди навчання позивача з 01.09.1980 року по 25.06.1984 року в Сніжнянському гірничому технікумі за професією гірничий технік-електромеханік та періоди служби в армії з 12.11.1984 р. по 17.01.1987 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням цих періодів з часу призначення пенсії за віком за Списком №1 з 27.06.2019 р.;
- зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЕДРПОУ 42171861) здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 травня 2020 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11 відповідно до частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Кабінет міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» та пункту 2 Постанови Кабінет міністрів України від 1 квітня 2020 р. № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» (а.с. 1-6).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не врахування під час призначення пенсії ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 1 періодів: навчання з 01 вересня 1980 року по 25 червня 1984 року в Сніжнянському гірничому технікумі за професією гірничий технік-електромеханік та період служби в армії з 12 листопада 1984 року по 17 січня 1987 року, а також щодо не врахування під час призначення пенсії до загального стажу період роботи з 01 квітня 2004 року по 18 червня 2006 року. Зобов'язано Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 періоди навчання ОСОБА_1 з 01.09.1980 року по 25.06.1984 року в Сніжнянському гірничому технікумі за професією гірничий технік-електромеханік та періоди служби в армії з 12 листопада 1984 року по 17 січня 1987 року та здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з урахуванням цих періодів з часу призначення пенсії за віком за Списком №1. В іншій частині позовних вимог відмовлено (а.с. 67-72).
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовити у задоволені позовних та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначив, що відповідач повинен здійснити перерахунок пенсії (її індексації) з 01 травня 2020 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії в розмірі 1,11.
Проте, відповідач всупереч частини 2 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Кабінет міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році» та пункту 2 Постанови Кабінет міністрів України від 1 квітня 2020 року № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» не провів індексацію його пенсії (а.с. 81-84).
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , позивач є переміщеною особою, за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (арк. справи 7-8, 32 - зворотній бік)
З Довідки відповідача № 2132 вбачається, що позивачу, який зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 , з 27 червня 2019 року призначено пенсію за віком відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (арк. справи 14).
27 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області № 25 від 30 липня 2019 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії (арк. справи 9). У зв'язку з відмовою у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії, - задоволені частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Маріупольського об'єднаного управління пенсійного фонду України Донецької області №25 від 30.07.2019 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії по Списку №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Маріупольське об'єднане управління пенсійного фонду України Донецької області зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2019 року №3525 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (із зменшенням віку по списку №1) відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням відомостей про навчання за період з 01.09.1980 року по 24.05.1983 року та врахуванням відомостей про роботу та заробітну плату за період з 23.03.1987 року по 03.11.1993 року (арк. справи 10-13).
Листом відповідача від 18 травня 2020 року за вихідним № 1668/34-4/04 повідомлено адвоката позивача Алексєєнка В.О. про те, що з 27 червня 2019 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В листі зазначено, що позивачу враховано загальний стаж по 31 травня 2019 року, який складає 35 років 2 місяці 4 дні, з них за Списком № 1 - 6 років. В листі також відповідач зазначив, що перерахунок пенсії з 01 травня 2020 року не проводився, оскільки при призначенні пенсії позивачу застосовувалась середня заробітна плата за 2018 рік, яка становить 6188,89 грн. що перевищує середню заробітну плату з розрахунку (4404,35 грн. - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії * 1,11 % індексації та становить 4888,83 грн., у зв'язку з чим, перерахунок пенсії позивачу з 01 травня 2020 року не проводився (арк. справи 15).
З розрахунку пенсії вбачається, що позивачу здійснений перерахунок пенсії з 23 квітня 2020 року із застосуванням коефіцієнту стражу 0,3516, з призначенням пенсії у розмірі 2100 грн. (арк. справи 16-17).
Не погодившись з наведеним у листі відповідача та дізнавшись про не зарахування до стажу періодів його навчання та період служби в армії, а також водієм автобуса позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Приймаючи спірну постанову суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог про зобов'язання управління здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01 травня 2020 року із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11, що є спірним в рамках перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії у гривнях, Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону з якої обчислюється пенсія у гривнях, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.
Згідно ч.2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою: Кз = Зв : Зс, де: Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи; Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу); Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу).
Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати розраховується, як сума коефіцієнтів заробітної плати поділити на кількість місяців заробітної плати для розрахунку пенсії
Відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Для забезпечення індексації пенсії щороку проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення. Розмір, дата та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини.
Пунктом 1 частини 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" від 1 квітня 2020 р. № 251 установлено, що у 2020 році перерахунок пенсій згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 Питання проведення індексації пенсій у 2019 році, проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 1,11.
Відповідно до статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсії управлінням проведено перерахунки пенсій з 1 травня 2020 року, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески.
Пенсії обчислені із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески 4404,35 грн. з 1 травня цього року перераховано із показника середньої заробітної плати 4888,83 грн. (3764,40*1,17 (коефіцієнт збільшення з 01.03.2019р. середньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії)*1,11).
З матеріалів справи, встановлено, що пенсія позивача обчислена із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2018 рік, яка складає 6188,89 грн., що є більшим відносно розміру середньої заробітної плати по Україні, що враховується для обчислення пенсії (4888,83 грн.), що в свою чергу унеможливлює застосування коефіцієнта 1,11 для перерахунку пенсії позивача з 01 травня 2020 року.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що чинним законодавством не встановлено право позивача самостійно визначати індивідуального коефіцієнту для призначення/перерахунку пенсії, це є виключними повноваженнями органу Пенсійного фонду України.
Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 200/7818/20-а- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22 грудня 2020 року.
Судді Е.Г. Казначеєв
І.В. Геращенко
Г.М. Міронова